Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Животова Г.О.

суддів - Марчук Н.О., Орлянської В.І.

з участю прокурора – Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні 08 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2010 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 31 серпня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за місцем свого проживання в м. Дзержинськ Донецької області, під час сварки з ОСОБА_2, діючи умисно, на ґрунті неприязних стосунків, взявши кухонний ніж, наніс потерпілому два удари в область грудної клітини, чим умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження останньому, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду змінити, перекваліфікувати його дії на необережні та пом’якшити покарання. Зазначає, що бійку спровокував потерпілий, який постійно зачіпав його, ображав нецензурними словами. Вважає покарання занадто суворим, призначеним без урахування думки потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, у касаційному порядку не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що висновки суду першої інстанції про направленість умислу ОСОБА_1 на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів і є правильними.

Так, сам засуджений на досудовому слідстві і в судовому засіданні показував про те, що в той день був дуже п’яний і тому не пам’ятає усіх обставин, однак допускає, що міг нанести тілесні ушкодження потерпілому (а.с. 173).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 29.09.2009 р. потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні колото-різані поранення грудної клітини зліва та справа, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень в момент їх заподіяння.

Твердження у касаційній скарзі засудженого про виникнення ситуації, за якої він міг заподіяти тілесні ушкодження потерпілому з необережності або перебуваючи у стані необхідної оборони, спростовуються також показаннями свідків, висновками інших судових експертиз, протоколами слідчих дій.

Повно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, враховуючи характер, кількість і локалізацію поранень, поведінку засудженого та потерпілого, їхні взаємовідносини, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень по справі, колегія суддів не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про його особу (а.с. 135-139), наявність обтяжуючої обставини - скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Тому колегія суддів вважає, що обгрунтовано суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції та доповнення до неї засудженого, аналогічні доводам касаційної скарги, і правомірно визнав її безпідставною.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2010 року щодо нього – без зміни.