Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі № 820/3913/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 травня 2013 року № 0001571710.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволені повністю.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року і винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення проти касаційної скарги, в яких у її задоволенні просив відмовити.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2002 року по 31 грудня 2010 року та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (2755-17) податків та зборів за період з 01 січня 2011 року по 22 березня 2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 квітня 2013 року № 255/17.1-10/2977310670.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_4 пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, п.177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для прийняття податковим органом 13 травня 2013 року податкового повідомлення - рішення № 0001571710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33421,89 грн., у тому числі 26737,51 грн. - за основним платежем та 6684,38грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з необґрунтованості зробленого відповідачем розрахунку оподатковуваного доходу підприємця за 2012 р. та відсутності в діях останнього порушень вимог пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підставою для висновку про невідображення позивачем в повному обсязі загального річного оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2012 рік, а саме на суму 167687,0 грн., стало виявлення за результатами вивчення банківських виписок факту внесення позивачем на банківський рахунок грошових коштів в сумі 1607847,0 грн., з яких 1090000,00 грн. - позичених та 350160,00 грн. - отриманих як дохід від підприємницької діяльності у 2012 року.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України (2755-17) ) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 ПК України.

Відповідно до підпункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 ПК України (пункт 177.1 статті 177 ПК України.)

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України закріплено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України (2755-17) .

Встановлюючи порушення позивачем пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1 та 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік фахівці податкового органу виходили з того, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість накопичити позивачем суми в розмірі 660000,00 грн. за період з 2004 року по 01 квітня 2011 року не було надано, отже вказану суму податківці вважають доходом ФОП ОСОБА_4 від підприємницької діяльності.

Проте, як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, розрахунки оподатковуваного доходу за 2012 рік, що містяться в акті перевірки є неповними, оскільки в них не знайшли свого відображення витрати позивача під час перебування на спрощеній системі оподаткування: ні за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2009 року, ні за 2010 рік та 1 квартал 2011 року, а також не враховано доходи позивача, отримані у період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2009 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про необґрунтованість зробленого податковим органом розрахунку оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_4 за 2012 рік.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, які зумовили задоволення позову, а також не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі № 820/3913/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.