Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.

суддів: Квасневської Н.Д., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 червня 2010 року щодо ОСОБА_2

Зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі із конфіскацією Ѕ частини майна, що є його особистою власністю.

Вирішено питання стягнення з засудженого судових витрат за проведення експертиз та долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 червня 2010 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 4 лютого 2009 року о 19 год. 30 хв., закривши обличчя шапкою з прорізами для очей, зайшов до приміщення магазина "Білоруська косметика" по вул. Леваневського, 28-б в м. Білій Церкві Київської області і висунув вимогу передачі грошей і мобільних телефонів продавцю ОСОБА_3, яка, побачивши лезо ножа у лівому рукаві куртки ОСОБА_2 і злякавшись за своє життя та здоров`я, передала останньому 850 грн. та картки поповнення рахунку різних мобільних операторів, чим потерпілій ОСОБА_4 було завдано 2720 грн. матеріальної шкоди.

Після вчинення першого розбійного нападу ОСОБА_2 9 лютого 2009 року о 21 год. 50 хв. зайшов до магазину "Торба на кручі" по вул. Леваневського, 50-а в м. Білій Церкві і, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заволодів грошима останньої в сумі 60 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанції кримінального закону при призначенні ОСОБА_2 покарання,

просить судові рішення щодо нього змінити, призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України – нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 187 КК України, оскільки засуджений щиро розкаявся у вчиненому, сприяв слідству, визнав свою вину, має на утриманні хвору мати і вчинив злочин через тяжкі сімейні обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу необґрунтованою, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_2, як і правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 187 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, те, що він, маючи можливість працевлаштуватись, ніде не працював, а також врахував дані про особу засудженого, який вчинив злочин вперше, повністю відшкодував матеріальну шкоду.

За відсутності обставин, що відповідно до ст. 69 КК України істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд призначив ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 187 КК України, належно мотивувавши своє рішення.

Вважати призначене ОСОБА_2 покарання несправедливим внаслідок суворості, про що йдеться у касаційній скарзі, немає підстав. Обране покарання слід визнати необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 червня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без змін.