115км11 Про незаконне придбання наркотичних засобів з метою їх переправлення на територію колонії, та незаконне придбання і виготовлення наркотиків для власного вживання - 10.02.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області Веселухи В.О. на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 08 лютого 2008 року приблизно о 14 годині в м. Луцьку, у невстановленому місці та у особи, справу відносно якої виділено в окреме провадження, незаконно безоплатно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 65,7 гр., незаконно перевіз в смт. Маневичі та направився до території Маневицької виправної колонії № 42 з метою його перекидання на територію установи через огорожу, однак свій умисел довести до кінця не зміг, оскільки був затриманий працівниками даної установи.

Крім того, приблизно в 2006 році ОСОБА_1 на околиці м. Луцька знайшов дикорослу рослину коноплі, що містить особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, зірвав її та переніс на горище будинку АДРЕСА_1, де продовжував зберігати без мети збуту. 14 лютого 2008 року вказаний наркотичний засіб, масою 14,18 гр. у нього був виявлений та вилучений в ході обшуку.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Волинської області, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження ОСОБА_1, ставить питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає, що суд, в порушення ст. 65 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України. Просить урахувати і ту обставину, що в порушення вимог ст. ст. 374, 399 КПК України, при звільненні ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не прийняв до уваги вказівки суду апеляційної та касаційної інстанцій, які є обов’язковими для суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_1, який проти касаційної скарги прокурора заперечував, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі. Висновки суду в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням не дотримався всіх вимог кримінально-процесуального і кримінального закону, є обґрунтованими.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте, як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують покарання.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що наркотичні засоби засуджений мав намір збути особам, які засуджені і відбувають покарання, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння яке вчинив ОСОБА_1 (а.с.101-102). Згідно з даними про особу ОСОБА_1 останній характеризується позитивно, в той же час у період перегляду відносно нього судових рішень до постановлення вироку, вчинив ще два злочини, які законом віднесені до категорії тяжких.

Крім того, судом першої інстанції допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, оскільки не виконані обов’язкові вказівки судів апеляційної та касаційної інстанцій при скасуванні попередніх судових рішень щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання( а.с.263-266, 295-298).

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора в частині істотних порушень кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, що на думку колегії суддів, потягло і неправильне призначення судом покарання ОСОБА_1 і є підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінального закону, враховуючи те, що призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.