Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Сахна Р.І., Єлфімова О.В.,

з участю прокурора Тилика Т.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 20 липня 2010 року, якою змінено вирок Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2010 року щодо ОСОБА_2

Вироком Керченського міського суду АР Крим від 31 травня 2010 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки 03 січня 2010 року на три місяці арешту;

- за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки 15 лютого 2010 року на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено два роки обмеження волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

1300 гривень матеріальної шкоди та 2000 гривень моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 03 січня 2010 року знаходячись на території садово-городницького товариства "Степне-2" в м. Керчі, шляхом вільного доступу, таємно викрав розташовані на дачній ділянці АДРЕСА_1 металеві стовпи з воротами вартістю 1200 грн., 2 металеві стовпи за ціною 100 грн., на суму 200 грн., 3 металеві рельси за ціною 100 грн., на суму 300 грн., металеву калітку, вартістю 200 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1900 гривень.

Крім того, він 15 лютого 2010 року знаходячись на території садово-городницького товариства "Олександрівське" в м. Керчі, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав розташовані на дачній ділянці АДРЕСА_2 огорожу в вигляді 20 метрів металевої сітки "карта", розміром 1,7*1,5 м., вартістю 200 грн., металеві двері з рамою, вартістю 300 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 500 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20 липня 2010 року вирок суду змінено: ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати судові рішення і направити справу на нове розслідування у зв’язку з необхідністю притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України.

Окрім того, потерпілий вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та ставить питання про скасування судового рішення апеляційної інстанції за м’якістю призначеного покарання у зв’язку з необґрунтованим застосуванням апеляційною інстанцією до ОСОБА_2 ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення даної касаційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Дії ОСОБА_2 за ч.1ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.

Що стосується доводів потерпілого про м’якість призначеного

ОСОБА_2 покарання, то вони не є переконливими.

У відповідності до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно з вказаною нормою закону, призначаючи покарання ОСОБА_2 врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини справи, особу засудженого. ОСОБА_2 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, постійного місця роботи не має. Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав щире каяття, з’явленням зі зізнанням, наявність неповнолітніх дітей.

Апеляційний суд, за результатами розгляду апеляції прокурора та захисника засудженого, дійшов висновку, що наведених у вироку суду першої інстанції обставин, а також з урахуванням часткового відшкодування потерпілому шкоди, достатньо для звільненя ОСОБА_2 від відбування покарання.

Своє рішення апеляційний суд про застосування до засудженого

ст. 75 КК України мотивував належним чином. Данних, які б свідчили про неможливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, судами обох інстанцій не встановлено. Не наведено таких і у касаційній скарзі потерпілого.

Призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування судових рішень, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

від 20 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Дійсна за належним підписом. Копія звірена з оригіналом.