Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Орлової С.О.,

суддів: Литвинова О.М., Чуйко О.Г.

за участю: прокурора Тилик Т.М.

розглянула 20 січня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1,-

вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 вересня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:

- 05 серпня 1999 р. Залізничним районним судом м. Сімферополя за ч.2 ст. 140 КК України до 3 місяців позбавлення волі;

- 26 квітня 2001 р. Верховним судом АР Крим за ч.2 ст. 86, п. а, і ст. 93, ст. 42 КК України до дев’яти років позбавлення волі, звільнений умовно -

достроково на 1 рік 1 місяць 20 днів,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі.

Згідно з вироком суд першої інстанції встановив, що 18 травня 2010 року біля 13 години ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання в приватному домоволодінні № 11 по вул. Кільова в м. Севастополі, діючи повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав 6000 євро, що в перерахунку на національну валюту України по курсу НБУ за 100 євро - 987,76 грн., складає 58725,6 грн., що належали ОСОБА_2, який залишив дані гроші на зберігання у своєї дочки ОСОБА_3, чим завдав ОСОБА_2 значної шкоди.

В апеляційному порядку кримінальна справа не переглядалась.

В касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, не погоджується з вироком місцевого суду з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Касатор вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував обставини, що обтяжують покарання та дані, які негативно характеризують засудженого за місцем роботи і проживання. Прокурор ставить питання про скасування вироку внаслідок м’якості призначеного покарання зі скеруванням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 у вигляді мінімального строку покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, суд дотримався загальних засад призначення покарання, а саме: врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, особу винного, раніше неодноразово судимого, задовільну характеристику за місцем проживання, негативну – за місцем роботи, позитивну – за місцем відбування покарання, враховано судом і те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, але перебував на обліку з 1997 року по 2001 року у лікаря-психіатра, має двох малолітніх дітей.

Крім того, у відповідності до ст. 66 КК України, судом правильно враховані наявні обставини, що пом’якшують покарання, а саме: визнання ОСОБА_1 вини та щире каяття.

Прокурор у касаційні скарзі звертає увагу на те, що судом першої інстанції було залишено без належної уваги дані про неодноразове притягнення засудженого до адміністративної відповідальності. Проте, це не може бути визнано підставою для скасування судового рішення, оскільки судом першої інстанції загальні засади призначення покарання були виконані в повному обсязі. Притягнення до адміністративної відповідальності також не може бути віднесено до обставин, що обтяжують покарання, оскільки ст. 67 КК України має вичерпний перелік. Зазначене свідчить про те, що наведена прокурором обставина не може бути визнана як така, що істотно впливає на призначення покарання за скоєний злочин.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не зважаючи на невизнання рецидиву злочинів обставиною, що обтяжує покарання, було дотримано всіх загальних засад призначення покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394, 395 КПК України, колегія суддів, -

вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.