Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

захисника ОСОБА_1 .,

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 01 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області на вирок Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2010 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України і призначено покарання: за ст. 212 ч. 3 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням господарської і адміністративно-розпорядчої діяльності строком на 3 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України – 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням

господарської і адміністративно-розпорядчою діяльності строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з господарською і адміністративно–розпорядчою діяльністю, строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17.09.2010 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що обіймаючи посаду директора приватного виробничо-комерційного підприємства "Технецій", з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року умисно ухилився від сплати до бюджету податку на додану вартість і податку на прибуток, що призвело до ненадходження в бюджет грошових коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 1300372 грн.

Крім того, ОСОБА_2 засуджено за вчинення службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених у справі рішень і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України тяжкості злочину і особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу; захисника і засудженого, які вважали що касаційна скарга задоволенню не підлягає; перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказів і у касаційній скарзі не оспорюється .

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Ці вимоги закону судом не дотримані, про що обгрунтовано йдеться у касаційній скарзі.

Посилання у вироку на те, що, призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинененого ним, є формальним і фактично не враховує характер вчинених засудженим злочинів, віднесених до категорії тяжкого і середньої тяжкості. Також, судами не звернуто уваги, що ОСОБА_2 вину вчиненні скоєних злочинів визнавав частково, не розкаявся, заподіяні збитки не відшкодував, обставин, які пом’якшують покарання судами не встановлено.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не мотивував, які саме обст а вини справи та дані про особу засудженого давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Відповідно до ст. 372 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України через його м’якість не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Отже, вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засудженого.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винність ОСОБА_2 у тому ж об’ємі обвинувачення, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким. При новому судовому розгляді справи покарання має бути призначене з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.