Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 27 січня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 березня 2010 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за 124 КК України (2341-14) на два роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суд першої інстанції встановив, що 12 липня 2007 року, біля 21 години 40 хвилин ОСОБА_7, повертаючись додому на власному автомобілі ВАЗ 21213 "Ніва" д/н НОМЕР_1, побачивши біля ПП "ОСОБА_4", що розташоване по АДРЕСА_1 ОСОБА_5., з яким з травня 2007 року знаходився у неприязних стосунках, зупинився біля буд. АДРЕСА_1 і вийшов із автомобіля, маючи на меті з’ясування стосунків з останнім. ОСОБА_5 побачивши ОСОБА_7, висловлюючись нецензурною лайкою, сів у свій автомобіль "Міцубіші" д/н НОМЕР_2, який знаходився поряд, і, завівши двигун, різко зірвався з місця у напрямку де стояв ОСОБА_7 Останній, в свою чергу, розцінивши дії ОСОБА_5. як такі, що реально загрожували його життю та здоров’ю, обрав для себе спосіб захисту, який явно не відповідав обстановці, що склалася, дістав із салону свого автомобіля рушницю ІЖ-58 №НОМЕР_3 та здійснив постріл дуплетом в автомобіль, який рухався на нього під керував ОСОБА_5., спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду вирок в порядку ст. 365 КПК України змінено - ОСОБА_7 від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України, в решті – залишено без зміни.

В касаційній скарзі прокурор не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Касатор вважає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії засудженого за ст. 124 КК, оскільки в основу вироку було покладено показання засудженого, які, на думку прокурора, не відповідають матеріалам справи. Крім того, прокурор звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України, мотивуючи тим, що зміст ухвали зводиться до дублювання вироку суду першої інстанції без наведення мотивів прийнятого рішення. Прокурор ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень зі скеруванням справи на новий судовий розгляд;

В касаційній скарзі представник потерпілого з аналогічних мотивів не погоджується з судовими рішеннями, вважає, що справа підлягає направленню на додаткове розслідування для встановлення обставин справи, які можуть суттєво вплинути на кваліфікацію дій засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та висловився в підтримку апеляції представника потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах прокурора та представника потерпілого доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ухвала апеляційного суду повинна містити, в тому числі, суть поданих апеляцій та докладні мотиви прийнятого рішення.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду були подані апеляції державного обвинувача, потерпілого та його представника в яких учасники процесу оскаржували прийняте рішення з підстав неправильного: встановлення фактичних обставин справи, застосування кримінального закону, істотного порушення кримінально-процесуального закону та неповноти досудового слідства. Висувалися вимоги: прокурора - про постановлення нового вироку з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України з призначенням покарання відповідно до санкції кримінального закону; потерпілого та його представника - про направлення справи на додаткове розслідування у зв’язку з необхідністю кваліфікації дій Білоусова за вчинення більш тяжкого злочину. При цьому, апелянти наводили відповідні доводи в обґрунтування своїх вимог.

Між тим, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 377 КПК України, не перевірив доводи апелянтів про що свідчить відсутність в ухвалі мотивів прийнятого рішення.

Наведене порушення вимог кримінально – процесуального закону колегією суддів визнається істотним, оскільки перешкодило апеляційному суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення у зв’язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч.1 ст. 398 КПК України з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Скасовуючи рішення апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам, які містяться в касаційних скаргах, оскільки, такі могли бути предметом касаційної перевірки в разі дотримання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

При новому розгляді апеляційному суду належить ретельно перевірити доводи, які містяться в апеляціях прокурора, потерпілого та його представника, при цьому, необхідно при попередньому розгляді визначитися з необхідністю проведення судового слідства та його обсягу з метою дослідження доказів для перевірки правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_7.

Керуючись ст.ст. 394, 395 КПК України, колегія суддів, -

апеляції прокурора та представника потерпілого задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2010 року стосовно ОСОБА_7 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.