Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула в судовому засіданні 8 лютого 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 березня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 24 жовтня 2009 року близько 18 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним незареєстрованим мотоциклом марки "GEELE" 150Т, та рухаючись по вул.Леніна у с.Пам’ятному Голопристанського району Херсонської області навпроти будинку №43, порушив вимоги п.п. "а" п.2.9, п. п. "б" п. 2.1, п. 12.2, п. 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода. В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Посилається на необґрунтованість звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що ухвалою апеляційного суду необґрунтовано залишено апеляцію прокурора без задоволення, а вирок – без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Твердження прокурора про те, що суд безпідставно призначив винному м’яке покарання, є необґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції Кримінального кодексу (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із матеріалів справи вбачається, що при вирішення питання про призначення ОСОБА_1 покарання судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, відношення засудженого до вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого.

Так, суд урахував, що злочин вчинений ОСОБА_1 з необережності, взяв до уваги особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду. Суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та застосував ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього відповідні обов’язки, а також правильно прийняв рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Посилання у касаційній скарзі прокурора на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд навів мотиви на спростування доводів апеляцій прокурора та представника неповнолітньої потерпілої щодо м’якості призначеного засудженому покарання, та належно мотивував своє рішення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.