Конвенція

держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань

( Конвенцію ратифіковано Законом N 150-IV (150-15) від 12.09.2002 )
 
 
 
Держави-учасниці цієї Конвенції, іменовані надалі "Сторонами",
з метою подальшого розвитку співробітництва в консульській сфері, прагнучи в інтересах своїх громадян до удосконалення системи захисту їхніх законних прав і інтересів на території третіх країн,
на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року (995_047) , а також відповідних двосторонніх конвенцій,
підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені у цій Конвенції, застосовуватимуться норми міжнародного права, багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорів,
вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про таке:
 

Стаття 1

Сторони будуть сприяти всебічному співробітництву консульських служб у різних сферах консульської діяльності й обмінюватися досвідом роботи шляхом проведення консультацій, організації семінарів і обміну стажистами, налагодження між собою різних форм зв'язків.
 

Стаття 2

Сторони за взаємною згодою у кожному конкретному випадку будуть надавати одна одній взаємну допомогу по захисту прав та інтересів громадян Сторін на території третіх держав, за згодою останніх, у випадку відсутності в цих державах дипломатичних представництв і консульських установ однієї зі Сторін.
Ця допомога буде здійснюватися в рамках компетенції дипломатичного представництва або консульської установи і стосуватися:
- інформування по дипломатичних каналах про нещасні або смертельні випадки, що трапилися з громадянами Сторін;
- надання сприяння, у рамках можливого, громадянам, які постраждали в результаті нещасних випадків або надзвичайних ситуацій, і інформування консульської служби відповідної Сторони;
- сприяння в організації розшуку громадян, місце перебування яких невідоме, з наступною передачею отриманої інформації консульській службі Сторони, громадянами якої вони є;
- одержання відомостей про громадян Сторін, які були затримані або заарештовані в державі перебування, і інформування консульської служби держави, громадянами якої вони є;
- інформування з питань медичної чи юридичної допомоги в державі перебування шляхом надання відомостей про відповідних фахівців;
- витребування і пересилання документів, необхідних для захисту законних інтересів громадян з соціально-правових, спадкоємних, майнових та інших питань;
- вивчення питань, що стосуються консульської тематики, у діяльності держави перебування і взаємної інформації про них.
 

Стаття 3

Сторони будуть інформувати одна одну про спроби використання підроблених паспортів і віз, фальсифікації інших документів громадянами держав Сторін.
 

Стаття 4

Фінансова допомога, витрати на репатріацію та інші можливі витрати, що виникли в результаті надання допомоги відповідно до Статті 2 цієї Конвенції, повинні бути покриті за рахунок коштів країни громадянства особи, яка постраждала.
 

Стаття 5

Консульські збори за дії однієї Сторони по захисту в державі перебування прав та інтересів юридичних і фізичних осіб інших Сторін будуть стягуватися згідно з тарифом консульських зборів держави першої Сторони для відшкодування її витрат за згадані дії.
 

Стаття 6

Питання, пов'язані із захистом прав та інтересів громадян Сторін, будуть вирішуватися по дипломатичних каналах за взаємною згодою у кожному конкретному випадку, виходячи з можливостей та компетенції дипломатичних представництв і консульських установ Сторін.
 

Стаття 7

Сторони обміняються по дипломатичних каналах списком своїх дипломатичних представництв і консульських установ у третіх країнах і надалі будуть інформувати одна одну про їхнє відкриття чи закриття.
 

Стаття 8

Ця Конвенція не зачіпає зобов'язань Сторін за іншими міжнародними договорами, учасниками яких вони є.
 

Стаття 9

За взаємною згодою Сторін до цієї Конвенції можуть бути внесені зміни і доповнення, що оформляються окремими протоколами, які є невід'ємною частиною цієї Конвенції і набувають чинності в порядку, передбаченому Статтею 10 цієї Конвенції.
 

Стаття 10

Ця Конвенція набуває чинності з дати здачі депозитарію третього повідомлення, що підтверджує виконання державами-учасницями внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття Конвенцією чинності. Для Сторін, що здадуть свої повідомлення після такої дати, Конвенція набуде чинності з дати отримання депозитарієм такого повідомлення.
 

Стаття 11

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї інших держав, що вступили до ГУУАМ і поділяють цілі та принципи Конвенції.
Приєднання до цієї Конвенції здійснюється шляхом передачі депозитарію документів про приєднання. Для Сторони, що приєднується до цієї Конвенції, вона набуде чинності з дати отримання депозитарієм документа про приєднання.
 

Стаття 12

Кожна зі Сторін може вийти з цієї Конвенції шляхом направлення повідомлення депозитарію по дипломатичних каналах у письмовій формі про своє рішення денонсувати цю Конвенцію. Для такої Сторони Конвенція припиняє дію через три місяці з дати отримання відповідного повідомлення депозитарієм.
 
Вчинено в місті Ялта 7 червня 2001 року в одному дійсному примірнику азербайджанською, англійською, грузинською, молдовською, російською, узбекською та українською мовами, при цьому всі тексти є автентичними.
Дійсний примірник зберігається в Кабінеті Міністрів України, який є депозитарієм цієї Конвенції, що направить кожній державі-учасниці Конвенції її завірену копію.
 
За Азербайджанську Республіку
За Грузію
За Республіку Молдова
За Республіку Узбекистан
За Україну