Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,за участю прокурора Деруна А.І.,розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2012 року щодо нього.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, визначені ст. 76 КК.

Зазначеним вироком ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він на початку квітня 2011 року, знаходячись на березі річці в с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради, виявив кущі коноплі, зірвав їх та приніс до місця свого проживання, де незаконно зберігав. 19 квітня 2011 року ОСОБА_5 біля супермаркету "Велес" на вул. Вовчинецькій в м. Івано-Франківську незаконно збув ОСОБА_6 за 180 грн два паперових згортки із вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу вагою 2,87 г і 1,05 г.

Крім того, 28 квітня 2011 року ОСОБА_5 біля будинку № 192 на вул. Вовчинецькій у м. Івано-Франківську повторно незаконно збув ОСОБА_6 за 1300 грн особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс вагою 40,1 г.

30 липня 2012 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд Івано-Франківської області скасував вирок Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного засудженому покарання і постановив свій вирок. Цим вироком суд призначив ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Засуджений ОСОБА_5 у касаційній скарзі, як видно з її змісту, посилаючись на надмірну суворість і несправедливість призначеного йому покарання, фактично порушує питання про зміну вироку апеляційного суду. Позивається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував повною мірою ряду пом'якшуючих обставин, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Тому просить застосувати ст. 75 КК.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) за вчинений злочин, визначаються ст. 69 цього Кодексу.

У цій справі, як убачається з її матеріалів, саме вказаними нормами керувався апеляційний суд при постановленні свого вироку та призначенні ОСОБА_5 покарання.

Так, суд апеляційної інстанції разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував конкретні обставини справи, обсяг і характер (зміст) неправомірних дій засудженого та їх суспільну небезпечність. Також апеляційний суд узяв до уваги всі дані про особу засудженого. Разом із тим, суд зважив на представлену у справі позитивну характеристику ОСОБА_5 Крім того, як обставини, що пом'якшують покарання, врахував визнання засудженим своєї вини, щире каяття, а також урахував відсутність обставин, що його обтяжують.

З огляду на наявність цих пом'якшуючих обставини суд дійшов висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_5 ст. 69 КК і призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті.

Водночас апеляційний суд, виходячи зі ступеня тяжкості вчиненого злочину, обсягу й суспільної небезпечності дій ОСОБА_5, визнав неможливим застосування інституту звільнення від відбування покарання. Таке рішення є вмотивованим і не викликає сумнівів у його правильності. Посилання у скарзі засудженого на протилежне, залишення поза увагою пом'якшуючих обставин, отже, і на надмірну суворість призначеного покарання не ґрунтуються на матеріалах справи та є неспроможними.

З урахуванням викладеного підстав для пом'якшення ОСОБА_5 покарання, застосування ст. 75 КК, про що ставиться питання у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить.

Неправильного застосування норм матеріального права, істотного порушення кримінально-процесуального закону, які є підставами для скасування або зміни вироку апеляційного суду, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.