826/10007/14 Про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - 28.07.2015 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 826/10007/14 за позовом приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -

У червні 2014 року приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2014/000005/2 від 15.01.2014 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.01.2014 р. № 100250004/2014/00005.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ним надані відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Зазначені документи чітко ідентифікували товар та містили об’єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та задоволені позовні вимоги. Скасоване рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про корегування митної вартості товарів № 100250004/2014/000005/2 від 05.01.2014 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/00005 від 15.01.2014.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Київська міська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між RISEKIND LTD і ПП "Акрілат-Хімконтракт" укладений контракт № 13/01-07 від 07.01.2013 та додаток № 20 від 26.11.2013, згідно якого Продавець зобов’язується поставити і продати, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити L-Лизин HCL 98% (далі - Товар) у кількості 35,00 тонн за ціною 1545,5 доларів США за тонну. Загальна сума додатку становить 51 001,50 доларів США. Умови оплати, згідно додатку № 20 від 26.12.2013 - протягом 45 днів від дати коносамента.

Позивачем подана до митного оформлення митна декларація № 10250004/2014/089916 від 15.01.2014 та товаросупровідні документи на товар. Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 407 654,99 грн. (51001,50 доларів США).

Київською міжрегіональною митницею при перевірці заявленої митної вартості товару виявлена відсутність відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а саме: відсутність страхових документів та документів вартості страхування. У зв’язку з чим витребувані у позивача додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов’язаний з угодою про поставку товару, рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, ліцензійний чи авторський договір покупця, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів та ін.,а також якщо здійснювалося страхування – страхові документи та документи вартості страхування. Декларант письмово зазначив, що більше надати документів не має можливості.

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості № 100250004/2014/000005/2 від 15.01.2014, яким визначена митна вартість товарів за резервним методом у сторону збільшення митної вартості та виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/00005 від 15.01.2014.

В графі 33 рішення зазначено, що у митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. У вказаному рішенні також зазначено, що декларантом не надані додаткові документи: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) страхові документи.

Декларант, листом № 36 від 25.03.2014 звернувся до митного органу щодо перегляду рішення про коригування митної вартості від 15.01.2014, однак митним органом відмовлено у перегляді вказаного рішення, оскільки ПП "Акрілат-Хімконтракт" не надані в повному обсязі документи, що витребовувались митницею.

Товар випущений у вільний обіг за митною декларацію № 10250004/2014/089916 від 15.01.2014 із застосуванням гарантій, відповідно до вимог ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до митного оформлення не подані страхові документи, які додатково вимагалися митним органом для підтвердження митної вартості товару, прайс-лист наданий продавцем, а не виробником товарів та носить адресний характер і має суб’єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, тому не може розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості. Також, декларантом не виконана вимога митного органу щодо надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару та інших затребуваних документів. Крім того, заявлена позивачем митна вартість товарів нижче рівня митної вартості таких товарів, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару, митне оформлення яких вже здійснене та інформація по яких міститься у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений законом строк був наданий митному органу повний перелік документів, які доводять правильність визначення ним заявленої митної вартості товару за першим методом. Заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України, натомість відповідачем не підтверджена наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності прийнятого рішення митним органом про визначення митної вартості товару та картки відмови .

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють мигну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Також, відповідно до пункту 6 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 р. № 362 (v0362342-12) , при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, здійснено в тому числі такі заходи: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірка наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений ч.2 ст. 53 Митного кодексу України: 1) декларація митної вартості, що подасться у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом першої інстанції встановлено, що для здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивачем разом з ВМД надані товаросупровідні документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Зокрема, відповідно до п.4 доповнення від 26.11.2013 р. № 20 до контракту від 07.01.2013 р. № 13/01-07 та відповідно до інвойсу від 26.11.2013 р. № 7991-23148 умови поставки товарів CIF-Odessa, яка передбачає обов’язкове страхування товару, тобто є складовою митної вартості товару. Однак, до митного оформлення позивачем не подані страхові документи та документи про вартість страхування, які додатково вимагалися митним органом для підтвердження митної вартості товару.

Так, згідно рішення про визначення митної вартості товару вказано про відсутність страхового полісу та документів щодо суми сплати страхування, що є складовою митної вартості товару.

Крім того, прайс-лист виданий на умовах поставки CIF-Odessa, тобто носить адресний характер та має суб’єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, прайс-лист надано від продавця, а не виробника товарів, тому не може розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості.

Також, наданий декларантом лист б/н від 18.11.2013 р. від GLOBAL BIO-CHF.M TECHNOLOGY GROUP COMPANY LIMITED підтверджує той факт, що виробник товару (Changchun Dahe Bio Technology Development Co. LTD) та продавець (Risekind LTD) - це різні особи і зовнішньоекономічний договір складений не з виробником товару.

Разом з тим, декларантом не виконані вимоги митного органу щодо надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару та інших затребуваних документів.

Положеннями ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судом першої інстанції встановлено, що декларанту відповідно до вимог ч.3 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документи, проте позивачем вимога митного органу у повному обсязі не виконана, зокрема, не надані документи щодо страхування товару, що не давало можливості митному органу визначитися в правильності заявленої митної вартості товару за відсутності її складової - страхових витрат.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік методів визначення митної вартості товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Другорядні методи не були застосовані з наступних причин. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів - не був застосований у зв’язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований у зв’язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Методи на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) не були використані митним органом через відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Крім того, частиною 2 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні га/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Оскільки відповідачем встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товарів нижче рівня митної вартості таких товарів, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу (визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено). При цьому відповідач у послідовному порядку аргументував неможливість застосування попередніх методів.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, в наданих документах виявлені неточності/розбіжності, тобто у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, вимога про надання додаткових документів у повному обсязі не виконана.

Виходячи з наведеного Київська міжрегіональна митниця не мала підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), як наслідок, у повній відповідності до вимог Митного кодексу України (4495-17) та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 598 (z0883-12) , митним органом обґрунтовано прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2014/000005/2 від 15.01.2014 р., яким відкоригована митна вартість товару за резервним методом та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.01.2014 р. № 00250004/2014/00005.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку відповідачем у повному обсязі доведена правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з урахуванням вищенаведених обставин.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, яка відповідає нормам матеріального і процесуального права та скасована апеляційним судом помилково.