Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Кочана В.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Сумській області про скасування постанови, за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року,

У жовтні 2013 року ФОП ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління Укртрансінспекції у Сумській області про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.10.2013 р. № 002639.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами статей 39, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", статей 2, 3, 8, 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та невідповідність висновків судів обставинам справи, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 07.09.2013 р. державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Сумській області при перевірці належного автомобільному перевізнику ФОП ОСОБА_4 транспортного засобу марки РУТА 22, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, було виявлено, що в салоні автобуса знаходяться 17 пасажирів без квитків і транспортні послуги з перевезення пасажирів на міжміському маршруті Суми - Л.Долина надаються без оформлення квитково-касового листа.

За результатами перевірки державними інспекторами складено акт від 07.09.2013 р., а начальником управління Укртрансінспекції у Сумській області прийнято постанову від 14.10.2013 р. № 002639 про застосування до ФОП ОСОБА_4 за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною другою цієї статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документами для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, є: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка). Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 (176-97-п) затверджені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила).

Згідно з пунктом 41 Правил (176-97-п) пасажир повинен мати квиток на проїзд, квитанцію на перевезення багажу міжміськими маршрутами регулярних перевезень, які дійсні тільки на зазначений у них день і рейс автобуса. Особа, що придбала квиток, повинна здійснити посадку в автобус на автостанції, зазначеній у квитку, або за попереднім погодженням з автостанцією та внесенням відповідної позначки до квитково-касового листа на іншій зупинці, передбаченій розкладом руху. У разі втрати документа на проїзд пасажир до посадки не допускається, вартість документа на проїзд не повертається, дублікат не видається, претензії не приймаються. У разі відсутності у пасажира документа на проїзд, а за наявності у нього пільг - документа, що підтверджує право на пільговий проїзд, пасажир вважається таким, що не має права на проїзд; здійснювати обов'язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

В силу пункту 145 Правил (176-97-п) перевізник зобов'язаний: забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів; здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд; забезпечувати попередній та поточний продаж квитків.

За приписами пункту 147 Правил (176-97-п) водій автобуса зобов'язаний: перевіряти під час посадки на приміському або міжміському маршрутах наявність в осіб квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу; продавати квитки пасажирам до початку руху автобуса у передбачених законодавством випадках.

Водій автобуса має право не допускати до поїздки пасажирів, які не мають квитків або не пред'являють посвідчення встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів (пункт 148 Правил (176-97-п) ).

Отже, у пасажира під час поїздки в автобусі в обов'язковому порядку має бути квиток на проїзд, а в разі його придбання на зупинці поза автостанцією водій зобов'язаний внести відповідну позначку до квитково-касового листа.

Як встановлено судами, водій на момент перевірки не надав інспекторам належним чином оформлений квитково-касовий лист, із внесенням до нього записів про пасажирів, які здійснили посадку після початку руху автобусу.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, накладення якого в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", передбачено абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Суди мотивовано визнали безпідставними посилання позивача на положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій з метою реалізації фіскальних функцій, тоді як позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.