2а/2570/961/12 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість - 23.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лефида" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У березні 2012 року позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Лефида»звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0005222320 від 02.11.2011 року, № 0005202320 від 02.11.2011 року, № 0005212320 від 02.11.2011 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лефида" відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 196, п. 201.1 ст. 201 ПК України право на віднесення сум до складу податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) виникає у останнього на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а враховуючи той факт, що позивачем надано до суду належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, позивач та його контрагенти, як суб'єкти господарювання на час видачі вищевказаних первинних документів знаходилися в єдиному державному реєстрі та перебували на обліку як платники податку, а отже підстави у контролюючого органу для винесення податкових повідомлень -рішень були відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З вищевказаного можна зробити висновок, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, працівниками податкової інспекції відповідно до постанови слідчого СВ ИМ ДПА в Чернігівській області від 16.05.2011 р. та до ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Лефида» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.06.2010 року по 30.06.2011 року, іншого законодавства за період з 22.06.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2011 р. №2990/23/37095103.

У ході перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення позивачем:

- вимог п.1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р., п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88 (z0168-95) , ч. 1-3, 5 ст. 203, ст. 208, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1449763,00 грн., у тому числі за 2010 рік у сумі 1402065,00 грн. та за 1 квартал 2011 р. у сумі 47698,00 грн. та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року на суму 816740,00 грн.;

- вимог п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1323158,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 436117,50 грн. та за жовтень 2010 року в сумі 887041,00 грн.

фяНа підставі складеного акту перевірки від 19.10.2011 року ДПІ у м. Чернігові було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- від 02.11.2011 року № 0005202320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1800280,00 грн., з них за основним платежем 1449763,00 грн. та 350517,00 грн. штрафні санкції;

- від 02.11.2011 року № 0005222320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1653948,00 грн., з них за основним платежем 1323158,00 грн. та 330790,00 грн. штрафні санкції;

- від 02.11.2011 року № 0005212320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 816740,00 грн.

За результатом оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 р. в адміністративному порядку, рішенням податкового органу від 22.12.2011 р. скаргу позивача в частині скасування зазначених податкових повідомлень-рішень було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст. 7 Закону N 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Сан Тревел»27.09.2010 року було укладено договір поставки нафтопродуктів №04-1/П/2010, згідно п.1.1 якого постачальник (ТОВ «Сан Тревел») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Лефида») нафтопродукти на умовах визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за товар визначену даним договором грошову суму.

Пунктом 2.2 визначено, що передача товару проводиться у відповідності з нормами діючого законодавства України.

Товар вважається переданим в розпорядження покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акта приймання-передачі. (п.2.4)

Покупець зобов'язаний провести оплату товару протягом одного місяця з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акта приймання-передачі. ( п.3.1)

Як вбачається з матеріалів справи поставка товару за цим договором здійснювалась партіями згідно наступних додаткових угод до нього:

- додаткова угода від 27.09.2010 р. № 1 на придбання бензину автомобільного підвищеної якості A-95-Євро класу С 1 в кількості 220 т. +/- 10 % за ціною з 8832,00 грн. за тонну на загальну суму 1943040,00 грн. Умова поставки - резервуари ВАТ «Одесанафтопродукти», м. Одеса.

- додаткова угода від 27.09.2010 р. № 2 на придбання бензину автомобільного АІ-92 (моторний) в кількості 330 т. +/- 10 % за ціною 8775,00 грн. за тонну на загальну суму 2895750,00 грн. Умова поставки: франко-вагон - з/д станція Коростень Південно - західної дороги в з/д цистернах.

- додаткова угода від 01.10.2010 р. № 3 на придбання бензину автомобільного підвищеної якості A-95-Євро класу С1 кількості 350 т. +/- 10 % за ціною з ПДВ 8832,00 грн. за тонну на загальну суму 3091200,00 грн. Умова поставки - резервуари ВАТ «Одесанафтопродукти», м. Одеса.

На виконання договору №04-1/П/2010 від 27.09.2010 р. та додаткової угоди від 27.09.2010 р. № 2 ТОВ «Сан Тревел»передано, а ТОВ «Лефида»прийнято 298,2 т бензину автомобільного АІ-92 (моторний) вартістю 2616705,00 грн., в т. ч. ПДВ - 436117,5 грн. (видаткова накладна від 27.09.2010р. №100927000000002 та акт приймання-передачі №1, які маються в матеріалах справи).

Транспортування товару до місця зберігання, відповідно до наданих суду документів, здійснювалось згідно договору 14.09.2010 р. №2909/10-51 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між ТОВ «Лефида»(замовник) та ВАТ «Дніпронафтопродукт»(експедитор), за яким експедитор організовує транспортування товару на підставі письмових заявок.

Товар (бензин автомобільний АІ-92 (моторний) у кількості 298,2 т) був прийнятий на відповідальне зберігання в резервуари Бориспільської філії ВАТ «Дніпронафтопродукт» згідно договору зберігання від 02.08.2010 р. № 0208/10-15.

На виконання додаткових угод від 27.09.2010 р. №1 та від 01.10.2010 р. №3 ТОВ «Сан-Тревел»було передано, а ТОВ «Лефида»прийнято бензин автомобільний підвищеної якості A-95-Євро виду 1 класу СІ у кількості 570 т. (220 + 350) загальною вартістю 5034240,00 грн., в т. ч. ПДВ 839056,78 грн., а саме :

- згідно видаткової накладної від 01.10.2010 р. № 101001000000003 та акту прийому-передачі від 01.10.2010 р. № 2 передано бензин автомобільний підвищеної якості A-95-Євро виду 1 класу СІ у кількості 51,970 т.;

- згідно видаткової накладної від 19.10.2010 р. № 101019000000083 та акту прийому-передачі від 19.10.2010 р. № 3 передано бензин автомобільний підвищеної якості A-95-Євро виду 1 класу СІ у кількості 318,266 т.;

- згідно видаткової накладної від 22.10.2010 р. № 101022000000057 та акту прийому-передачі від 22.10.2010 р. № 4 передано бензин автомобільний підвищеної якості A-95-Євро виду 1 класу СІ у кількості 201,562 т.

Товар на зберігання приймав ВАТ «Дніпронафтопродукт»згідно договору від 02.08.2010 р. № 0208/10-15 в резервуарах ВАТ «Одесанафтопродукт»м. Одеса.

Перевезення зазначеного бензину від м. Одеса (місце знаходження резервуарів ВАТ «Одесанафтопродукт») до ст. ім. Г.Кирпи для подальшого зберігання в Бориспільській філії ВАТ «Дніпронафтопродукт»згідно договору від 02.08.2010 р. №0208/10-15 (договір зберігання), здійснювався ВАТ «Дніпронафтопродукт».

На виконання умов договору та згідно платіжних доручень №401 від 15.11.2010 р., №313 від 04.11.2010 р., №307 від 02.11.2010 р., №303 від 01.11.2010 р., № 182 від 06.10.2010 р., №192 від 11.10.2010 р., №238 від 20.10.2010 р., №244 від 22.10.2010 р., №298 від 29.10.2010 р. ТОВ «Лефида»перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Сан Тревел»грошові кошти за придбаний товар.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, відповідно до наданих Енергетичною регіональною митницею Актів про взяття проб і зразків товарів від 04.10.2010 року № 032/28/10 та від 04.09.2010 року № 031/28/10, було встановлено, що бензин Еuro Рremium Unleaded Gasoline 10 ppm, відповідає бензину марки А-95 - Євро виду І класу СІ.

Згідно Акту про проведення митного огляду товарів проведення митного огляду здійснювалося 05.10.2010 року.

Заява ТОВ «Лівела»про здійснення митного оформлення товарів датована 12.11.2010 року.

Рішення про визнання коду товару датовано лише 12.11.2010 року №КТ-124-0573-10.

Таким чином, ТОВ «Лефида»у жовтні 2010 року передає на відповідальне зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» бензин, який в даний час та ще протягом місяця знаходився під митним контролем.

Отже, відповідно до ВМД від 12.11.2011 року № 520736, розмитнення товару (бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду 1 класу СІ (виробник ТUPRAS Turkish Petroleum Refineries Corporastion, Турція) Енергетичною регіональною митницею проведено 12.11.2010 р., проте ТОВ «Лефида», в бухгалтерському обліку за жовтень 2010 року відображено операцію з придбання у ТзОВ «Сан Тревел» такого бензину.

Тобто, ТОВ «Лефида»передавала (акт від 01.10.2010 року № 2, акт від 19.10.2010 р. № 3, акт від 22.10.2010 р. № 4) на відповідальне зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» в резервуарах «Одесанафтопродукт» бензин, який фактично на дату проведення операції з передачі на відповідальне зберігання (тобто станом на 05.10.2010 р.) не був розмитнений та знаходився м. Одеса, нафтогавань ОМТП причал № 5 «STI Gladiator».

Даний факт підтверджується Актом про взяття проб і зразків товарів № 031/28/10 від 04.10.2010 року, відповідно до якого старшим інспектором відділу митного оформлення на нафтогавані Жавнерчиком В.М. було відібрано проби і зразки бензину з метою визначення фізико -хімічних властивостей для подальшого визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Як зазначалося вище, розмитнення Енергетичною регіональною митницею товару (бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду 1 класу СІ (виробник ТUPRAS Turkish Petroleum Refineries Corporastion, Турція) проведено було лише 12.11.2010 року, а отже до цього часу, бензин перебував в м. Одеса, нафтогавань ОМТП причал № 5 та не міг бути предметом оспорюваних договорів.

З наведеного вбачається, що укладені між ТОВ «Лефида»та ТОВ «Сан-Тревел»угоди щодо придбання бензину автомобільного не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є такими, що вчинені виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Також, даний факт підтверджується наступним.

Відповідно до наданих позивачем додаткових угод від 27.09.2010 року № 1, від 27.09.2010 року № 2, від 01.10.2010 року № 3, видаткових накладних від 01.10.2010 року № 101001000000003, від 19.10.2010 року № 101019000000083, від 22.10.2010 року № 101022000000057 та актів прийому -передачі від 01.10.2010 року № 2, від 19.10.2010 року № 3, від 22.10.2010 року № 4 товар на зберігання приймав ВАТ «Дніпронафтопродукт»в резервуарах ВАТ «Одесанафтопродукт», перевезення зазначеного бензину від м. Одеса (місце знаходження резервуарів ВАГ «Одесанафтопродукт») до ст. ім. Г.Кирпи для подальшого зберігання в Бориспільській філії ВАТ «Дніпронафтопродукт»згідно договору від 02.08.2010 р. №0208/10-15 (договір зберігання), здійснювався ВАТ «Дніпронафтопродукт».

Тобто, фактично бензин автомобільний АИ-92 (моторний) та бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Свро виду 1 класу СІ від ТзОВ «Сан Тревел»отримував ВАТ «Дніпронафтопродукт», при цьому ТОВ «Лефида», яке по документах іменоване як «вантажоотримувач», всупереч розділу 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (z0805-08) , жодного разу участі при цьому не приймало, масу нафтопродуктів у цистерні не визначало; не перевірялися чи відповідають фактичні номера і типи залізничних цистерн номеру і типу, зазначених у накладній; наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначені у перевізних документах.

Також відповідачем не раз наголошено, а позивачем не спростовано, що довіреності на ім'я працівників ТОВ «Лефида»для прийняття зазначеної партії бензину АИ-92 та АИ -95- Євро по кількості не видавались, акти приймання бензину по кількості та за формою № 5 -НП та № 14 -НК за участі працівників ТОВ «Лефида»не складались, як це передбачено нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Лефида" відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Лефида" відмовити в повному обсязі.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.