Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.

суддів Квасневської Н.Д., Пузиревського Є.Б.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2011 рок у у м. Києві справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 березня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він вчинив злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а саме, наприкінці серпня 2009 року засуджений незаконно придбав – зібрав на полі неподалік с.Плющівка Баштанського району Миколаївської області особливо небезпечний наркотичний засіб – макову солому вагою не менше 537,5 гр., який перевіз додому за адресою АДРЕСА_1 де зберігав з метою збуту, незаконно виготовив шляхом подрібнення особливо небезпечний наркотичний засіб – макову солому та продовжив зберігати з метою збуту за місцем свого проживання. 24 жовтня 2009 року засуджений, зберігаючи при собі, перевіз зазначений наркотичний засіб вагою не менше 265,2 гр., що складає 232,6 гр. сухою вагою, а також повторно 16 листопада 2009 року – вагою 219,8 гр., що складає 183,2 гр. сухою вагою, на маршрутному таксі до м.Миколаєва, де на території автовокзалу незаконно у зазначені дні збував ОСОБА_2

Крім того, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст. 307 КК України, наприкінці серпня 2009 року ОСОБА_1 незаконно придбав – зірвав у лісосмузі неподалік с.Плющівка Баштанського району Миколаївської області листя дикорослої коноплі, які переніс додому і шляхом сушіння та подрібнення виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою не менше 44,1 гр., і став зберігати без мети збуту.

16 листопада 2009 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 працівниками міліції було виявлено і вилучено особливо небезпечні наркотичні засоби: макову солому вагою 52,5 гр., що складає 47,25 гр. сухою вагою, а також канабіс вагою 44,1 гр., що складає 43,89 гр. сухою вагою.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості. Вважає, що у справі відсутні докази щодо його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України. Просить призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка просила залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування кримінального закону в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України є неспроможним, оскільки спростовується матеріалами справи. З протоколу судового засідання видно, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції повністю визнав свою вину у повному обсязі пред’явленого обвинувачення, фактичні обставини справи ніким не оспорювались, тому судове слідство відбувалося за правилами ч.3 ст. 299 КПК України. Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 у своїй апеляції посилався на необгрунтованість засудження за ч.2 ст. 309 КК України і ці доводи були предметом перевірки в апеляційному суді, який дав їм належну оцінку і не знайшов переконливими, належно мотивувавши свій висновок.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Зокрема, взяв до уваги, що засуджений раніше не був судимий, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому і призначив покарання, наближене до мінімальної межі, передбаченої санкціями ч.2 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК України. Підстав для пом’якшення призначеного засудженому покарання не вбачається.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.