Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенко С.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Тилика Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 01 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2010 року, якою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та закрито кримінальну справу на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

За постановою суду ОСОБА_1 13 липня 2010 року, перебуваючи біля

смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, не маючи відповідного дозволу, зібрав речовину рослинного походження, схожу на висушені рослини коноплі та носив її при собі без мети збуту. 15.07.2010 року о 16 год. 05 хв., під час особистого огляду ОСОБА_1 працівниками міліції у нього була вилучена зазначена речовина. Згідно висновку експерта №768(х) від 30.07.2010 року надані на експертизу верхівкові частини з листям та боковими гілками, речовини рослинного походження мають морфологічні ознаки роду коноплі, містять наркотично активний компонент каннабісу – тетрагідроканнабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабісом, маса висушеного каннабісу становить 198 г.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, ставить питання про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий судовий розгляд.

Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, не перевірив, чи дійсно ОСОБА_1 потребував лікування від наркоманії, чи він пройшов лікування добровільно з метою вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Зауважує, що така перевірка можлива лише під час судового слідства шляхом допиту осіб та дослідження матеріалів справи. Крім того, зазначає, що суд, на порушення вимог закону стягнув з ОСОБА_1 судові витрати.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті. За змістом норми, передбаченої 4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при попередньому розгляді справи, заявив клопотання про звільнення його від відповідальності на підставі довідки Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні від 12.08.2010 року (а.с. 59) про те, що він добровільно звернувся до лікарні і пройшов лікування з 29.07.2010 року по 07.08.2010 року на підставі встановленого діагнозу: психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоідів, синдром активної залежності. Довідка надана обвинуваченим до закінчення досудового слідства, в ході якого ОСОБА_1 визнав себе винним та щиро покаявся.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, добровільно звернувся до лікувального закладу та пролікувався до закінчення судового слідства, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 звернувся до лікувального закладу не добровільно. Відсутні такі дані і у касаційній скарзі прокурора.

Що стосується викладених у касаційній скарзі прокурора доводів щодо безпідставності стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до ст. 93 КПК України при визнанні підсудного винним суд постановляє стягнути з нього судові витрати. Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів встановлено, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, кримінальну справу закрито.

Однак, судом безпідставно стягнуто ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи, оскільки це рішення суперечить положенням кримінально-процесуального закону.

Кримінально-процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, яку було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині відшкодування судових витрат, у зв'язку з чим постанову суду слід змінити, виключивши рішення про стягнення судових витрат.

Керуючись ст. 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2010 року задовольнити частково.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з постанови рішення про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у сумі 412 грн. 80 коп. за проведення хімічної експертизи.