5-57к10 Про скоєння цілого ряду крадіжок чужого майна, та умисне вбивство, скоєне з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб - 27.01.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 27 січня 2011 року в м.Київі кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 6 жовтня 2010 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, за п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання у виді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна, за п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_2, касаційні скарги щодо яких не надходили.

По справі вирішено питання речових доказів та судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_4 і ОСОБА_5 засуджено за вчинення у період з 25 серпня по грудень 2009 року в м. Олександрія Кіровоградської області крадіжок чужого майна, як ОСОБА_4 одноособово, так і за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими засудженими, а також із проникненням у приміщення, повторно.

Крім того, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, який на момент вчинення злочину не досяг 18-річного віку, за ініціативою останнього і по переднюю змовою між собою на заволодіння чужим майном, близько 22-ї години 24 грудня 2009 року шляхом зламу вікна проникли у будинок АДРЕСА_1, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_7 і його умисне вбивство. При цьому ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_5 з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілого металевим приладом для монтування умисно наніс ОСОБА_7 не менше 5 ударів по голові, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила його смерть.

В результаті розбійного нападу засуджені заволоділи грошима ОСОБА_7 та його орденами і медалями на загальну суму 2702 грн. 02 коп.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання тяжкості вчинених злочинів і особам засуджених внаслідок м`якості, а також на істотне порушення кримінально-процесуального закону при призначенні ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке призначено за ч.4 ст. 187 КК України, але не призначено за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Захисник ОСОБА_3 просить вирок щодо ОСОБА_5 змінити, перекваліфікувати його дії в частині засудження за п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України і ч.4 ст. 187 КК України на ч.3 ст. 185 КК України. Захисник зазначає, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не було попереднього зговору на вчинення розбійного нападу і вбивства ОСОБА_7, а була домовленість лише на скоєння крадіжки. Вважає, що ОСОБА_4 вийшов за межі домовленості, у зв`язку з чим в його діях є ексцес виконавця.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції прокурора та незгоду з апеляцією захисника, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які вважали призначену ОСОБА_5 міру покарання занадто суворою, перевіривши матеріали справи і доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду стосовно встановлених судом фактів проникнення засуджених до помешкання ОСОБА_7 з метою заволодіння його майном, та його вбивства шляхом нанесення ОСОБА_4 ударів монтировкою по голові потерпілого, в касаційних скаргах не оспорюється і відповідає доказам по справі, дослідженим у судовому засіданні і наведеним у вироку суду.

Посилання захисника на відсутність у ОСОБА_5 умислу на скоєння розбійного нападу і вбивства ОСОБА_7 та необхідність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 185 КК України, було предметом перевірки апеляційним судом і не знайшло свого підтвердження.

Як вбачається з протоколу судового засідання і вироку, судом досліджені показання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на досудовому слідстві і в судовому засіданні, з яких вбачається, що у будинок потерпілого вони проникли за пропозицією ОСОБА_5, усвідомлюючи те, що хазяїн знаходиться вдома. З собою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мали металеву монтировку, яку приніс ОСОБА_5 Коли проникали в будинок, сильно шуміли, гроші шукали у всьому будинку, в тому числі і в спальні, де спав потерпілий. При цьому, ОСОБА_5 у руках тримав палицю потерпілого, а ОСОБА_4 – монтировку.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що коли він почав відкривати шафу у спальні, вона заскрипіла, і дід - потерпілий почав ворушитися. ОСОБА_4 підійшов з другого боку дивана і наніс удар діду, потім ще два-три удари. В цей час він стояв на відстані 1,5 м. від потерпілого, ніяких зауважень ОСОБА_4 не робив. Після нанесення ударів потерпілому він пішов на кухню увімкнути світло, а коли повернувся, продовжив шукати гроші, але, не знайшовши їх, взяв зі шафи в спальні піджак з медалями, щоб потім продати. (т.5 а.с.164-165)

З огляду на вказане, суд обґрунтовано визнав за такі, що відповідають дійсності, показання ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в суді про те, що удари потерпілому з метою позбавлення його життя, він став наносити за вказівкою ОСОБА_5, та про те, що діда треба "мочити", оскільки потерпілий знав ОСОБА_5 і міг впізнати (т. 1 а.с.253-267, т.5 а.с.161-162).

Таким чином, суд, виходячи з аналізу поведінки засуджених і доказів по справі у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність між ними попередньої змови на протиправне заволодіння грошима і майном потерпілого, у разі необхідності і шляхом застосування до нього насильства, достатнього для усунення його можливої протидії, у тому числі і його смерті. При цьому, ОСОБА_5, хоча і не вчинював дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи пов`язаним із ОСОБА_4 єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконав частину того обсягу, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи, суд обґрунтовано визнав таким надану ОСОБА_4 вказівку ОСОБА_5 про позбавлення потерпілого життя і дав належну правову оцінку діям засуджених.

Порушень кримінально-процесуального закону під час розслідування справи та її судового розгляду, які б ставили під сумнів висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 у вчинені розбійного нападу і вбивства, не встановлено. Підстав для зміни вироку і перекваліфікації дій ОСОБА_5 на ч.3 ст. 185 КК України колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженим призначено у відповідності до вимог ст.ст. 65- 67 КК України, у межах санкції статей закону, за яким їх засуджено, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особи винних та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, яке обґрунтовано у вироку, і з яким судова колегія погоджується.

Разом з тим, застосовуючи до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації майна при його засудженні за ч. 4 ст. 187 КК України і за п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України, суд не врахував того, що він є військовослужбовцем, не працює, майна, яке підлягає конфіскації, не має. За таких обставин судова колегія вважає необхідним на підставі ч.2 ст. 69 КК України звільнити ОСОБА_4 від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково. Вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_4 в частині його засудження за ч. 4 ст. 187 КК України і за п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України змінити, на підставі ч.2 ст. 69 КК звільнити ОСОБА_4 від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. У решті вирок відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_5, залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 – без задоволення.