2а-4550/11/2670 Про визнання протиправною бездіяльність ДПІ по внесенню змін до картки особового рахунку підприємства в частині визначення відсутності боргу з орендної плати за земельну ділянку, визнання протиправним та скасування рішення ДПІ про опис майна платника податків в заставу - 29.07.2015 Прийняття

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі № 2а-4550/11/2670 за позовом Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація" (далі по тексту - позивач, УСНРПБВК "Укрреставрація") звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просила суд:

1) визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по внесенню змін до картки особового рахунку Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укрреставрація", в частині визначення відсутності боргу з орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 5, в Голосіївському районі м. Києва, за період 2008-2010 роки;

2) визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 108 від 23 лютого 2011 року про опис майна позивача в заставу;

3) зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва внести зміни до картки особового рахунку позивача в частині орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 5, в Голосіївському районі м. Києва, відповідно до показників уточнюючих розрахунків до податкових декларацій орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за 2008, 2009 роки;

4) внести зміни до Автоматизованої інформаційної системи (АІС), в частині визначення відсутності боргу з орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 5, в Голосіївському районі м. Києва, за період 2008-2010 роки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по внесенню змін до картки особового рахунку УСНРПБВК "Укрреставрація" в частині визначення відсутності боргу з орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 5, в Голосіївському районі м. Києва за 2008 - 2010 роки.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про опис в заставу майна УСНРПБВК "Укрреставрація".

Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва внести зміни до картки особового рахунку УСНРПБВК "Укрреставрація" в частині орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 5, в Голосіївському районі м. Києва відповідно до показників уточнюючих розрахунків до податкових декларацій орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за 2008 - 2009 роки.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року.

У зв'язку з тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а отже винесено рішення на користь відповідача, колегія суддів вважає, що в касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати саме постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 листопада 2008 року між Київською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № 79-6-00677 за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 5, загальною площею 2,0751 га (кадастровий номер земельної ділянки 90:116:0025), наданої для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази.

На виконання вимог чинних нормативно правових актів УСНРПБВК "Укрреставрація" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було подано податкові декларації за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік № 286928 від 22 грудня 2008 року, за 2009 рік № 2409 від 29 січня 2009 року, за 2010 рік № 5674 від 29 січня 2010 року.

02 березня 2010 року позивач надіслав ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2008 і 2009 роки та заяву до уточнюючого розрахунку до податкових декларацій.

09 березня 2011 року позивач повторно надіслав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючі розрахунки про зменшення суми податкових зобов'язань, які ДПІ до уваги не взяла, внаслідок чого у УСНРПБВК "Укрреставрація" виник податковий борг.

23 лютого 2011 року у зв'язку з невиконанням позивачем договору щодо своєчасного внесення орендної плати за землю ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла рішення № 108 про опис майна позивача у податкову заставу.

Саме нездійснення позивачем сплати податкового зобов'язання, самостійно визначеного у податкових деклараціях з орендної плати, а також непроведення оскарження дій відповідача щодо невизнання/неприйняття уточнюючих податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008, 2009 та 2010 роки, стало підставою для постановлення судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та постановляючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції послався на існування судового рішення про відмову в задоволенні позову заступника прокурора Голосіївського району м. Києва, поданого в інтересах ДПІ в Голосіївському районі м. Києва про стягнення з УСНРПБВК "Укрреставрація" заборгованості з орендної плати за землю за 2008 - 2009 року в розмірі 2944148,91 грн., у зв'язку з відсутністю у підприємства боргу з орендної плати за землю.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України № 2535-ХІІ (2535-12) ), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячної декларації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, у редакції, яка була чинна на момент подання позивачем податкових декларацій, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий рахунок.

Аналогічні положення містяться у статті 50 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01 січня 2011 року.

Тобто, платники земельного податку за земельні ділянки державної і комунальної власності (юридичні особи) мають право надати уточнюючий розрахунок для самостійного виправлення помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких податкових декларацій, а у разі, коли такі податкові декларації були надані пізніше, за днем їх фактичного подання.

Також названими вище нормативно-правовими актами не передбачено право податкового органу не прийняти такі уточнюючі розрахунки.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою забезпечення оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби згідно з чинними нормативно-правовими актами України наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 (z0843-05) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (z0843-05) затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі по тексту - Інструкція № 276), яка діяла до 05 грудня 2013 року.

Названою Інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 276 (z0843-05) з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 4.1 Інструкції № 276 (z0843-05) закріплено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником;

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства;

пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання;

відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань;

непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 названої Інструкції передбачено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Спеціалісти підрозділів адміністрування облікових показників та звітності після перенесення засобами програмного забезпечення даних з електронної бази звітних документів до карток особових рахунків платників податків формують протокол помилкових записів за відповідними кодами можливих помилок. У залежності від коду помилки над їх усуненням працюють працівники відповідних підрозділів. Після виправлення помилок здійснюється повторне перенесення даних. Для перевірки правильності виконання зазначених процедур підрозділом адміністрування облікових показників та звітності проводиться звірка сум, рознесених до карток особових рахунків, на відповідність сумам, занесеним до баз електронної звітності. За результатами звірки на підставі карток особових рахунків формуються реєстри рознесених сум у двох примірниках. Один примірник з відміткою інспектора зазначеного підрозділу передається до галузевого підрозділу для зберігання, другий примірник з відміткою галузевого підрозділу про отримання зберігається у підрозділі адміністрування облікових показників та звітності. Підсумкова перевірка щодо наявності нерознесених сум податкових зобов'язань, термін сплати за якими припадає на поточний місяць, здійснюється перед формуванням зведених показників інформаційної системи за станом на перше число наступного місяця. Перевірка виконується підрозділом адміністрування облікових показників та звітності з формуванням протоколу розбіжностей.

Абзацом 4 пункту 4.3 Інструкції № 276 (z0843-05) також закріплено, що при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Дотримання відповідачем наведених вище положень податкового законодавства на час подання уточнюючих розрахунків судами першої та апеляційної інстанції перевірено не було.

Так само не було надану правову оцінку діям відповідача щодо повернення відповідних розрахунків позивачу.

Посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем доказів на підтвердження оскарження ним дій податкового органу щодо невизнання/неприйняття уточнюючих податкових декларацій позивача з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008, 2009 та 2010 роки, колегія суддів вважає помилковим, оскільки саме у даній справі УСНРПБВК "Укрреставрація" поставлено питання неправомірної бездіяльності відповідача щодо неврахування уточнюючих податкових декларацій та зобов'язання вчинити відповідні дії.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на обґрунтування рішення по даній справі на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, винесену за наслідками розгляду позову про стягнення УСНРПБВК "Укрреставрація" заборгованості з орендної плати за землю за 2008 - 2009 року, оскільки існування у позивача такої заборгованості є предметом розгляду у даній справі.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.