Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.

суддів Литвинова О.М.,

Чуйко О.Г.

за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула у судовому засіданні 20 січня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року

вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 липня 2010 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 146 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Цивільний позов ОСОБА_4, заявлений в інтересах ОСОБА_5, задоволено та присуджено до стягнення з засудженого 6000 грн.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 28.10.2009 року, приблизно о 24 год., рухаючись на автомобілі ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_1, в районі затоки р. Дніпро, поблизу вул. Слободчикова в с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, з застосуванням насильства, здійснив напад на неповнолітню потерпілу ОСОБА_6, з метою її подальшого зґвалтування та незаконно позбавив її волі, однак добровільно відмовився від вчинення згвалтування та висадив її з автомобіля.

Крім того, ОСОБА_2 21.11.2010 року, приблизно о 23 год. 15 хв. в тому ж місці, на тому ж автомобілі, зустрів потерпілу ОСОБА_7, на яку здійснив напад та, подавляючи її волю, наносячи удари, посадив у свій автомобіль, зв’язав, вивіз у дачний будинок на ділянці АДРЕСА_2, де, подавивши супротив потерпілої, вступив з нею у статеві зносини всупереч її волі, а також незаконно позбавив її волі до 02 год. 22.11.2009 року, після чого звільнив її.

Крім того, ОСОБА_2 12.12.2009 року приблизно о 22 год. 40 хв., знаходячись по вул. Слободчиків в с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, незаконно позбавив волі потерпілу ОСОБА_5, після чого вступив з нею у статеві зносини всупереч її волі, а також незаконно позбавив волі до 03 год. 13.12.2009 року, після чого звільнив її.

Крім того, ОСОБА_2 незаконно, без відповідного дозволу, з 1992 року, зберігав за місцем проживання по АДРЕСА_1 37 набоїв до гвинтівки, які являються боєприпасами придатними до стрільби.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року скасовано вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 липня 2010 року в частині міри покарання та призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 7 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 146 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

В іншій частині вирок Вільнянського районного суду Запорізької області суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 фактично посилається на суворість призначеного покарання за вироком Апеляційного суду Запорізької області, посилаючись на ту обставину, що судом апеляційної інстанції не враховано його вік, отримані нагороди, думку потерпілих щодо призначення йому покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2,, посилаючись на порушення норм кримінального закону ставить питання про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання особі засудженого ОСОБА_2, оскільки при винесенні рішення суд не врахував його щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, повне відшкодування шкоди потерпілим в процесі досудового слідства та судового розгляду справи.

Крім того, вважає, що апеляційним судом не було враховано вік засудженого, який фактично є пенсіонером, має численні нагороди, позитивно характеризується, раніше не судимий, піклується про пристарілу матір, яка є інвалідом другої групи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарг, вважаючи їх необґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, а також правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оспорюються.

Посилання у скаргах засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання даним про його особу, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України внаслідок м’якості, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що таке покарання призначене засудженому ОСОБА_2 всупереч вимог ст. 65 КК України, без належного врахування тяжкості вчинених злочинів та даних про його особу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що призначаючи покарання ОСОБА_2 за вчинення тяжких злочинів із застосуванням ст. 69 КК України, судом першої інстанції недостатньо вмотивовано застосування вказаної норми закону, не взято до уваги характер та наслідки вчинених злочинів, інші обставини що впливають на призначення покарання, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та захисника ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.

Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання апеляційним судом є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості, у колегії суддів немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення, вирок Апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року – без зміни.