Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Орлової С.О.

суддів: Литвинова О.М., Чуйко О.Г.

за участю: прокурора Опанасюка О.В.

розглянула 20 січня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 16 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 вересня 2010 року.

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 16 липня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч.1 ст. 121 КК України до п’яти років позбавлення волі.

Згідно з вироком, суд першої інстанції встановив, що 17 квітня 2010 року біля 21 години ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_2, по АДРЕСА_1, в ході сварки з потерпілою, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_2 один удар кухонним ножем, що знаходився у нього в руці, в область лівої частини грудної клітини, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани, лівосторонній гемоторакс, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою апеляційного суду від 10 вересня 2010 року вирок місцевого суду від 16 липня 2010 року було змінено, на підставі ст. 75 КК України суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням тривалістю три роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України. В решті вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.

В касаційній скарзі прокурор не погоджується з вироком місцевого суду та ухвалою апеляційної інстанції з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Касатор висловлює незгоду з кваліфікацією дій ОСОБА_1 вважаючи, що його дії потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки обстановка та локалізація завдання удару кухонним ножем в область грудної клітини ліворуч, свідчать про наявність у засудженого умислу на вчинення умисного вбивства. Прокурор наголошує, що при обранні покарання судом, в порушення вимог ст. 65 КК України, не в повному обсязі було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого, що призвело до неправильного застування ст. 75 КК України. Прокурор ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень зі скеруванням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, які ні ким не оскражуються, суд першої інстанції не дав їм належної правової оцінки що призвело до неправильного застосування кримінального закону.

Так, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, місцевий суд в достатній мірі не врахував знаряддя злочину, силу удару та його спрямованість. Згідно з висновками судово – медичної експертизи ушкодження потерпілій утворилися внаслідок удару ножем з достатньою силою в ліву частину грудної клітини де розташовані життєво важливі органи, що не могло усвідомлюватися засудженим. За таких обставин висновок суду про відсутність в ОСОБА_1 умислу на позбавлення життя не відповідає його діям.

Наведене залишилося поза увагою апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла до переконання про неправильність застосування кримінального закону у зв’язку з чим як вирок місцевого суду так і ухвала апеляційної інстанції підлягають скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України.

Заслуговують на увагу і доводи прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання та неправильність застосування закону при звільненні засудженого від відбування покарання.

Якщо судом першої інстанції при новому розгляді буде встановлена винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину при тих же обставинах, то з урахуванням тяжкості злочину та особи останнього, призначене покарання, слід вважати м’яким, а застосування інституту звільнення від покарання – необґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 394, 395 КПК України, колегія суддів, -

апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Лисичанського міського суду луганської області від 16 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.