Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Животова Г.О. та Фурика Ю.П.,

з участю прокурора Саленка І.В.,

та потерпілої ОСОБА_1,

розглянула кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2010 року щодо вироку Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відповідно, 7456 грн. 23 коп. та 200 000 грн.

Апеляційним судом цей вирок змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання та у відповідності до ст. 76 КК України покладено обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися до неї для реєстрації. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 24 жовтня 2009 року, приблизно о 4 годині, керуючи автомобілем "Шевролет - Авео" і рухаючись зі швидкістю 81 км/год. по вул. Командарма Корка у напрямку вул. Героїв Праці у м. Харкові, він наїхав на пішохода ОСОБА_4, який поблизу буд. № 44 переходив проїжджу частину дороги зліва направо, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження від яких помер на місті події. Ця дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення засудженим пунктів 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки суд безпідставно та неправильно застосував кримінальний закон – статтю 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину внаслідок м’якості.

ОСОБА_2 та його захисник в запереченні на касаційну скаргу прокурора просять залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без зміни, оскільки апеляційний суд обґрунтував своє рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, та потерпілу, яка просила скасувати ухвалу апеляційного суду, якою безпідставно змінено вирок суду першої інстанції в частині призначення міри покарання засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й апеляційний суд, про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні тяжкого злочину.

При цьому встановлено, що засуджений порушив цілий ряд положень Правил дорожнього руху (1306-2001-п) внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки - смерть потерпілого.

Ці висновки ніким з учасників судового розгляду не оскаржені.

Дані про особу ОСОБА_2, хворобу його матері тощо, на які послався апеляційний суд в своїй ухвалі, враховані судом першої інстанції, який призначив мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

З пояснень потерпілої в касаційному суді, вбачається, що засуджений тільки в перший день судового засідання частково відшкодував заподіяну злочином шкоду, а до того зволікав вирішення цього питання і продовжує зволікати після постановлення вироку, тоді як вона та тяжко хвора вдова загиблого потребують матеріальної допомоги внаслідок втрати годувальника.

За таких обставин застосування ст. 75 КК України і звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням не відповідає тяжкості вчиненого злочину внаслідок м’якості.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.