Колегія суддів Судової палати у

кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 01 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

11 жовтня 2010 року Апеляційним судом м. Києва, вирок Голосіївського районного суду м.Києва в частині застосування ст. 75 КК України до додаткового покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким призначене вироком ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки підлягає реальному виконанню. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироками суду першої і другої інстанції ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що 06.07.2009 року приблизно о 12 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем "SEAT TOLEDO" з держаним номерним знаком НОМЕР_3 на Столичному шосе у м. Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, зіткнувся з автомобілем "MITSUBICI OUTLANDER", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який рухався назустріч. У подальшому автомобіль "MITSUBICI OUTLANDER" в некерованому стані продовжив рух та виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем " ЗІЛ", держаний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку

Апеляційного суду м. Києва та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що резолютивна частина вироку апеляційного суду не відповідає вимогам кримінально - процесуального закону, оскільки в ній не вказано до якого виду і розміру основного покарання вважати засудженим ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, засудженого та представника потерпілого, які заперечували доводи касаційної скарги і просили залишити рішення судів без зміни, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, частково задовольнив апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілої і скасував вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2010 року у частині застосування ст. 75 КК України до додаткового покарання та прийняв рішення про реальне відбування ОСОБА_2 додаткового покарання, призначеного судом першої інстанції, тобто покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Таким чином, за вироком апеляційного суду, призначивши засудженому ОСОБА_2 до відбування додаткове покарання, визначене судом першої інстанції суд дотримався вимог ст. 335 КПК України.

Наведене свідчить, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 не містить істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни вироку, відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України. Тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, без задоволення.