Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 січня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2010 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ст. 198 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, щодо якого судове рішення ніким не оскаржено.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він, заздалегідь не обіцяючи придбати майно, завідомо одержане злочинним шляхом, знаходячись ввечері 16 березня 2010 року по вул. Гастело в м. Кривий Ріг, дізнавшись від свого знайомого ОСОБА_7 про те, що останній скоїв розбійний напад, поєднаний з вбивством людини, і бажає повернути йому борг викраденими грошима, діючи навмисно, придбав та отримав передані ОСОБА_7 закривавлені грошові купюри в сумі 1112 гривень, які спочатку зберігав дома, а потім на квартирі у свого знайомого, які в послідуючому були вилучені правоохоронцями.

Захисник, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, у касаційній скарзі вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду і пом’якшення покарання із застосуванням до засудженого ст. 75 КК України, посилаючись на відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також на те, що суд не мотивовано призначив максимальне покарання, передбачене санкцією статті, по якій засуджено ОСОБА_6, та не врахував належним чином всіх обставини, які пом’якшують покарання.

Засуджений ОСОБА_6 по суті приводить такі ж доводи суворості призначеного йому покарання і порушує питання аналогічного змісту.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника на підтримання касаційних скарг, пояснення прокурора, який вважає, що вирок в частині призначеного покарання не підлягає зміні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню .

Як вбачається з вироку, судом обговорювалося питання обрання засудженому виду покарання, але в ньому не вказані мотиви призначення саме максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією статті 198 КК України. Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 22.12.1995 року № 22 (v0022700-95) у п.4 передбачено, що призначене покарання має бути належним чином мотивоване у вироку. Суд повинен зазначити, чому саме він призначає більш або менш суворе покарання.

Перевіряючи вирок на відповідність вимогам ст. 65 КК України, колегія суддів погоджується з видом покарання, призначеного апеляційним судом, адже злочин вчинено ОСОБА_6 у формі прямого умислу, він належить до злочинів середньої тяжкості, крім того, обставини вчинення злочину та поведінка засудженого після цього, спрямована на активне приховування слідів злочину, дають підстави вважати, що обрання менш суворих видів покарання у цьому випадку буде недостатнім для виправлення особи засудженого.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності притягується вперше, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем роботи. Суд, вказавши ці обставини у вироку, в достатній мірі не врахував їх під час визначення розміру покарання ОСОБА_6 За таких обставин колегія суддів вважає за можливе змінити вирок апеляційної інстанції і пом’якшити ОСОБА_6 покарання, знизивши його до 2 років позбавлення волі, яке вважає необхідним і достатнім для виправлення особи засудженого.

Обговорюючи прохання захисника про застосування до засудженого ст. 75 КК України, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для цього.

Крім цього, колегія суддів вважає, що посилання на кваліфікуючу ознаку "отримання" майна, одержаного злочинним шляхом, є зайвим і в порядку ст. 395 КПК України підлягає виключенню із мотивувальної частини вироку, тому що, прийнявши в рахунок погашення боргу від ОСОБА_7 кошти, завідомо одержані злочинним шляхом, ОСОБА_6, в свою чергу, придбав їх у фактичне незаконне володіння на компенсаційній основі, а кваліфікуюча ознака "отримання" майна передбачає одержання його у володіння на не компенсаційній основі.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Пом’якшити ОСОБА_6 покарання за ст. 198 КК України до 2 років позбавлення волі.

В порядку ст. 395 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку апеляційного суду посилання на кваліфікуючу ознаку скоєння злочину – "отримання" майна одержаного злочинним шляхом.

В решті цей вирок залишити без зміни.