Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

секретар судового засідання - Маджар О.М.

за участю представника Генеральної прокуратури України Кузнецової Ю.В.

представників відповідача - Дуднік Т.С., Драчук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Одеської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № 814/2814/13-а за позовом ТОВ "Арена 23" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ТОВ "Арена 23" звернулося в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 70 від 31.05.2013 року за правопорушення у сфері містобудування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Арена -23" фактично здійснює реконструкцію об'єкту нерухомості, який йому, в свій час, вже як завершене будівництво, передало підприємство засновник ПП "ААС", а тому відповідачем було неправомірно винесено постанову про накладення штрафу за проведення будівельних робіт позивачем без декларації про початок будівництва, чим порушено норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року було скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та прийнято, якою позовні вимоги ТОВ "Арена -23" задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Миколаївської області № 70 від 31 травня 2013 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "Арена 23" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 103 230 (сто три тисячі двісті тридцять) грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, заступник прокурора Одеської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21 квітня 2008 року між ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та приватним підприємством "ААС" (надалі - ПП "ААС") був укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, площею 8, 75 га.

На даній частині земельної ділянки ПП "ААС", за погодженням з ДП "Очаківське лісомисливське господарство" були побудовані об'єкти пляжного торгівельно - розважального комплексу, в тому числі: літ А загальною площею 16,7 кв.м., службові будівлі літ. Б,В,Г,Д,Ж,З та споруди за адресою: пр. Курортний, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області", які були безоплатно передані позивачу на підставі акта приймання передачі майна від 29 жовтня 2011 року.

У зв'язку з передачею об'єктів нерухомого майна та тимчасових споруд між позивачем та ПП "ААС" був укладений договір про спільне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані.

Акт приймання - передачі майна від 29 жовтня 2011 року став підставою для прийняття 10 листопада 2011 року виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області рішення №81 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна".

10 грудня 2011 року ТОВ "Арена 23" на підставі цього рішення отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Зазначене майно складається із пляжного торгівельно - розважального комплексу, в тому числі: літ А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд за адресою: пр. Курортний, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області".

На виконання вимоги Прокуратури Миколаївської області від 14.05.2013 № (15-11) 906 вих. № 13 посадовими особами Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Миколаївської області з 15.05.13 по 20.05.13 було проведено перевірку об'єкту: "Пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: пр. Курортний, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області".

Під час проведення перевірки, посадовою особою відповідача було встановлено порушення позивачем ст. 34, 36 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: виконання будівельних робіт з реконструкції пляжного торгівельно - розважального комплексу за адресою: пр. Курортний, 7/4 с. Коблеве Березанського району Миколаївської області без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт; ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а саме: право власності на земельну - ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; ст. 90 Водного кодексу України а саме: у межах пляжної зони забороняється будівництво будь-яких споруд крім лінійних та гідротехнічних.

За результатами перевірки був складений Акт від 15.05.2013 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.05.13, в якому зазначено про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, припис № 92 від 16.05.13 щодо зупинення виконання будівельних робіт з реконструкції пляжного торгівельно - розважального комплексу.

Зазначені документи були направлені позивачу та отримані ним відповідно до поштового повідомлення про вручення 29.05.2013 року.

Позивач на розгляд справи не з'явився. Справа була розглянута відповідно до ст. 268 КУпАП за відсутності належно повідомленої сторони.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову № 70 від 31.05.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 103230,00 грн. постанова була направлена на адресу позивача та отримана ним 07.06.2013 року

Вважаючи дану постанову Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Миколаївської області неправомірною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування даної постанови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем фактично здійснювались будівельні, а не ремонтні роботи щодо спірного об`єкта, а тому висновки відповідача про неправомірність будівництва за відсутності декларації про його початок є вірними, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було належним чином обґрунтовано факт проведення саме будівельних робіт, а не робіт по реконструкції спірного об`єкту, а тому висновки Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Миколаївської області про наявність в діях позивача ознак порушень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) є безпідставними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відносини у сфері містобудування регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

Згідно з п.2 ч.1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Згідно з ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ" та ДБН A.2.2-3: 2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", який поширюються на будівельні об'єкти (будівлі та споруди) різного призначення та складові частини об'єктів, їх основи та конструкції з різних матеріалів до будівель і споруд класу СС1 (І-ІІІ категорії складності), як правило, слід відносити громадські будівлі, об'єкти фізкультури і спорту, не віднесені до класів СС3 і СС2, а також усі тимчасові об'єкти, мобільні будівлі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний об`єкт відноситься до тимчасових будівель пляжного торгівельно-розважального комплексу, який належить на праві власності ТОВ "Арена 23".

Відповідно до вищезазначеної класифікації, він належить до будівельних об`єктів І-ІІІ типу складності, а, отже на правовідносини, які склалися щодо нього, поширюються вимоги п.2 ч.1 ст. 34 та ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що роботи з реконструкції та ремонту будівель не відносяться до будівельних, а отже на їх виконання не потрібна декларація про початок будівельних робіт, і зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Порядку виконання будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (466-2011-п) будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Згідно з ДБН А.2.2-3: 2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" реконструкція - перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо). Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, позивачем велися роботи саме по реконструкції належних йому на праві власності об`єктів, які за законодавчим визначення відносяться до будівельних.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що так як оспорювані об`єкти відносяться до І-ІІІ ступеню складності, а роботи, які на них проводяться, належать до будівельних, то, відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) для їх проведення необхідна зареєстрована у відповідності із законодавством декларація про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" Суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (3166-17) територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись як юридичні особи публічного права у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади.

Відповідно до Типового положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.05.2011 року № 563 (563-2011-п) , завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року (439/2011) Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, або міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, процедуру накладення штрафів, передбачених Законом України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 (244-95-п) року. Відповідно до п.2 даного Порядку справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України або її територіальними органами.

Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівники Державної архітектурно-будівельної інспекції та їх заступники.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про накладення штрафу № 70 від 31.05.2013 року.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке було скасовано помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги заступника прокурора Одеської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.