Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.

суддів: Вільгушинського М.Й., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Сенюк В.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 5 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням – з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання речових доказів та судових витрат.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

За вироком суду неповнолітнього ОСОБА_1 засуджено за те, що він, перебуваючи близько 10 год. 30 хв. 12 січня 2010 року у квартирі АДРЕСА_1, вчинив крадіжку належних ОСОБА_2 грошей у сумі 200 грн.

Крім того, ОСОБА_1, знаходячись близько 14.00 год. 15 березня 2010 року у квартирі АДРЕСА_2, викрав належний ОСОБА_3 мобільний телефон "Самсунг SGH-С170" зі стартовим пакетом, заподіявши потерпілій 224 грн. матеріальної шкоди.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Прокурор зазначає, що суд у мотивувальній частині вироку обґрунтовано не вказав на необхідність кваліфікації дій засудженого

за ч.1 ст. 185 і ч.2 ст. 185 КК України, а у резолютивній частині визнав ОСОБА_1 винним та призначив покарання лише за ч.2 ст. 185 КК України і на підставі ч.1 ст. 70 КК України визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 12 січня 2010 року вчинив крадіжку майна ОСОБА_2, а 15 травня 2010 року - крадіжку майна ОСОБА_3 повторно, у зв"язку з чим суд у мотивувальній частині вироку обґрунтував необхідність кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 185 і ч.2 ст. 185 КК України відповідно.

Однак, у резолютивній частині вироку суд визнав ОСОБА_1 винним лише за ч.2 ст. 185 КК України і, призначивши за цим законом покарання, взагалі не визнаючи засудженого винним за вчинення першого злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, визначив остаточне покарання відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

Таким чином, допустивши у вироку суттєве протиріччя між його мотивувальною і резолютивною частинами, не застосувавши кримінальний закон, який підлягав застосуванню, суд порушив вимоги ст.ст. 334, 335 КПК України і ст. 371 КПК України.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 5 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.