Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Горецький О.В.,

від відповідача - Катамай Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 826/15822/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено:

- визнано протиправними дії щодо складання акта від 17.09.2014 № 2288/26-53-22-05-21/32306323 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві;

- скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 № 0004212205 та № 0004202205;

- зобов'язано ДПІ вилучити з автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акта від 17.09.2014 № 2288/26-53-22-05-21/32306323;

- заборонено ДПІ передавати та враховувати результати, висновки акта від 17.09.2014 № 2288/26-53-22-05-21/32306323 "Про результати документальної позапланової перевірки".

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Тайгер" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" за період з 01.02.2013 по 31.12.2013, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.09.2014 № 2288/26-53-22-05-21/32306323, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 01.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 260 311,00 грн.; п.44.1 ст. 44, п.138.1, п. 138.2, п. 138.8, п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України від 01.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 2 147 295,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 06.10.2014 прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0004202205, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 260 311,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 565 077,75 грн., з граничним строком сплати в 10 (десять) днів;

- № 0004212205, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 147 295,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 536 823,75 грн., з граничним строком сплати в 10 (десять) днів.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлено ТОВ "Тайгер" запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 22.04.2014 № 10323/10/26-53-22-04-10, який отримано 28.04.2014 та відповіді не надано, що підтверджується, зокрема, змістом акта перевірки.

Під час перевірки, яка проходила з 06.06.2014 по 12.06.2014 позивачем первинні та бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" за період з 01.02.2013 по 31.12.2013 не надано, у зв'язку з їх втратою, про яку інспектора повідомлено в ході перевірки листом від 11.06.2014 за № 27.

Відповідно до абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з тим, судами встановлено, що після проведення перевірки, позивачем було віднайдено первинну документацію, про що було повідомлено відповідача та запропоновано отримати первинну документацію для перевірки, що підтверджується листом № 51 від 26.09.2014 та листом № 54 від 06.10.2014, в яких позивач звертався до контролюючого органу з проханням проведення повторної документальної виїзної перевірки ТОВ "Тайгер" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" за період з 01.02.2013 по 31.12.2013, у зв'язку із неможливістю надання первинних документів 17.09.2014.

Однак, за наслідком розгляду звернень позивача, відповідачем листом № 21209/10/26-53-22-05-11 від 06.10.2014 відмовлено позивачу у врахуванні первинної документації.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 01.08.2012 між ТОВ "Торенія" (продавець) та ТОВ "Тайгер" (покупець) було укладено договір від 01.08.2012 № 173, відповідно до якого ТОВ "Торенія" поставило ТОВ "Тайгер" - "Товар". 03.09.2012 між ТОВ "Тайгер" (замовник) та ТОВ "Торенія" укладено договір про надання послуг № 176, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, перераховані в п. 2 даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товару та надання послуг між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Торенія" підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, в межах розгляду справи підтверджено, що в подальшому позивачем придбані товари у ТОВ "Торенія" постачались його контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, як було вірно враховано судами попередніх інстанцій, в акті перевірки не наведено фактів про будь-яке порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового обліку, а лише вказано на відсутність реального здійснення господарських операцій по укладеним правочинам позивача та його контрагентів, проте, такі доводи спростовані в ході судового розгляду справи первинними документами.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно задоволено позовні вимоги.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .