5-110к11 Про умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині - 08.02.2011 Прийняття

19 год. 30 хв., після того, як ОСОБА_3 пішов додому та його дружина ОСОБА_1 заснула в помешканні ОСОБА_6, останній прибув до квартири № 80 у цьому ж будинку, в якій мешкав ОСОБА_3 Побачивши, що ОСОБА_3 спить, сказав його дочці малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, забрати її матір ОСОБА_1 Малолітня ОСОБА_9 із ОСОБА_6 зайшла до квартири останнього та побачивши, що її мати лежить на дивані напівроздягнута, стала кричати. ОСОБА_6 намагався заспокоїти ОСОБА_9, проте вона продовжувала кричати. В цей час у ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до малолітньої ОСОБА_9, виник умисел на її вбивство. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 почав заштовхувати ОСОБА_9 на кухню, спричинивши внаслідок цього легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в лобній області та крововиливів у м’які тканини тім’яної області голови, потім, перекриваючи доступ повітря, закрив отвори рота та носа, а також стискав її шию, заподівши смерть, яка сталась від механічної асфіксії. У подальшому ОСОБА_6 сховав труп ОСОБА_9 у багажнику свого автомобіля "Део Ланос", та наступного дня перевіз його до с. Проців Бориспільського району Київської області, де скинув у водойму.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_6, заперечуючи свою причетність до умисного вбивства малолітньої ОСОБА_9, порушує питання про скасування постановленого щодо нього обвинувального вироку з направленням кримінальної справи на нове розслідування з мотивів неповноти і неправильності всього слідства. Як твердить засуджений, досудове слідство проведено упереджено і неповно, без встановлення дійсних обставин подій та відображення у матеріалах справи всіх даних про його особу, при цьому співробітниками міліції застосовувалися незаконні методи фізичного і психологічного впливу, внаслідок яких він, ОСОБА_6, вимушено обмовив себе у вчиненні злочину. Також слідчі органи неумотивовано відхилили ряд заявлених ним клопотань, не надавши можливість спростувати пред’явлене обвинувачення. Вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою неповноту і неправильність досудового слідства, не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, не забезпечив його права на захист, оскільки на порушення вимог ст.ст. 263, 16, 16-1, 19 КПК України, не розглянув клопотання про допит додаткового свідка ОСОБА_8, неумотивовано відхилив клопотання про проведення окремих експертиз, упродовж оголошення представлених у справі письмових доказів не надав можливості ознайомитись з їх змістом, у подальшому постановив незаконний вирок, вручив його копію на українській мові, яку засуджений не розуміє;

- захисник засудженого – адвокат ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону ставить питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_6 обвинувального вироку з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд. Захисник уважає, що судове слідство проведено неповно та неправильно, оскільки не допитано ряд свідків, не досліджено речові докази не призначено низки експертиз, які на його думку мають значення для правильного вирішення справи, а також, що суд не дав належної оцінки доказам, залишив поза увагою втрату слідчими органами окремих речових доказів й інші допущені ними порушення закону, та внаслідок цього дійшов хибного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства. Крім того, за твердженням захисника, судом порушено й право ОСОБА_6 на захист у зв’язку з врученням йому копії вироку, викладеного українською мовою, якою засуджений не володіє.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги засудженого та частково скарги захисника ОСОБА_7, уважаючи, що вирок підлягає скасуванню з направленням справи на нове розслідування, думку прокурора, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення касаційних скарг й просили постановлений щодо ОСОБА_6 вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 в умисному протиправному заподіянні смерті малолітній ОСОБА_9 за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Так, засудженим та його захисником у касаційних скаргах не заперечується, що смерть малолітньої ОСОБА_9 сталась від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа, а також, що її труп було поміщено до багажного відділення автомобіля, який перебував у розпорядженні ОСОБА_6, та у подальшому останнім на цьому ж автомобілі перевезено до Київської області й скинуто у водойму.

Відповідно до показань потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3, даними ними у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_5 малолітня ОСОБА_9, повернувшись зі школи, перебувала вдома, зникла ввечері в період часу, коли вони внаслідок алкогольного сп’яніння спали: ОСОБА_3 за місцем проживання, ОСОБА_1 – в кімнаті квартири, де мешкав їх сусід ОСОБА_6, з яким та ОСОБА_14 в цей день спільно вживали спиртні напої. Як вказував ОСОБА_3, прокинувшись увечері та виявивши відсутність вдома ОСОБА_9, він зайшов до ОСОБА_6, розбудив дружину та повідомив про зникнення дочки. За твердженням потерпілих, тоді ж ОСОБА_6 сповістив про те, що ОСОБА_9 перебувала в його квартирі, проте потім звідти пішла з його співмешканкою ОСОБА_14 Пошуки ОСОБА_9 не дали позитивних результатів, а 12 грудня 2009 року її було знайдено мертвою у водоймі Бориспільського району Київської області. Також потерпілі зазначали про використання ОСОБА_9 окулярів.

Свідок ОСОБА_14 у своїх показаннях суду спростувала дані про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 малолітня ОСОБА_9 разом із нею залишила квартиру ОСОБА_6 Водночас, вказуючи про спільне вживання з подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 спиртних напоїв за місцем мешкання останнього, підтвердила, що ввечері потерпіла ОСОБА_1, на відміну від ОСОБА_6, заснула внаслідок сп’яніння в кімнаті його квартири.

Крім того, згідно з показаннями свідка ОСОБА_16, пізно увечері ІНФОРМАЦІЯ_5 після повідомлення йому потерпілим ОСОБА_3 про зникнення малолітньої ОСОБА_9, він із ОСОБА_6 заходив до квартири останнього і бачив на полиці у ванній кімнаті закривавлені окуляри, що за своїм видом і формою були схожі на ті, якими користувалась ОСОБА_9. Також ОСОБА_16 у судовому засіданні твердив про наявність у ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 ключів від своєї квартири й спростував показання останнього про їх передачу свідку.

Про те, що ОСОБА_6 не давав ключі від своєї квартири підтвердив суду й свідок ОСОБА_17

Як видно з матеріалів справи та слідує з показань допитаних у ході судового слідства потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_10, крім ОСОБА_6, інші особи увечері ІНФОРМАЦІЯ_5 не мали вільного доступу до його автомобіля, в багажне відділення якого був поміщений труп малолітньої ОСОБА_9 та на якому, за показаннями засудженого в судовому засіданні, він перевіз цей труп до Київської області.

У судовому засіданні ОСОБА_6 визнав, що в день злочину він із подружжям ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_14 за місцем свого мешкання вживав алкогольні напої та, що ввечері ОСОБА_1 заснула в одній з кімнат його квартири. За твердженням засудженого, ОСОБА_1 прокинулась лише тоді, коли до квартири повернувся її чоловік, який повідомив про зникнення дочки ОСОБА_9. Також ОСОБА_6 вказував, що в проміжок часу коли ОСОБА_1 спала, він вимив підлогу у кухні. Разом з цим, засуджений визнав переховування ним трупа малолітньої ОСОБА_9 у багажнику свого автомобіля, його перевезення до Київської області, де він скинув тіло у водойму. При цьому ОСОБА_6 розповідав, що на волоссі, біля рота, та щоках дівчини була кров, сліди якої залишились у багажнику автомобіля.

Разом з тим, на досудовому слідстві ОСОБА_6 визнавав протиправне заподіяння ним смерті малолітній ОСОБА_9, щодо обставин вчинення злочину давав конкретні, детальні показання (т. 2 а. с. 176 -178, 179-180, 188).

Зокрема, будучи допитаним, як підозрюваний, з участю свого захисника, ОСОБА_6 вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_5 він вживав у тому числі зі своєю співмешканкою ОСОБА_14 та його сусідами подружжям ОСОБА_3 спиртні напої, приблизно о 19 год. 30 хв. у нього в квартирі залишились лише ОСОБА_1, яка внаслідок сп’яніння, заснула в кімнаті. Згідно з показаннями ОСОБА_6, він пішов до сусіда ОСОБА_3, щоб той забрав свою дружину, та оскільки ОСОБА_3 спав, сказав про це його дочці ОСОБА_9. Через те, що ОСОБА_9, побачивши у квартирі в кімнаті сплячу матір напівроздягнутою стала кричати, він заштовхнув дівчинку на кухню і, намагаючись заспокоїти, тримав ліву руку на її шиї з боку потилиці, правою рукою закрив рота і декілька раз із силою потрусив голову, піднімаючи уверх. Саме в результаті його дій у ОСОБА_9 з рота пішла кров і сталася смерть. З метою приховати скоєне вбивство, він виніс труп ОСОБА_9 з квартири й поклав у багажник свого автомобіля, що стояв біля під’їзду будинку. Повернувшись додому, змив сліди крові на підлозі кухні. Увесь цей час матір ОСОБА_9 спала, її розбудив ОСОБА_3, який прийшов і повідомив про зникнення дочки. Наступного дня він, ОСОБА_6, перевіз труп ОСОБА_9 до Київської області та викинув у водойму.

Свої показання про заподіяння ним смерті малолітній ОСОБА_9 ОСОБА_6 підтвердив при допиті, як обвинуваченого, за участю захисника.

У ході відтворення обставин і обстановки подій, проведеного за участю захисника, ОСОБА_6 наочно, на манекені людини продемонстрував яким чином у приміщенні кухні він, утримуючи малолітню ОСОБА_9, закриваючи рукою рота, позбавив її життя. Тоді ж ОСОБА_6, розповідаючи про вчинене вбивство та свої дії, спрямовані на приховування злочину, вказав на ганчірку, якою з підлоги кухні витирав кров

Протоколи наведених слідчих дій складено у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, підписано без зауважень учасниками цих дій, у тому числі засудженим та його захисником ОСОБА_7

Показання ОСОБА_6, в яких він визнавав вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 із зазначенням часу, місця скоєння злочину та способу заподіяння смерті узгоджуються з фактичними даними, що містяться у протоколах огляду місця подій, вилучення одягу та висновками проведених експертиз.

Відповідно до протоколів огляду місця події, вилучення одягу,

12 грудня 2009 року з квартири за місцем мешкання ОСОБА_6 вилучено чоловічі тапочки з плямами бурого кольору, зроблено зіскоби з плям бурого кольору, виявлених у приміщенні кухні на стіні та плінтусі (т. 2 а. с. 104-112), також 12 грудня 2009 року безпосередньо у ОСОБА_6 вилучено футболку, в яку він, згідно з його поясненнями, був одягнутий при вчиненні вбивства ОСОБА_9 (т. 2 а. с. 95). У судовому засіданні ОСОБА_6 визнав, що ІНФОРМАЦІЯ_5 під час знаходження в квартирі на ньому була зазначена футболка, на якій виявлено сліди крові ОСОБА_9 й не заперечував належність йому вилучених з квартири чоловічих тапочок – шльопанців зі слідами крові.

Згідно з наявними у справі експертними висновками, смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_5, найбільш вірогідно між 18:00 та 20:00 год. від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів носа і рота; на вилучених з квартири ОСОБА_6 ганчірці, чоловічих тапочках – шльопанцях, зіскобах, зроблених у приміщенні кухні, вилученій у ОСОБА_6 футболці виявлено кров людини; на вилучених в ході огляду автомобіля ОСОБА_6 вирізці з піддону багажника, килимку, мішку, пластиковій обшивці з багажника також виявлено кров людини, при цьому генетичні ознаки крові на шльопанцях і футболці ОСОБА_6, окремих предметах з його автомобіля, є ідентичними з ознаками крові малолітньої ОСОБА_9 Крім того, за висновком експерта, показання ОСОБА_6, дані ним в ході відтворення обстановки та обставин вчинення злочину, відповідають об’єктивним даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 245-247, 258-263, 270-274, т. 2

а. с. 4-9, 19-23, 68-70, 79-82, 108-109).

Всі ці експертні висновки отримано у встановленому законом порядку та підстав уважати їх неправильними, у колегії суддів немає.

Водночас те, що заподіяння смерті ОСОБА_9 і спричинення їй тілесних ушкодження супроводжувалось кровотечею з відповідних місць ушкоджень, підтверджується даними судово-медичних досліджень, протоколу огляду трупа з фототаблицями до нього (т. 1 а. с. 52-54, 76-79, 245-257) і в касаційних скаргах не заперечується.

Наявність слідів крові ОСОБА_9 у приміщенні кухні за місцем мешкання ОСОБА_6, ганчірці, яка була вилучена під час відтворення обстановки та обставин події з його квартири, свідчить про те, що безпосереднім місцем вчинення злочину щодо ОСОБА_9 була саме квартира засудженого. Виявлення на футболці і шльопанцях ОСОБА_6 крові людини, ідентичної з ознаками крові ОСОБА_9 підтверджує скоєння ним цього злочину.

Та обставина, що на момент заподіяння смерті малолітній ОСОБА_9 її матір ОСОБА_1 перебувала в квартирі ОСОБА_6, не виключає вчинення останнім інкримінованого злочину, оскільки по справі встановлено, що у цей період часу потерпіла, внаслідок вживання спиртних напоїв, спала в окремій кімнаті.

Таким чином, оскільки показання ОСОБА_6 на досудовому слідстві, в яких він визнавав вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 із зазначенням часу, місця скоєння злочину, способу заподіяння смерті та вказував про приховування ним слідів злочину, є конкретними, не суперечать показанням допитаних потерпілих і свідків, узгоджуються з фактичними даними, що містяться у протоколах слідчих дій та експертних висновках, суд першої інстанції обґрунтовано їх визнав такими, що відповідають дійсності, а показання про непричетність до скоєння злочину відкинув, як неспроможні.

Усупереч доводам скарг, слідчими органами і судом, обставини, що входять до предмету доказування в кримінальній справі, досліджено об’єктивно й достатньо повно, з виконанням тих необхідних процесуальних дій та проведенням експертних досліджень, які мають значення для правильного вирішення даної справи. В порядку, установленому законом, були вирішенні й усі заявлені ОСОБА_6 клопотання з питань призначення експертиз. Представлено у справі також дані, що характеризують особу засудженого.

Що стосується посилання ОСОБА_6 на те, що судом не розглянуто його клопотання про допит додаткового свідка ОСОБА_8, то як видно з протоколу судового засідання, упродовж судового слідства та на стадії доповнень до нього, зазначене питання ОСОБА_6 та його захисником не порушувалось.

Перевірялась судом й висунута ОСОБА_6 на свій захист версія про обмову у вчиненні злочину внаслідок застосування до нього працівниками міліції психічного й фізичного насильства, яка підтвердження не знайшла.

Із зазначеного питання судом витребувано дані журналу первинного обстеження і реєстрації медичної допомоги особам, які утримуються в ІТТ, з яких убачається, що ОСОБА_6 скарг з приводу стану свого здоров’я не висловлював. Також у судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, які у своїх показаннях заперечували застосування ними та в їх присутності іншими працівниками міліції під час виконання службових обов’язків, проведення слідчих дій незаконних методів до ОСОБА_6 й вказували про добровільність останнім дачі показань. З цього ж питання проводилась перевірка й прокурором, за її результатами винесено постанову від 27 серпня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Крім того за матеріалами справи, ОСОБА_6 на досудовому слідстві зі скаргами на дії працівників міліції не звертався, показання, в яких він вказував про обставини позбавлення малолітньої ОСОБА_9 життя, давав з участю захисника. В той же час упродовж судового розгляду справи ОСОБА_6 дав суперечливі показання щодо службових осіб і правомірності їх дій, зокрема, спочатку твердив про його побиття працівником міліції ОСОБА_22, проте у подальшому, після допиту ОСОБА_22, як свідка, визнав, що останній жодних незаконних методів до нього не застосовував.

З огляду на викладене, підстав уважати, що засуджений на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні інкримінованого злочину внаслідок застосування до нього незаконних методів, колегія суддів не убачає.

Згідно з протоколом судового засідання, представлені у справі письмові докази були досліджені судом відповідно до вимог ст. 257 КПК України, з оголошенням протоколів та інших документів. Клопотань від ОСОБА_6 та його захисника стосовно процедури й обсягу дослідження доказів та у зв’язку з цим порушенням процесуальних прав, не надходило. За таких обставин, доводи касаційних скарг про неповне та неправильне дослідження судом доказів, й допущення цим порушення права ОСОБА_6 на захист, є необґрунтованими.

Таким чином, доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства малолітньої ОСОБА_9 є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними по справі, належно оціненими судом та наведеними ним у вироку доказами в їх сукупності.

Отже кваліфікація дій ОСОБА_6 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

По справі встановлено і не заперечується у касаційних скаргах, що ОСОБА_6 є громадянином України, проживав і навчався у м. Києві, має вищу освіту. Упродовж судового розгляду справи він, хоча й виявив бажання давати показання російською мовою, водночас не заперечував про здійснення судочинства українською мовою, клопотань про запрошення перекладача не заявляв. Після вручення копії вироку, засуджений із клопотанням про переклад тексту вироку з української на російську мову не звертався. Проте подав касаційну скаргу, в якій виклав конкретну позицію стосовно наведених у вироку доказів і висновків суду першої інстанції. Все це свідчить про те, що ОСОБА_6 українською мовою володіє та зміст вироку розуміє у повній мірі.

Тому доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про порушення судом права на захист у зв’язку з врученням ОСОБА_6 копії вироку на українській мові, є непереконливими та неспроможними.

Призначене покарання ОСОБА_6 відповідає положенням

ст. ст. 50, 64, 65 КК України. Судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого діяння, наслідки якого незворотні – смерть малолітньої дитини, особу винуватого, який схильний до правопорушень, має низький морально-етичний рівень й виявляє у поведінці цинізм, а також ураховано обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. Зазначене і вчинення ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину та відсутність даних для застосування позбавлення волі на певний строк було для суду підставою призначити ОСОБА_6 довічне позбавлення волі.