Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2010 року щодо нього.

Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 18 серпня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов’язку, передбаченого п. 2 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2010 року скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання. Призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 26 квітня 2010 року близько 19 год. 05 хв., знаходячись в районі будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, незаконно - шляхом продажі збув особливо небезпечний наркотичний засіб, оберт якого заборонено – опій ацетильований, вагою 0,223 грами, які незаконно зберігав при собі з метою збуту.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи свою вину та кваліфікацію його дій, посилається на суворість призначеного покарання. За змістом скарги ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду скасувати та залишити в силі вирок суду першої інстанції, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що апеляційний суд без достатніх на те підстав скасував правильне, на його думку, рішення місцевого суду і незаконно засудив його до покарання, що належить відбувати в місцях позбавлення волі та при призначенні покарання, не зважаючи на те, що він не судимий в силу ст. 89 КК України, послався на дані про його особу, з яких слідує, що він раніше тричі судимий.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу та думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення .

Доводи, наведені у касаційній скарзі засудженого про надмірну суворість призначеного йому покарання є безпідставними, оскільки своє рішення про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України належним чином мотивував. Колегія суддів знаходить переконливими доводи апеляційного суду і, крім того вважає, що неодноразове застосування в минулому щодо ОСОБА_5 ст. 75 КК України свідчить про неефективність її застосування щодо цієї особи, а тому у даному випадку призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2010 року щодо нього - без зміни .