Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 20 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України на 6 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 20 жовтня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 10 листопада 2009 року у м. Умані, з метою використання метамфетаміну для самолікування, достовірно знаючи про заборону його вільного обігу, без мети збуту, незаконно придбав у невстановленої слідством особи речовину, яка згідно з висновком експертизи містить психотропну речовину, обіг якої заборонено, - метамфетамін вагою 186 г, що складає особливо великий розмір. Зазначену речовину ОСОБА_5, зберігаючи при собі, перевіз автомобілем до м. Немирова Вінницької області, де був зупинений працівниками правоохоронних органів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на занадто суворе покарання, призначене йому судом. Зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував пом’якшуючи його вину обставини. Просить змінити судові рішення, пом’якшити покарання до 5 років позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважала судові рішення законними й обґрунтованими й просила залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

З вироку убачається, що суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, правильно встановив обставини, що пом’якшують покарання засудженому та дані про його особу, які впливають на ступінь його відповідальності. Зокрема, суд послався на щире каяття та сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, відсутність попередніх судимостей та обтяжуючих обставин.

Однак суд, перелічивши наявність вищевказаних обставин, не врахував їх належним чином, не взяв до уваги конкретні обставини справи, не обґрунтував у вироку, чому у даному випадку він призначає покарання не у виді найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 309 КК України, та дійшов до невірного, на думку колегії суддів, висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.

Тому, виходячи з конкретних обставин справи та особи винного ОСОБА_5, колегія суддів вважає можливим пом’якшити йому покарання у межах санкції відповідної статті до 5 років позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, пом’якшити йому покарання до 5 років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов’язки протягом іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання;

- періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої

системи.