Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів: Квасневської Н.Д.,

Марчук Н.О.,

за участю прокурора Сенюк В.А.,

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 15 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 20 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 серпня 2010 року.

Вказаним вироком суду

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року

народження, відповідно до ст. 89 КК України не

судима,

засуджена за ст. 166 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, з покладенням на неї обов’язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_2 визнана винуватою в тому, що будучи матір’ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючи в АДРЕСА_1, у період часу з вересня 2006 року по вересень 2009 року, злісно не виконувала свої обов’язки по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді розумової відсталості її сина.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишений без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, ставить питання про скасування вироку суду першої та ухвали апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, оскільки при призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_2 раніше двічі судима за умисні злочини, на шлях виправлення на стала та вчинила аналогічний злочин, за який була судима, крім того за місцем проживання вона характеризується негативно, а тому призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України не є необхідним і достатнім для її виправлення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, та кваліфікації її дій за ст. 166 КК України підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечуються у касаційній скарзі.

При призначенні засудженій покарання суд врахував тяжкість вчиненого нею злочину, дані, що характеризують особу винуватої, а також обставини, що пом’якшують покарання.

Доводи прокурора в касаційній скарзі про неврахування судом при призначенні покарання того, що ОСОБА_2 раніше двічі судима за умисні злочини, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 89 КК України вона є особою, яка не має судимості.

Таким чином, призначене засудженій покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для її виправлення.

Порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, а також підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі, по справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 20 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції - без задоволення.