Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Тилика Т.М.,

захисника ОСОБА_1,

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 01 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Дніпровського районного суд м. Києва від 11.05.2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02.08.2010 року.

Вироком Дніпровського районного суд м. Києва від 11.05.2010 року

засуджено:

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та з застосуванням ст. ст. 54, 77 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівників та заступників керівників державних органів та їх апарату, інших державних службовців, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, строком на 3 роки, з позбавленням 11 рангу державного службовця, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України,

раніше не судиму,

за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та з застосуванням ст. ст. 54, 77 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівників та заступників керівників державних органів та їх апарату, інших державних службовців, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, строком на 3 роки, з позбавленням 13 рангу державного службовця, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.08.2010 року зазначений вирок залишено без змін.

ОСОБА_3 і ОСОБА_2 визнанні винними у тому, що, займаючи посади відповідно заступника голови та начальника управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, являючись службовими особами, які займають відповідальне становище, за попередньою змовою між собою, 19 серпня 2006 року біля кафе "Експресс", що навпроти буд.10 по вул. Попудренка у м. Києві, одержали від директора ТОВ "Ригель" ОСОБА_4 хабар в сумі 19000 грн. за вчинення дій з використанням службового становища, поєднаних з вимаганням хабара, а саме за перерахування ТОВ "Ригель" грошових коштів за виконані роботи .

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених по справі рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що засуджені вчинили тяжкий злочин, яким підривається авторитет та престиж органів державної влади та місцевого самоврядування. Вказує, що судом не дано належної оцінки особам засуджених, у вироку не зазначено жодної обставини, що пом’якшує покарання та вказує на ставлення засуджених, які не визнали вину і не розкаялися у вчиненому, до скоєного злочину. Вважає, що дані рішення є незаконними та підлягають скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м’якості.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засуджених і засуджені просять залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора, а постановлені судові рішення без змін. Зазначають, що при постановлені рішень суди першої та апеляційної інстанції діяли в межах кримінально-процесуального законодавства, дано належну оцінку вчиненого засудженими, їх особам, враховано інші обставини справи і суд обґрунтовано надав їм можливість виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думки засуджених та їх захисника, які просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно із змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України. Правильність цих висновків у касаційному порядку ніким не оспорюється.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

При призначенні засудженим покарання суд правильно врахував дані про особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Разом з тим, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не вмотивував, які саме обст а вини справи та дані про особи засуджених давали підстави для висновку про можливість їх виправлення без відбування покарання. Крім того, суди не звернули уваги, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час досудового слідства і при розгляді справи в судах першої і апеляційної інстанції не визнавали себе винними, не розкаялися у вчиненому, що свідчить про їх ставлення до вчиненого.

Крім того, судами не в повній мірі враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину, а вчинені засудженими дії підривають авторитет до державної служби і довіру до її представників.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України через його м’якість не є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження вчинення нових злочинів.

Отже, вирок щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину у тому ж об’ємі обвинувачення, то покарання їм має бути призначене з дотриманням відповідних норм Кримінального Кодексу України (2341-14) та відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особам засуджених.

Керуючись ст. ст. 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2010 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.