Багатостороння конвенція про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування - 24.11.2016 підписання

Відзначаючи, що пакет ОЕСР/G20 РБО і ВПзО включав заходи, пов’язані з угодами про оподаткування, покликані розв’язувати питання застосування певних гібридних схем зменшення податкового навантаження, попереджати зловживання положеннями угод, розв’язувати проблеми штучного уникнення статусу постійного представництва та удосконалити процедуру вирішення спорів;

Усвідомлюючи необхідність забезпечення швидкого, скоординованого та послідовного впровадження в багатосторонньому контексті заходів РБО і ВПзО, пов’язаних з угодами;

Пам’ятаючи про необхідність забезпечення того, щоб існуючі угоди про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи тлумачились з метою усунення подвійного оподаткування стосовно податків, на які поширюються ці угоди, і при цьому не створювалися можливості для звільнення від оподаткування або зменшення розміру податків через ухилення від сплати податків або уникнення (у тому числі, через домовленості про неналежне використання угод, спрямовані на отримання пільг, передбачених цими угодами, для одержання непрямої вигоди резидентами третіх юрисдикцій);

Визнаючи необхідність існування ефективного механізму впровадження погоджених змін скоординованим та ефективним способом стосовно всіх існуючих угод про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи без необхідності проводити двосторонні переговори щодо перегляду кожної такої угоди;

домовилися про таке:

Стаття 1 - Сфера застосування Конвенції

Цією Конвенцією вносяться зміни до усіх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, визначені у підпункті a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів).

Стаття 2 - Тлумачення термінів

1. У рамках цієї Конвенції застосовуються такі визначення:

a) термін "Угода про оподаткування, на яку поширюється дія Конвенції" означає угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи (незважаючи на те, чи угодою також охоплені інші види податків):

i) що є чинною між двома або більше:

A) Сторонами; та/або

B) юрисдикціями або територіями, які є сторонами вище зазначеної угоди, і за чиї міжнародні відносини відповідальною є Сторона; та

ii) по відношенню до якої кожна така Сторона направила повідомлення Депозитарію, у якому зазначається угода, а також інструменти внесення змін до неї або супровідні документи (із зазначенням назви, найменувань Сторін, дати підписання, і, якщо це можливо на час направлення повідомлень, дати набрання чинності), як угода, на яку має поширюватися дія цієї Конвенції.

в) Термін "Сторона" означає:

i) державу, для якої ця Конвенція є чинною згідно зі статтею 34 (Набрання чинності); або

ii) юрисдикцію, яка підписала цю Конвенцію відповідно до підпункту b) або c) пункту 1 статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або схвалення), і для якої ця Конвенція є чинною згідно зі статтею 34 (Набрання чинності).

c) Термін "Договірна юрисдикція" означає Сторону Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

d) Термін "Сторона, що підписала цю Конвенцію" означає державу або юрисдикцію, що підписала цю Конвенцію, але для якої ця Конвенція ще не набрала чинності.

2. Що стосується застосування цієї Конвенції у будь-який час Стороною, будь-який термін, не визначений у ній, якщо з контексту не випливає інше, має те значення, яке надається йому відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

Стаття 3 - Фіскально-прозорі особи

1. У рамках Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прибуток, одержаний особою або через особу, або за допомогою структур, які вважаються повністю або частково прозорими для цілей оподаткування відповідно до податкового законодавства будь-якої з Договірних юрисдикцій, вважається доходом резидента Договірної юрисдикції, але тільки в тій частині, в якій такий дохід вважається доходом резидента цієї Договірної юрисдикції для цілей оподаткування в цій Договірній юрисдикції.

2. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які вимагають, щоб Договірна юрисдикція звільнила від сплати податку на прибуток або забезпечила податкове вирахування або податковий кредит, що відповідає податку на прибуток, який сплачується щодо прибутку, одержаного резидентом цієї Договірної юрисдикції, який може оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не застосовуються у випадку, якщо такі положення передбачають оподаткування такою іншою Договірною юрисдикцією, лише з тієї причини, що цей прибуток є також прибутком, одержаним резидентом такої іншої Договірної юрисдикції.

3. В угодах про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, у яких одна або декілька Сторін зробили застереження, зазначене у підпункті a) пункту 3 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження права Сторони на оподаткування своїх резидентів), в кінці пункту 1 буде додано таке положення: "У жодному випадку положення цього пункту не повинні тлумачитися як такі, що впливають на право Договірної юрисдикції оподатковувати резидентів цієї Договірної юрисдикції."

4. Пункт 1 (до якого пунктом 3 можуть бути внесені зміни) застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, в тій мірі, в якій дохід, одержаний через осіб або структури, які вважаються прозорими для цілей оподаткування відповідно до податкового законодавства будь-якої з Договірних юрисдикцій (або згідно з загальними нормами або шляхом детального визначення конкретних форм та видів осіб або структур), вважається доходом резидента цієї Договірної юрисдикції.

5. Сторона може залишити за собою право:

a) не застосовувати у повному обсязі цю статтю до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене в пункті 4;

c) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені в пункті 4, які позбавляють можливості користуватися вигодами, передбаченими угодою, у випадку, коли дохід одержаний особою або через особу, або за допомогою структури, яка заснована в третій юрисдикції;

d) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене в пункті 4, яке детально визначає конкретні форми та види таких осіб або структур;

e) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене в пункті 4, яке детально визначає відображення фактичних обставин, конкретних справ і форм осіб або домовленостей і позбавляє можливості користуватися вигодами, передбаченими угодою, у випадку, коли дохід одержаний особою або через особу, або за допомогою структури, яка заснована в третій юрисдикції;

f) не застосовувати пункт 2 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

g) застосовувати пункт 1 тільки до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначене у пункті 4, яке детально визначає конкретні форми та види таких осіб або структур.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 5, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 4, якого не стосується застереження згідно з пунктами c) - e) пункту 5, і якщо вони містять таке положення, зазначити статтю та номер пункту, що містить кожне таке положення. У тому випадку, якщо Сторона зробила застереження, зазначене у підпункті g) пункту 5, повідомлення, про яке йдеться у попередньому реченні, обмежується угодами про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, стосовно яких зроблено це застереження. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, таке положення замінюється положеннями пункту 1 (до якого пунктом 3 можуть бути внесені зміни) у випадках, передбачених пунктом 4. В інших випадках пункт 1 (зі змінами, які можуть бути внесені пунктом 3) змінює собою положення угод про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки в тих випадках, коли ці положення є несумісними з пунктом 1 (зі змінами, які можуть бути внесені пунктом 3).

Стаття 4 - Особи, які є резидентами двох юрисдикцій

1. Якщо відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, компетентні органи цих Договірних юрисдикцій намагаються визначити за взаємною згодою Договірну юрисдикцію, резидентом якої є така особа для цілей Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, з урахуванням фактичного місцезнаходження її керівного органу, місця, в якому вона зареєстрована або заснована іншим чином, а також будь-яких інших відповідних обставин. За відсутності такої згоди, такій особі не надаються будь-які пільги або звільнення від податку, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо тільки компетентними органами Договірних юрисдикцій не буде узгоджено в якій мірі та в який спосіб.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають правила визначення того, чи буде особа, яка не є фізичною особою, вважатися резидентом однієї з Договірних юрисдикцій, тоді, коли ця особа в інших випадках вважалася б резидентом більш ніж однієї з Договірних юрисдикцій. Проте, пункт 1 не застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який безпосередньо стосується визначення постійного місця перебування компаній, які беруть участь у домовленостях з компаніями, які зареєстровані у двох юрисдикціях.

3. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, які стосуються випадків, коли особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, вимагаючи від компетентних органів Договірних юрисдикцій досягти взаємної згоди у визнанні цієї особи резидентом однієї з Договірних юрисдикцій;

c) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, які стосуються випадків, коли особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, відмовлено в отриманні вигід, передбачених угодою, не вимагаючи від компетентних органів Договірних юрисдикцій досягти взаємної згоди у визнанні цієї особи резидентом однієї з Договірних юрисдикцій;

d) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, які стосуються випадків, коли особа, яка не є фізичною особою, є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикційної території, вимагаючи від компетентних органів Договірних юрисдикційних територій досягти взаємної згоди на визнання такої особи резидентом однієї з Договірних юрисдикцій, та які встановлюють правила застосування угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, до такої особи, якщо такої згоди не можна досягти;

e) замінити останнє речення пункту 1 для цілей своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції таким текстом: "За відсутності такої згоди такій особі не надаються будь-які пільги або звільнення від податку, передбачені цією угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.";

f) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, зі Сторонами, які зробили застереження, визначене в підпункті e).

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 3, повинна повідомити Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції містить положення, зазначене у пункті 2, якого не стосується застереження згідно з пунктами b) - d) пункту 3, і якщо вони містять таке положення, зазначити номер статті та пункту, що містить кожне таке положення. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, таке положення має бути замінене положеннями пункту 1. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, коли такі положення несумісні з пунктом 1.

Стаття 5 - Застосування методів усунення подвійного оподаткування

1. Сторона може на власний розсуд застосувати пункти 2 і 3 (варіант A), пункти 4 і 5 (варіант B), або пункти 6 і 7 (варіант C), або може не застосовувати жоден з варіантів. Якщо кожна з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, обирає застосувати різні варіанти (або якщо одна Договірна юрисдикція вирішила застосувати певний варіант, а інша Договірна юрисдикція вирішила не застосовувати жоден з варіантів), варіант, обраний кожною Договірною юрисдикцією, застосовується до своїх резидентів.

2. Положення Угоди про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які в іншому випадку звільняють одержаний дохід або капітал, що належить такій особі, від податку в цій Договірній юрисдикції для цілей усунення подвійного оподаткування, не застосовуються, якщо інша Договірна юрисдикція застосовує положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для звільнення такого доходу або капіталу від податку або застосовує знижену ставку податку, за якою такий дохід або капітал можуть оподатковуватися. В останньому випадку, перша Договірна юрисдикція дозволяє вирахування з податку на прибуток або капітал такого резидента суми, у розмірі що дорівнює податку, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції. Проте, таке вирахування не повинно перевищувати ту частину податку, сума якого визначається до того, як надається вирахування, що відноситься до таких статей прибутку або капіталу, який може оподатковуватись в цій іншій Договірній юрисдикції.

3. Пункт 2 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, відповідно до якого, в іншому випадку Договірна юрисдикція повинна звільняти від оподаткування дохід або капітал, зазначені в цьому пункті.

4. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які в іншому випадку звільнили б дохід, одержаний резидентом Договірної юрисдикції, від податку в цій Договірній юрисдикції для цілей усунення подвійного оподаткування, оскільки такий дохід вважається дивідендами в цій Договірній юрисдикції, не застосовуються, якщо такий дохід підлягає вирахуванню для цілей визначення оподатковуваного прибутку резидента іншої Договірної юрисдикції, відповідно до законодавства цієї іншої Договірної юрисдикції. У такому випадку, перша згадана Договірна юрисдикція надає вирахування з податку на прибуток цього резидента суми у розмірі, що дорівнює податку на прибуток, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції. Проте, таке вирахування не повинно перевищувати ту частину податку на прибуток, розраховану до надання вирахування з такого прибутку, який може оподатковуватися в цій іншій Договірній юрисдикції.

5. Пункт 4 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, відповідно до якої в іншому випадку Договірна юрисдикція звільняла б від податку прибуток, зазначений у цьому пункті.

6. a) Якщо резидент Договірної юрисдикції одержує дохід або володіє капіталом, який може оподатковуватись в іншій Договірній юрисдикції відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (крім випадків, коли ці положення дозволяють оподаткування цією іншою Договірною юрисдикцією лише тому, що цей дохід також є доходом, одержаним резидентом цієї іншої Договірної юрисдикції), перша згадана Договірна юрисдикція дозволяє:

i) у якості вирахування з податку на прибуток цього резидента - суми, що дорівнює податку на прибуток, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції;

ii) у якості вирахування з податку на капітал цього резидента - суми, що дорівнює податку на капітал, сплаченому в цій іншій Договірній юрисдикції.

Однак, таке вирахування не повинно перевищувати тієї частини податку на прибуток або податку на капітал, сума якого визначається до того, як надається вирахування, що відноситься до прибутку або капіталу, який може оподатковуватися в цій іншій Договірній юрисдикції.

b) Якщо, відповідно до будь-якого положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, дохід, одержаний резидентом Договірної юрисдикції, або капітал, що належить цьому резиденту, звільняється від оподаткування в цій Договірній юрисдикції, така Договірна юрисдикція проте може, вираховуючи розмір податку на залишок доходу або капіталу такого резидента, враховувати звільнений дохід або капітал.

7. Пункт 6 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які, для цілей усунення подвійного оподаткування, вимагають, щоб Договірна юрисдикція звільнила від податку в цій Договірній юрисдикції дохід, одержаний резидентом цієї Договірної юрисдикції, або капітал, що належить такому резиденту, який, відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, може бути оподаткований в іншій Договірній юрисдикції.

8. Сторона, яка вирішила не застосовувати один з варіантів, зазначених у пункті 1, може залишити за собою право не застосовувати цю статтю в повному обсязі стосовно однієї або декількох зазначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції).

9. Сторона, яка вирішила не застосовувати варіант C, може залишити за собою право, стосовно однієї або декількох зазначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції), не дозволяти іншій Договірній юрисдикції (іншим Договірним юрисдикціям) застосовувати варіант C.

10. Кожна сторона, яка вирішила застосовувати варіант, зазначений у пункті 1, повідомляє Депозитарію про обраний нею варіант. Таке повідомлення також включає:

a) у випадку, якщо сторона вирішила застосовувати варіант A, перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, що містять положення, зазначені у пункті 3, а також номер статті та пункту, що містять кожне таке положення;

b) у випадку, якщо Сторона вирішила застосовувати варіант B, перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначені у пункті 5, а також номер статті та пункту, що містять кожне таке положення;

с) у випадку, якщо Сторона вирішила застосовувати варіант C, перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, що містять положення, зазначені у пункті 7, а також номер статті та пункту, що містять кожне таке положення.

Варіант застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли Сторона, яка вирішила застосовувати цей варіант, надіслала таке повідомлення стосовно цього положення.

Стаття 6 - Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції

1. До Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, вносяться зміни шляхом включення такого тексту преамбули:

"Маючи намір усунути подвійне оподаткування стосовно податків, на які поширюється дія цієї Угоди, без створення можливостей для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування шляхом податкового ухилення або уникнення (у тому числі, шляхом неправомірного використання угод з метою отримання пільг, передбачених цією Угодою, задля отримання непрямої вигоди резидентами третіх юрисдикцій)".

2. Текст, зазначений у пункті 1, включається до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, замість або за відсутності тексту преамбули Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який стосується наміру усунути подвійне оподаткування, незалежно від того вказується чи не вказується в такому формулюванні намір не створювати можливостей для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування.

3. Сторона може також вирішити включити такий текст преамбули до своєї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що не містить тексту преамбули, в якому йдеться про бажання розвивати економічні відносини або посилити співробітництво з питань оподаткування:

"Бажаючи надалі розвивати економічні відносини та посилити співробітництво з питань оподаткування,".

4. Сторона може залишати за собою право не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять текст преамбули, що описує намір Договірної юрисдикції усунути подвійне оподаткування без створення можливостей для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування, незважаючи на те, чи цей текст обмежений випадками ухилення від сплати податків або уникнення (у тому числі, шляхом неправомірного використання угод з метою отримання пільг, передбачених цією Угодою, що має наслідком отримання непрямої вигоди резидентами третіх юрисдикцій), або застосовувати у ширшому значенні.

5. Кожна Сторона повідомляє Депозитарію про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, окрім тих, що підпадають під застереження відповідно до пункту 4, містять текст преамбули, зазначений у пункті 2, і, якщо це так, текст відповідного пункту преамбули. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення щодо цього тексту преамбули, такий текст преамбули замінюється текстом, зазначеним у пункті 1. В інших випадках текст, зазначений у пункті 1, включається до існуючого тексту преамбули.

6. Кожна Сторона, яка вирішила застосувати пункт 3, повідомляє про це Депозитарій. Таке повідомлення також включає перелік угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже не містять тексту преамбули, в якому йдеться про бажання розвивати економічні відносини або посилювати співробітництво з питань оподаткування. Текст, зазначений у пункті 3, включається до угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо усі Договірні юрисдикції вирішили застосовувати цей пункт і надіслали таке повідомлення відносно угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

Стаття 7 - Попередження зловживань положеннями договору

1. Незважаючи на будь-які положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, пільга, передбачена Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не надається стосовно виду доходу або капіталу, якщо існують підстави зробити висновок, з урахуванням усіх відповідних фактів та обставин, що одержання цієї пільги було однією з основних цілей будь-яких домовленостей або операцій, які прямо або опосередковано призвели до цієї пільги, якщо не було визначено, що надання цієї пільги за цих обставин буде відповідати цілі і задачі відповідних положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що забороняють надання будь-яких пільг або частини пільг, які в іншому випадку були б передбачені відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, задіяної у домовленості або операції, було одержання цих пільг.

3. Сторона, яка не зробила застереження, зазначене у підпункті a) пункту 15, може також висловити бажання застосовувати пункт 4 по відношенню до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

4. Якщо особі відмовлено у наданні пільги, передбаченої Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни цією Конвенцією), відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що забороняють надання усіх або частини пільг, які за інших обставин були б передбачені відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, задіяної у домовленості або операції, було одержання цих пільг, компетентний орган Договірної юрисдикції, яка за інших обставин надала б цю пільгу, повинен, незважаючи на це, розглядати цю особу як таку, що має право на цю пільгу або на інші пільги стосовно конкретного виду доходу або капіталу, якщо такий компетентний орган, за запитом, поданим цією особою і після розгляду відповідних фактів та обставин, визначить, що такі пільги були б надані такій особі за відсутності цієї угоди або домовленості. Компетентний орган Договірної юрисдикції, до якого був направлений запит, передбачений цим пунктом, резидентом іншої Договірної юрисдикції, повинен проконсультуватися з компетентним органом цієї іншої Договірної юрисдикції, перш ніж відхилити цей запит.

5. Пункт 4 застосовується до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни цією Конвенцією), що забороняють надання усіх або частини пільг, які за інших обставин були б надані відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, задіяної у домовленості або трансакції, було одержання цих пільг.

6. Сторона може також вирішили застосовувати положення, що містяться у пунктах 8 - 13 (далі - "спрощене положення про обмеження пільг") до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, шляхом надсилання повідомлення, зазначеного у підпункті c) пункту 17. Спрощене положення про обмеження пільг застосовується стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо усі Договірні юрисдикції вирішили застосовувати його.

7. У випадках, якщо деякі, але не усі Договірні юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, вирішили застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, про яке йдеться у пункті 6, тоді, незважаючи на положення цього пункту 6, спрощене положення про обмеження пільг застосовується стосовно надання пільг відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) усіма Договірними юрисдикціями, якщо усі Договірні юрисдикції, які, згідно з пунктом 6, не вирішують застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, погоджуються застосовувати його, висловивши бажання застосовувати цей підпункт і відповідним чином повідомивши про це Депозитарій; або

b) тільки тими Договірними юрисдикціями, що вирішують застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, якщо усі Договірні юрисдикції, які, згідно з пунктом 6, не вирішують застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, погоджуються застосовувати його, висловивши бажання застосовувати цей підпункт і відповідним чином повідомивши про це Депозитарій.

Спрощене положення про обмеження пільг

8. Якщо інше не передбачено спрощеним положенням про обмеження пільг, резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не має права на одержання пільги, яка за інших обставин була б надана Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, крім пільги, передбаченої положеннями Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) які визначають постійне місце перебування особи, яка не є фізичною особою, яка є резидентом більш ніж однієї Договірної юрисдикції, з огляду на положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають резидента Договірної юрисдикції;

b) які передбачають, що Договірна юрисдикція надасть підприємству цієї Договірної юрисдикції, відповідне коригування після початкового коригування, зробленого іншою Договірною юрисдикцією, відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, на суму податку на прибуток асоційованого підприємства, що стягується в першій згаданій Договірній юрисдикції; або

c) які дозволяють резидентам Договірних юрисдикцій направляти запит про розгляд компетентним органом Договірної юрисдикції випадків про оподаткування не у відповідності з Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції,

крім випадків, якщо такий резидент є "кваліфікованою особою", як визначено у пункті 9, на той час, коли ця пільга могла б бути надана.

9. Резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, є кваліфікованою особою на той час, коли за інших обставин ця пільга могла бути надана відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо у той час резидент є:

a) фізичною особою;

b) цією Договірною юрисдикцією або її адміністративно-територіальною одиницею чи місцевим органом влади, або організацією чи адміністративним органом будь-якої такої Договірної юрисдикції, адміністративно-територіальної одиниці або місцевого органу влади;

c) компанією або іншою особою, якщо основним класом його акцій регулярно торгують на одній або декількох визнаних фондових біржах;

d) особою, іншою ніж фізична особа, яка:

i) є неприбутковою організацією виду, погодженого Договірними юрисдикціями шляхом обміну дипломатичними нотами; або

ii) є особою або структурою, заснованою в цій Договірній юрисдикції, яка вважається окремою особою згідно з податковим законодавством цієї Договірної юрисдикції, та:

A) яка заснована та діє виключно або майже виключно для того, щоб управляти або надавати пенсійну допомогу, а також додаткову або принагідну допомогу для фізичних осіб, та регулюється як така цією Договірною юрисдикцією або однією з її адміністративно-територіальних одиниць або місцевим органом влади; або

B) яка заснована та діє виключно або майже виключно для того, щоб інвестувати кошти на користь осіб або структур, про які йдеться у підпункті (A);

e) особою, іншою ніж фізична особа, якщо, протягом щонайменше половини днів з 12-місячного періоду, що включає час, коли ця пільга за інших обставин була б надана, особи, які є резидентами цієї Договірної юрисдикції і які мають право на одержання пільг Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, передбачені пунктами a) - d), володіють, прямо або опосередковано, щонайменше 50 відсотками акцій цієї особи.

10. a) Резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, матиме право на пільги Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції стосовно виду доходу, одержаного від іншої Договірної юрисдикції, незважаючи на те, чи є резидент кваліфікованою особою, чи ні, якщо резидент займається активним здійсненням комерційної діяльності в першій згаданій Договірній юрисдикції, а дохід, одержаний від іншої Договірної юрисдикції, безпосередньо або опосередковано походить від цієї комерційної діяльності або пов’язаний з нею. Для цілей спрощеного положення про обмеження пільг термін "активне здійснення комерційної діяльності" не включає такі види діяльності або будь-які їх поєднання:

i) діяльність у якості холдингової компанії;

ii) здійснення загального нагляду або управління групою компаній;

iii) здійснення фінансування групи (у тому числі об’єднання грошових коштів); або

iv) здійснення інвестицій або управління ними, якщо ці види діяльності не здійснюються банком, страховою компанією або зареєстрованим дилером з цінних паперів у їх звичайній комерційній діяльності як такій.

b) Якщо резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції одержує вид доходу від комерційної діяльності, яка здійснюється цим резидентом в іншій Договірній юрисдикції, або одержує вид доходу, який походить з іншої Договірної юрисдикції від особи, пов’язаної з ним, умови, зазначені у підпункті a) вважаються виконаними стосовно такого виду доходу, тільки якщо комерційна діяльність, що здійснюється резидентом в першій Договірній юрисдикції, якої стосується цей вид доходу, є основним стосовно такої самої комерційної діяльності або додаткової комерційної діяльності, що здійснюється резидентом або такою особою, пов’язаною з ним, в іншій Договірній юрисдикції. Чи є комерційна діяльність основною для цілей цього пункту, визначається з урахуванням усіх фактів та обставин.

c) Для цілей застосування цього пункту види діяльності, що здійснюються особами, пов’язаними з резидентом, стосовно резидента Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, вважаються такими, що здійснюються таким резидентом.

11. Резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який не є уповноваженою особою, також має право на пільгу, котра за інших обставин була б надана Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції стосовно виду доходу, якщо, протягом щонайменше половини днів з будь-якого 12-місячного періоду, що включає час, коли ця пільга за інших обставин була б надана, особі, яка прирівняна до осіб, що мають право на пільгу, володіють, безпосередньо або опосередковано, щонайменше 75 відсотками бенефіціарних часток резидента.

12. Якщо резидент Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не є кваліфікованою особою згідно з положеннями пункту 9, також не має права на пільги згідно з пунктами 10 або 11, компетентний орган іншої Договірної юрисдикції може, однак, надати пільги, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції або пільги стосовно окремого виду доходу, враховуючи ціль і завдання Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, але тільки якщо такий резидент належним чином продемонструє такому компетентному органу, що однією з основних цілей його заснування, придбання або забезпечення функціонування, а також ведення його діяльності, не було одержання пільг відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Перш ніж прийняти або відхилити запит, направлений резидентом Договірної юрисдикції згідно з цим пунктом, компетентний орган іншої Договірної юрисдикції, до якої було направлено запит, консультується з компетентним органом першої згаданої Договірної юрисдикції.

13. Для цілей Спрощеного положення про обмеження пільг:

a) термін "визнана фондова біржа" означає:

i) будь-яку фондову біржу, яка заснована та регулюється як така згідно з законодавством будь-якої з Договірних юрисдикцій; а також

ii) будь-яку іншу фондову біржу, погоджену компетентними органами Договірних юрисдикцій;

b) термін "основний клас акцій" означає клас або класи акцій компанії, який представляє більшість загальної кількості голосів і вартість компанії, або клас чи класи бенефіціарних часток особи, який представляє у сукупності більшість загальної кількості голосів та вартості особи;

c) термін "еквівалентний бенефіціар", означає будь-яку особу, яка мала б право на пільги стосовно виду доходу, що надається Договірною юрисдикцією Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції відповідно до національного законодавства цієї Договірної юрисдикції, Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або будь-якого іншого міжнародного акту, які є аналогічними або більш вигідними, ніж пільги, що будуть надані цьому виду доходу відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; для цілей визначення того, чи є особа еквівалентним бенефіціаром стосовно дивідендів, вважається, що така особа володіє таким самим капіталом компанії, що виплачує дивіденди, яким володіє компанія, яка претендує на пільги стосовно цих дивідендів;

d) стосовно осіб, які не є компаніями, термін "акції" означає долі участі, які є співставними з акціями;

e) дві особи вважаються "пов’язаними особами" якщо одна безпосередньо або опосередковано володіє щонайменше 50 відсотками частки участі в іншій (або, якщо йдеться про компанію, щонайменше 50 відсотками загальної кількості голосів і вартості акцій компанії) або інша особа прямо чи опосередковано володіє щонайменше 50 відсотками частки участі (або, якщо йдеться про компанію, щонайменше 50 відсотками загальної кількості голосів і вартості акцій компанії) у кожній особі; у будь-якому випадку особа вважається пов’язаною з іншою особою, якщо, з урахуванням усіх відповідних фактів і обставин, одна контролює іншу або обидві знаходяться під контролем однієї й тієї самої особи чи осіб.

14. Спрощене положення про обмеження пільг застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які обмежували б вигоди, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (або які обмежували б пільги, інші ніж такі, що передбачені положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які стосуються постійного місця знаходження, дочірніх підприємств або недискримінації або пільги, що не обмежуються виключно резидентами Договірної юрисдикції) тільки до резидента, який має право на такі пільги, які відповідають одному або декільком критеріям.

15. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати пункт 1 до своїх Угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на тій підставі, що вона має намір застосовувати у поєднанні деталізоване положення про обмеження надання пільг та або правило щодо кондуїтних фінансових структур, або тест на визначення основної мети, які таким чином відповідають мінімальному стандарту щодо попереджання зловживань положеннями угоди відповідно до пакету ОЕСР/G20 РБО і ВПзО; у таких випадках Договірні юрисдикції будуть намагатись досягти взаємовигідного рішення, яке відповідає мінімальному стандарту;

b) не застосовувати пункт 1 (і пункт 4, у випадку, коли Сторона висловила бажання застосовувати цей пункт) до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, що забороняють усі пільги, які за інших обставин були б надані відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, якщо основною ціллю або однією з основних цілей будь-якої домовленості або операції або будь-якої особи, що бере участь у домовленості або операції, було одержання цих пільг;

c) не застосовувати спрощене положення про обмеження пільг до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені в пункті 14.

16. За винятком випадків, коли спрощене положення про обмеження вигоди застосовується стосовно надання пільг відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, однією або декількома Сторонами відповідно до пункту 7, Сторона, яка обирає згідно з пунктом 6 застосовувати спрощене положення про обмеження пільг, може залишати за собою право на те, щоб ця стаття не застосовувалась в повному обсязі стосовно її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, для яких одна або декілька інших Договірних юрисдикцій не висловили бажання застосовувати спрощене положення про обмеження пільг. У таких випадках Договірні юрисдикції будуть намагатись досягти взаємовигідного рішення, яке відповідає мінімальному стандарту щодо попереджання зловживань положеннями угод згідно з пакетом ОЕСР/G20 РБО і ВПзО.

17. a) Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 15, повинна повідомити Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, якої не стосується застереження, зазначене у підпункті b) пункту 15, містить положення, зазначене у пункті 2, і, якщо це так, зазначити номер статті та пункту кожного такого положення. Коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюють положеннями пункту 1 (і, якщо прийнятно, пунктом 4). В інших випадках пункт 1 (і, якщо прийнятно, пункт 4), замінює собою положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки у тому випадку, коли ці положення несумісні з пунктом 1 (і, якщо прийнятно, пунктом 4). Сторона, яка надсилає повідомлення згідно з цим підпунктом, може також додати заяву про те, що, хоча така Сторона приймає застосування тільки пункту 1 як тимчасовий захід, вона має намір, де можливо, прийняти положення щодо обмеження пільг на додаток до пункту 1 або замість нього, шляхом двосторонніх переговорів.

b) Кожна Сторона, яка вирішує застосовувати пункт 4, повідомляє про це Депозитарій. Пункт 4 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення.

c) Кожна Сторона, яка вирішує застосовувати спрощене положення про обмеження пільг згідно з пунктом 6, повідомляє про це Депозитарій. Якщо така Сторона не зробила застереження, зазначеного у підпункті c) пункту 15, таке повідомлення також включає перелік її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначені у пункті 14, а також номер статті і пункту для кожного такого положення.

d) Кожна Сторона, яка не вирішує застосовувати спрощене положення про обмеження пільг згідно з пунктом 6, але вирішує застосовувати підпункти a) або b) пункту 7, повідомляє Депозитарій про те, який підпункт вона обрала. За винятком випадків, коли така Сторона зробила застереження, зазначене у підпункті c) пункту 15, таке повідомлення також включає перелік її угод про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначені у пункті 14, а також номер статті і пункту для кожного такого положення.

e) Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення згідно з підпунктом с) або d) стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється спрощеним положенням про обмеження пільг. В інших випадках спрощеним положенням про обмеження пільг замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки в тих випадках, коли ці положення несумісні зі спрощеним положенням про обмеження пільг.

Стаття 8 - Операції з переказу дивідендів

1. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які звільняють дивіденди, виплачені компанією, яка є резидентом Договірної юрисдикції, від податку, або обмежують розмір, у якому такі дивіденди можуть оподатковуватися, за умови, що дійсний власник або одержувач є компанією, що є резидентом іншої Договірної юрисдикції і володіє, тримає або контролює більше певної частини капіталу, акцій, пакету акцій, кількості голосів, прав голосу або подібних часток у праві власності компанії, що виплачує дивіденди, застосовуються тільки якщо умови володіння, зазначені у цих положеннях, будуть виконані упродовж 365-денного періоду, що включає день виплати дивідендів (для цілей вирахування такого періоду не слід брати до уваги зміни власності, які стали б безпосереднім результатом реорганізації корпорації, такої як злиття або розділення компанії, яка володіє акціями або яка виплачує дивіденди).

2. Мінімальний строк володіння, передбачений у пункті 1, застосовується замість або за відсутності мінімального строку володіння у положеннях Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, зазначених у пункті 1.

3. Сторона може залишати за собою право:

b) не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, у тому випадку, коли положення, зазначені у пункті 1, уже включають:

i) мінімальний строк володіння;

ii) мінімальний строк володіння, який є коротшим за 365-денний період; або

iii) мінімальний строк володіння, який є довшим за 365-денний період.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 1, стосовно якого не зроблено застереження, зазначене у підпункті b) пункту 3, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 1 застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цього положення.

Стаття 9 - Доходи від відчуження акцій або частки участі особи, вартість яких одержується здебільшого з нерухомого майна

1. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що доходи, одержані резидентом Договірної юрисдикції шляхом відчуження акцій або інших прав участі у суб’єкті господарювання, можуть оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, за умови, що ці акції або права одержали більше встановленої частини своєї вартості від нерухомого майна (нерухомості), розміщеного в цій іншій Договірній юрисдикції (або за умови, що більше встановленої частини власності особи складається з такого нерухомого майна (нерухомості)):

a) застосовуються, якщо відповідне порогове значення вартості виконується у будь-який час впродовж 365 днів, що передують відчуженню; і

b) застосовуються до акцій або співставних з ними часток у праві власності, таких як участь у партнерстві або трастовій компанії (у випадку, коли такі акції або частки у праві власності ще неохоплені), на додаток до будь-яких акцій або прав, на які ці положення вже поширюються.

2. Період, передбачений у підпункті a) пункту 1, застосовується замість або за відсутності строку для визначення того, чи виконується відповідне порогове значення у положеннях угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, зазначених у пункті 1.

3. Сторона також може висловити бажання застосовувати пункт 4 стосовно своєї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

4. Для цілей Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, доходи, одержані резидентом Договірної юрисдикції від відчуження акцій або співставних з ними часток у праві власності, таких як участь у партнерстві або трастовій компанії, можуть оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, якщо у будь-який час протягом 365 днів, що передують відчуженню, ці акції або співставні з ними частки у праві власності одержали більше 50 відсотків своєї вартості безпосередньо або опосередковано від нерухомого майна (нерухомості), розташованого в цій іншій Договірній юрисдикції.

5. Пункт 4 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що доходи, одержані резидентом Договірної юрисдикції від відчуження акцій або інших прав участі в особі, можуть оподатковуватися в іншій Договірній юрисдикції, за умови, що ці акції або права одержали більше визначеної частини своєї вартості від нерухомого майна (нерухомості), розташованого в цій іншій Договірній юрисдикції, або за умови, що більше визначеної частини майна особи складається з такого нерухомого майна (нерухомості).

6. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати підпункт a) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

c) не застосовувати підпункт b) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

d) не застосовувати підпункт a) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення такого типу, зазначеного у пункті 1, що включає період, який визначає, чи було дотримане відповідне порогове значення вартості;

e) не застосовувати підпункт b) пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення такого типу, зазначеного у пункті 1, який застосовується до відчуження часток участі, інших, ніж акції;

f) не застосовувати пункт 4 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 5.

7. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 6, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 1, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Пункт 1 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення щодо цього положення.

8. Кожна Сторона, яка висловлює бажання застосувати пункт 4, повідомляє про це Депозитарій. Пункт 4 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення. У такому випадку пункт 1 не застосовується до цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Якщо Сторона не зробила застереження, зазначеного у підпункті f) пункту 6 та зробила застереження, зазначене у підпункті a) пункту 6, таке повідомлення також має містити перелік її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначене у пункті 5, а також номер статті і пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, згідно з цим пунктом або пунктом 7, таке положення замінюється положеннями пункту 4. В інших випадках пункт 4 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 4.

Стаття 10 - Правило протидії зловживань постійними представництвами, розташованими в третіх юрисдикціях

a) підприємство Договірної юрисдикції Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, одержує дохід з іншої Договірної юрисдикції, а перша Договірна юрисдикція розглядає такий дохід як такий, що стосується постійного представництва підприємства, яке розташоване в третій юрисдикції; і

b) прибуток, який стосується такого постійного представництва, звільняється від оподаткування в першій згаданій Договірній юрисдикції,

пільги, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не застосовуються до будь-якого виду доходу, для якого податок в третій юрисдикції є меншим за 60 відсотків від податку, який був би стягнений в першій згаданій Договірній юрисдикції з такого виду доходу, якщо б таке постійне представництво було розташоване в першій згаданій Договірній юрисдикції. У такому випадку будь-який дохід, до якого застосовуються положення цієї статті, залишається таким, що оподатковується згідно з національним законодавством іншої Договірної юрисдикції, незалежно від будь-яких інших положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 1 не застосовується, якщо дохід, одержаний з іншої Договірної юрисдикції, зазначеної у пункті 1, одержаний у зв’язку з або пов’язаний з активним здійсненням комерційної діяльності через постійне представництво (крім комерційної діяльності, пов’язаної із здійсненням, управлінням або простим володінням інвестиціями на власному рахунку підприємства, якщо цією діяльністю не є банківська, страхова діяльність або фондові операції, що здійснюються банком, страховою компанією або зареєстрованим дилером цінних паперів відповідно).

3. Якщо у наданні пільг, передбачених Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, відмовлено відповідно до пункту 1 щодо виду доходу, одержаного резидентом Договірної юрисдикції, компетентний орган іншої Договірної юрисдикції може, незважаючи на це, надати ці пільги щодо такого виду доходу, якщо у відповідь на запит цього резидента, такий компетентний орган визначає, що надання зазначених пільг є виправданим з тих причин, що такий резидент не відповідає вимогам пунктів 1 і 2. Компетентний орган Договірної юрисдикції, до якого резидентом іншої Договірної юрисдикції було направлено запит, про який йдеться у попередньому реченні, проводить консультації з компетентним органом цієї іншої Договірної юрисдикції перед тим, як задовольнити або відмовити у виконанні запиту.

4. Пункти 1 - 3 застосовуються замість або за відсутності в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, положень, що відмовляють у наданні або обмежують пільги, які за інших обставин були б надані підприємству Договірної юрисдикції, що одержує дохід з іншої Договірної юрисдикції, який стосується постійного представництва підприємства, розташованого в третій юрисдикції.

5. Сторона може залишити за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 4;

c) застосовувати цю статтю тільки до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 4.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 5, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її Угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції містить положення, зазначене у пункті 4, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції направили таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пунктів 1 - 3. В інших випадках пункти 1 - 3 замінюють положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, але лише у тій мірі, наскільки такі положення несумісні з цими пунктами.

Стаття 11 - Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподатковування своїх резидентів

1. Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не впливає на оподаткування Договірною юрисдикцією своїх резидентів за винятком пільг, наданих згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) які вимагають, щоб Договірна юрисдикція надавала підприємству цієї Договірної юрисдикції співставне або симетричне коригування після первинного коригування, зробленого іншою Договірною юрисдикцією відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, на суму податку, який стягується в першій Договірній юрисдикції з прибутків постійного представництва підприємства або з прибутків дочірнього підприємства;

b) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковує фізичну особу, що є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа одержує дохід стосовно послуг, наданих іншій Договірній юрисдикції або її адміністративно-територіальній одиниці або місцевого органу влади або іншому подібному органу;

c) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковує фізичну особу, що є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа є також студентом, стажером або особою, що проходить практику, або учителем, професором, лектором, інструктором, дослідником або науковим співробітником, який відповідає вимогам Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

d) які вимагають, щоб Договірна юрисдикція надавала податковий кредит або звільняла від оподаткування резидентів цієї Договірної юрисдикції стосовно доходу, який інша Договірна юрисдикція може оподаткувати відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (у тому числі прибутки, які стосуються постійного представництва, розташованого в цій іншій Договірній юрисдикції відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

e) які захищають резидентів цієї Договірної юрисдикції від певних дискримінаційних режимів оподаткування цієї Договірної юрисдикції;

f) які дозволяють резидентам цієї Договірної юрисдикції просити, щоб компетентний орган цієї або іншої Договірної юрисдикції розглядав справи щодо оподаткування, що не відповідають Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

g) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковувала фізичну особу, яка є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа є членом дипломатичного представництва, урядової місії або консульства іншої Договірної юрисдикції;

h) які передбачають, що пенсії або інші виплати, здійснені згідно з законодавством про соціальне забезпечення іншої Договірної юрисдикції, оподатковуються тільки в цій іншій Договірній юрисдикції;

i) які передбачають, що пенсії та подібні виплати, допомоги, аліменти або інші виплати на утримання, що виникають іншій Договірній юрисдикції, оподатковуються тільки в цій іншій Договірній юрисдикції; або

j) які іншим чином безпосередньо обмежують право Договірної юрисдикції оподатковувати своїх власних резидентів або безпосередньо передбачають, що Договірна юрисдикція, в якій з’являється вид доходу, має виключне право оподатковувати цей вид доходу.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, в яких зазначається, що Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не впливала би на оподаткування Договірною юрисдикцією своїх резидентів.

3. Сторона може зберігати за собою право:

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 2.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 2, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції зробили таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

Стаття 12 - Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій

1. Незважаючи на положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", але з урахуванням пункту 2, коли особа діє в Договірній юрисдикції, яка є Стороною Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, від імені підприємства і, діє таким чином, систематично укладає контракти або систематично відіграє основну роль, що призводить до укладення контрактів, які регулярно укладаються без внесення підприємством суттєвих змін, і ці контракти:

a) укладені від імені підприємства; або

b) стосуються передачі права власності або надання права на використання майна, яким володіє це підприємство або яким це підприємство має право користуватися; або

c) стосуються надання послуг цим підприємством,

це підприємство вважається таким, що має постійне представництво в цій Договірній юрисдикції по відношенню до будь-яких видів діяльності, які ця особа здійснює для підприємства, за винятком тих випадків коли такі види діяльності здійснювалися підприємством через постійне місце ведення діяльності цього підприємства, розташоване в цій Договірній юрисдикції, не будуть призводити до того, що постійне місце ведення діяльності буде вважатися постійним представництвом згідно з визначенням постійного представництва, що міститься в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни цією Конвенцією).

2. Пункт 1 не застосовується, якщо особа, яка діє в Договірній юрисдикції, яка є Стороною Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, від імені підприємства іншої Договірної юрисдикції, здійснює комерційну діяльність в першій згаданій Договірній юрисдикції як незалежний агент і діє для підприємства у рамках своєї звичайної діяльності. Однак, якщо особа діє виключно або майже виключно від імені одного або декількох підприємств, з якими вона тісно пов’язана, ця особа не вважається незалежним агентом у межах значення цього пункту по відношенню до будь-якого такого підприємства.

3. a) Пункт 1 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які описують умови, за яких підприємство вважається таким, що має постійне представництво в Договірній юрисдикції (або особа вважається такою, що є постійним представництвом в Договірній юрисдикції) стосовно діяльності, яку особа, інша ніж агент з незалежним статусом, здійснює для підприємства, але тільки у випадках, коли такі положення стосуються ситуації, коли така особа має і систематично використовує в цій Договірній юрисдикції повноваження укладати контракти від імені підприємства.

b) Пункт 2 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що підприємство не вважається таким, що має постійне представництво в Договірній юрисдикції щодо діяльності, яку агент, що має незалежний статус, здійснює для підприємства.

4. Сторона може залишати за собою право не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

5. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 4, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті a) пункту 3, а також вказує номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 1 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції зробили повідомлення стосовно цього положення.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 4, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті b) пункту 3, а також зазначається номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 2 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції зробили таке повідомлення стосовно цього положення.

Стаття 13 - Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності

1. Сторона може висловити бажання застосовувати пункт 2 (варіант A) або пункт 3 (варіант B), або не застосовувати жоден з варіантів.

2. Незалежно від положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", термін "постійне представництво" вважається таким, що не охоплює:

a) види діяльності, безпосередньо вказані в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до внесення змін цією Конвенцією), як види діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, незалежно від того, чи таке виключення зі статусу постійного представництва залежить від підготовчого або допоміжного характеру діяльності, чи ні;

b) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно з метою продовження для підприємства будь-якого виду діяльності, не зазначеного у підпункті a);

c) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно для поєднання видів діяльності, зазначених у підпунктах a) і b);

за умови, що така діяльність, або, у випадку, коли застосовується підпункт c), загальна діяльність постійного офісу має підготовчий або допоміжний характер.

3. Незалежно від положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", термін "постійне представництво" вважається таким, що не охоплює:

a) види діяльності, конкретно зазначені в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до внесення змін цією Конвенцією), як види діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, незалежно від того, чи таке виключення зі статусу постійного представництва залежить від підготовчого або допоміжного характеру діяльності, чи ні, окрім випадків, коли відповідне положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прямо встановлює, що конкретний вид діяльності не вважається таким, що засновує постійне представництво, за умови, що цей вид діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

b) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно з метою продовження для підприємства будь-якого виду діяльності, не зазначеного у підпункті a), за умови, що цей вид діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

c) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно для поєднання видів діяльності, зазначених у підпунктах a) і b); за умови, що загальна діяльність постійного місця ведення діяльності, що є результатом цього поєднання, має підготовчий або допоміжний характер.

4. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни пунктом 2 або 3), у якому наводиться перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, не застосовується до постійного місця ведення діяльності, яке використовується або підтримується підприємством, якщо це підприємство або підприємство, що тісно пов’язане з ним, здійснює комерційну діяльність у цьому самому місці або в іншому місці цієї Договірної юрисдикції і:

a) це місце або інше місце засновує постійне представництво для даного підприємства або підприємства, яке тісно з ним пов’язане, згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції прямо встановлює, що визначають постійне представництво; або

b) загальна діяльність, що є результатом поєднання видів діяльності, які здійснюються двома підприємствами в одному й тому самому місці, або одним і тим самим підприємством чи підприємствами, тісно пов’язаними між собою, у двох місцях, не має підготовчого або допоміжного характеру,

за умови, що комерційна діяльність, здійснювана цими двома підприємства на одному і тому самому місці, або одним і тим самим підприємством або підприємствами, тісно пов’язаними між собою, у двох місцях, являє собою взаємопов’язані функції, які є частиною цілісної ділової операції.

5. a) Пункт 2 або 3 застосовується замість відповідних частин положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які містять такий перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, навіть якщо діяльність здійснюється через постійне місце ведення діяльності (або положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прямо встановлює, які застосовуються подібним чином).

b) Пункт 4 застосовується до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, (до яких можуть бути внесені зміни пунктом 2 або 3), у яких наводиться перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, навіть якщо діяльність здійснюється через постійне місце ведення діяльності (або положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції прямо встановлює, які застосовуються подібним чином).

6. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

b) не застосовувати пункт 2 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які однозначно вказують, що перелік конкретних видів діяльності буде вважатися таким, що не засновують постійне представництво тільки якщо кожен з видів діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

c) не застосовувати пункт 4 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

7. Кожна Сторона, яка висловлює бажання застосовувати будь-який варіант, згідно з пунктом 1, повідомляє Депозитарій про те, який варіант вона обрала. Таке повідомлення також включає перелік її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначене у підпункті a) пункту 5, а також зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Варіант застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції вирішили застосовувати один і той самий варіант і зробили таке повідомлення щодо цього положення.

8. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або c) пункту 6, і не висловлює бажання застосовувати один з варіантів згідно з пунктом 1, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті b) пункту 5, а також зазначити номер статті і пункту кожного такого положення. Пункт 4 застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції зробили повідомлення щодо такого положення згідно з цим пунктом або пунктом 7.

Стаття 14 - Розділення контрактів

1. З єдиною метою визначення того, чи було перевищено період (або періоди), зазначений у положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який обумовлений періодом (або періодами) часу, після завершення якого конкретні проекти або види діяльності, які вважаються постійним представництвом,

a) якщо підприємство Договірної юрисдикції здійснює діяльність в іншій Договірній юрисдикції у місці, яке є будівельним об’єктом, проектом будівництва, проектом інсталяції або іншим конкретним проектом, зазначеним у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або здійснює наглядову або консультаційну діяльність у зв’язку з цим об’єктом, у випадку, коли йдеться про положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, яке стосується такої діяльності, і ця діяльність здійснюється протягом одного або декількох періодів, які в сукупності перевищують 30 днів, не перевищуючи періоду або періодів, зазначених у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; і

b) якщо пов’язані види діяльності здійснюються в цій іншій Договірній юрисдикції на (або, якщо відповідне положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, застосовується до наглядової або консультаційної діяльності, у зв’язку з) тому самому будівельному об’єкті, проекті будівництва або інсталяції або в іншому місці, визначеному у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, протягом різних періодів, кожен з яких перевищує 30 днів, одним або декількома підприємствами, що тісно пов’язані з першим підприємством,

ці різні періоди додаються до сукупного періоду часу, протягом якого перше підприємство здійснює діяльність на цьому будівельному об’єкті, проекті будівництва або інсталяції або в іншому місці, вказаному у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 2 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, у тих випадках, коли такі положення стосуються розділення контрактів на багато частин для уникнення застосування періоду або періодів, які стосуються існування постійного представництва для окремих проектів або діяльності, зазначених у пункті 1.

3. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції; або

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі стосовно положень своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються розвідки і розробки природних ресурсів.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 2, стосовно якого не зроблено застереження відповідно до підпункту b пункту 3, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1 у випадку, передбаченому в пункті 2. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

Стаття 15 - Визначення особи, тісно пов’язаної з підприємством

Для цілей положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, змінених пунктом 2 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій), пунктом 4 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності), або пунктом 1 статті 14 (Розділення контрактів), особа є тісно пов’язаною з підприємством, якщо, з урахуванням усіх відповідних фактів і обставин, одна з них має контроль над іншою або обидві знаходяться під контролем одних і тих самих осіб або підприємств. У будь-якому випадку особа вважається тісно пов’язаною з підприємством, якщо бенефіціарна частка участі особи в іншій особі безпосередньо або опосередковано складає більш ніж 50 відсотків (або, якщо йдеться про компанію, більш ніж 50 відсотків загальної кількості голосів і вартості акцій компанії або 50 відсотків акціонерного капіталу компанії), або якщо бенефіціарна частка участі іншої в особі та в підприємстві безпосередньо або опосередковано складає більш ніж 50 відсотків (або, якщо йдеться про компанію, більш ніж 50 відсотками загальної кількості голосів і вартості акцій компанії або 50 відсотків акціонерного капіталу компанії).

Сторона, яка зробила застереження, зазначені у пункті 4 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій), підпункту a) або c) пункту 6 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для конкретних видів діяльності) і підпункту a) пункту 3 статті 14 (Розділення контрактів), може залишити за собою право на те, щоб ця стаття не застосовувалась у повному обсязі до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, до яких застосовуються ці застереження.

Стаття 16 - Процедура взаємного узгодження

1. Якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до того, що для цієї особи оподаткування не буде відповідати положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, ця особа може, незалежно від засобів судового захисту, передбачених національним законодавством цих Договірних юрисдикцій, подати заяву до компетентного органу будь-якої з Договірних юрисдикцій. Заява повинна бути подана протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Якщо компетентний орган вважає, що заперечення є обґрунтованим, а він сам не може досягти задовільного рішення, він докладає зусиль для того, щоб вирішити справу шляхом досягнення взаємного узгодження з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції з метою уникнення невідповідності оподаткування Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Будь-яка досягнута домовленість виконується незалежно від будь-яких строків, передбачених національним законодавством Договірних юрисдикцій.

3. Компетентні органи Договірних юрисдикцій докладають зусиль для розв’язання шляхом досягнення взаємного узгодження будь-яких складних або спірних ситуацій, що виникають щодо тлумачення або застосування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Вони можуть також проводити спільні консультації стосовно усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

4. a) i) Перше речення пункту 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (або її частин), які передбачають, що, якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до того, що оподаткування для цієї особи не буде відповідати положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, ця особа може, незалежно від засобів судового захисту, передбачених національним законодавством цих Договірних юрисдикцій, подати заяву компетентному органу Договірної юрисдикції, резидентом якої є ця особа, враховуючи положення, відповідно до яких, якщо заява, подана цією особою, підпадає під положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються недискримінації на підставі національності, заява може бути подана до компетентного органу Договірної юрисдикції, громадянином якої ця особа є.

ii) Друге речення пункту 1 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що заява, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом конкретного періоду часу, коротшого за три роки від першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або за відсутності положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, у якому зазначається період часу, протягом якого така справа повинна бути подана.

b) i) Перше речення пункту 2 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що, якщо компетентний орган, якому особа, зазначена у пункті 1, подала заяву, вважає, що заперечення є обґрунтованим, а він сам не може досягти задовільного рішення, докладає зусиль для того, щоб вирішити справу шляхом досягнення взаємного узгодження з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції з метою уникнення невідповідності оподаткування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

ii) Друге речення пункту 2 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що будь-яка досягнута домовленість виконується незалежно від будь-яких періодів часу, передбачених національним законодавством Договірних юрисдикцій.

c) i) Перше речення пункту 3 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що компетентні органи Договірних юрисдикцій докладають зусиль для розв’язання шляхом досягнення взаємного узгодження будь-яких складних або спірних ситуацій, що виникають щодо тлумачення або застосування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

ii) Друге речення пункту 3 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що компетентні органи Договірних юрисдикцій можуть також проводити спільні консультації стосовно усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

5. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати перше речення пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на тій підставі, що вона має намір виконати мінімальний стандарт для покращення розв’язання спорів відповідно до пакету ОЕСР/G20 РБО і ВПзО, забезпечивши, щоб відповідно до кожної зі своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (окрім Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, яка дозволяє особі подати справу до компетентного органу будь-якої з Договірних юрисдикцій), коли особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до того, що оподаткування для цієї особи не буде відповідати положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, незалежно від засобів судового захисту, передбачених національним законодавством цих Договірних юрисдикцій, ця особа може розпочати справу в компетентному органі Договірної юрисдикції, резидентом якої ця особа є, або, якщо справа, викладена цією особою, підпадає під положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосується недискримінації на підставі національності, компетентному органу Договірної юрисдикції, громадянином якої ця особа є; і компетентний орган цієї Договірної юрисдикції застосує процедуру двостороннього повідомлення або консультацій з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції щодо справ, стосовно яких компетентний орган, до якого було подано заяву про процедуру взаємного узгодження, не вважає, що заперечення платника податків є виправданим;

b) не застосовувати друге речення пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не передбачають, що справа, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом конкретного періоду часу на тій підставі, що вона має намір виконати мінімальний стандарт щодо удосконалення механізму розв’язання спорів, передбачений пакетом ОЕСР/G20 РБО і ВПзО, забезпечивши, щоб для цілей такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, платнику податків, про якого йдеться у пункті 1, дозволялося викласти справу протягом періоду часу, що дорівнює щонайменше трьом рокам з моменту першого повідомлення про дію, яка призвела до того, що оподаткування не відповідає положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

c) не застосовувати друге речення пункту 2 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на тій підставі, що для цілей всіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції:

i) будь-яка домовленість, досягнута шляхом процедури взаємного узгодження, виконується незалежно від будь-яких строків у національному законодавстві Договірних юрисдикцій; або

ii) вона має намір виконати мінімальний стандарт щодо удосконалення механізму вирішення спорів, передбаченого пакетом ОЕСР/G20 РБО і ВПзО, шляхом прийняття у своїх переговорах щодо двосторонніх угод положення, яке передбачає, що

A) Договірні юрисдикції не роблять коригування прибутків, які приписуються постійному представництву підприємства однієї з Договірних юрисдикцій після періоду, тривалість якого спільно погоджена між обома Договірними юрисдикціями з кінця податкового року, в якому прибуток був би віднесений до постійного представництва (це положення не застосовується у випадку шахрайства, грубої недбалості або навмисного невиконання обов’язків); і

B) Договірні юрисдикції не включають до прибутків підприємства, і, відповідно, не оподатковують прибутки, які б нараховувалися підприємству, але за умов, зазначених у положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосується пов’язаних підприємств, не накопичилися, після періоду, тривалість якого спільно погоджена між обома Договірними юрисдикціями з кінця податкового року, у якому прибуток був би накопичений підприємством (це положення не застосовується у випадку шахрайства, грубої недбалості чи навмисного невиконання обов’язків).

6. a) Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 5, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене в абзаці i) підпункту a) пункту 4, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється першим реченням пункту 1. В інших випадках перше речення пункту 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з цим реченням.

b) Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті b) пункту 5, повідомляє Депозитарій про:

i) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, що передбачає, що заява, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку періоду часу, який є коротшим за три роки від першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також зазначити номер статті та пункту кожного такого положення; положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, змінюється другим реченням пункту 1 тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно такого положення; в інших випадках, з урахуванням абзацу ii), друге речення пункту 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки у тих випадках, коли ці положення є несумісними з другим реченням пункту 1;

ii) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, що передбачає, що заява, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку періоду часу, який триває щонайменше протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також зазначити номер статті і пункту кожного такого положення; друге речення пункту 1 не застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, коли будь-яка Договірна юрисдикція надіслала таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

c) Кожна Сторона повідомляє Депозитарій про:

i) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначене в абзаці i) підпункту b) пункту 4; перше речення пункту 2 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

ii) у випадку, коли Сторона не зробила застереження, зазначене у підпункті c) пункту 5, перелік угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначене в абзаці ii) підпункту b) пункту 4; друге речення пункту 2 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

d) Кожна сторона повідомляє Депозитарій про:

i) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначеного в абзаці i) підпункту c) пункту 4; перше речення пункту 3 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

ii) перелік угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначеного в абзаці ii) підпункту c) пункту 4; друге речення пункту 3 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

Стаття 17 - Відповідні коригування

1. Якщо Договірна юрисдикція включає до прибутків підприємства цієї Договірної юрисдикції - і відповідно оподатковує - прибутки, на які підприємству іншої Договірної юрисдикції було накладено податки в цій другій Договірній юрисдикції, і включені таким чином прибутки є прибутками, що були б накопичені підприємством першої Договірної юрисдикції, якщо умови, встановлені між цими двома підприємствами, були б такими, що були б встановлені між двома незалежними підприємствами, тоді ця інша Договірна юрисдикція робить необхідні коригування розміру податку, що стягується в ній з цих прибутків. Визначаючи таке коригування, слід приділяти належну увагу іншим положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних юрисдикцій у разі необхідності проводять між собою консультації.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положення, яке вимагає, щоб Договірна юрисдикція робила відповідне коригування розміру податку, що стягується в ній з прибутків підприємства цієї Договірної юрисдикції, якщо інша Договірна юрисдикція включає ці прибутки до прибутків підприємства цієї іншої Договірної юрисдикції і відповідно оподатковує ці прибутки, і включені таким чином прибутки є прибутками, які б накопичились підприємством цієї іншої Договірної юрисдикції, якщо умови, встановлені між цими двома підприємствами, були б такими, як і були б встановлені між незалежними підприємствами.

3. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 2;

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на підставі того, що за відсутності положення, про яке йдеться у пункті 2, в своїх угодах про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції:

i) вона зробить відповідне коригування, про яке йдеться у пункті 1; або

ii) її компетентний орган докладе зусиль для розв’язання справи відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються процедури взаємного узгодження.

c) у випадку, коли Сторона зробила застереження відповідно до абзацу ii) підпункту c) пункту 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження), щоб вся ця стаття не застосовувалася в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на підставі того, що у ході своїх переговорів щодо двосторонніх угод вона погодить положення такого ж типу, що й у пункті 1, за умови, що Договірні юрисдикції могли досягти згоди щодо цього положення і щодо положень, зазначених в абзаці ii) підпункту c) пункту 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження).

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене в пункті 2, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

Стаття 18 - Вибір можливості застосовувати Частину VI

Сторона може вибрати можливість застосовувати цю Частину стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, і повідомляє Депозитарій відповідним чином. Ця Частина застосовується у відношенні до двох Договірних юрисдикцій стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, лише тоді, коли обидві Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення.

Стаття 19 - Обов’язкове виконання рішення арбітражу

a) відповідно до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін пунктом 1 статті 16 (Процедура взаємного узгодження), яке передбачає, що особа може передати свою справу компетентному органу Договірної юрисдикції, якщо ця особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до оподаткування цієї особи, яке не відповідає положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін Конвенцією), особа передала справу компетентному органу Договірної юрисдикції на підставі того, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призвели до оподаткування такої особи, яке не відповідає положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін Конвенцією); і

b) компетентні органи не можуть досягти згоди для вирішення такої справи відповідно до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін пунктом 2 статті 16 (Процедура взаємного узгодження), яке передбачає, що компетентний орган докладає зусиль, щоб вирішити справу шляхом взаємної угоди з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції, протягом двох років починаючи з початкової дати, що згадується у пункті 8 або 9, залежно від обставин (якщо до закінчення зазначеного строку компетентні органи Договірних юрисдикцій не погодили інший період часу стосовно такої справи і не сповістили особу, яка передала справу, про таку угоду),

будь-які невирішені спірні питання, що виникають в результаті розгляду справи, якщо особа подає письмовий запит про це, передаються до арбітражу у спосіб, зазначений в цій Частині, відповідно до будь-яких правил або процедур, узгоджених компетентними органами Договірних юрисдикцій відповідно до положень пункту 10.

2. Якщо компетентний орган призупинив процедуру взаємного узгодження, що згадується у пункті 1, оскільки справа стосовно одного або кількох аналогічних спірних питань перебуває на розгляді у суді або адміністративному трибуналі, період, передбачений у підпункті b) пункту 1, призупиняється доти, доки суд або адміністративний трибунал не винесе остаточне рішення або поки справа не буде призупинена або відкликана. Крім того, якщо особа, яка передала справу, і компетентний орган погодилися призупинити процедуру взаємного узгодження, період, передбачений у підпункті b) пункту 1, призупиняється доти, доки призупинення не буде відмінено.

3. Якщо обидва компетентні органи погоджуються, що особа, якої безпосередньо стосується справа, не подала своєчасно будь-яку додаткову суттєву інформацію, затребувану будь-яким компетентним органом після початку періоду, передбаченого у підпункті b) пункту 1, період, передбачений у підпункті b) пункту 1 продовжується на проміжок часу, що дорівнює періоду, який починається з дати затребування інформації і закінчується на дату надання інформації.

4. a) Арбітражне рішення стосовно спірних питань, переданих на арбітраж, виконується шляхом взаємного узгодження стосовно справи, яка згадується у пункті 1. Арбітражне рішення є остаточним.

b) Арбітражне рішення є обов’язковим для обох Договірних юрисдикцій за винятком таких випадків:

i) якщо особа, якої безпосередньо стосується справа, не визнає взаємного узгодження, яке призводить до виконання рішення арбітражу. У такому випадку справа не підлягає подальшому розгляду компетентними органами. Взаємне узгодження, яке призводить до виконання арбітражного рішення щодо справи, вважається таким, що не прийняте особою, якої безпосередньо стосується справа, якщо будь-яка особа, якої безпосередньо стосується справа, протягом 60 днів з дати, надсилання повідомлення про взаємну угоду такій особі, не відкликає всі спірні питання, що вирішуються шляхом взаємного узгодження, яке впроваджує арбітражне рішення, з розгляду будь-яким судом або адміністративним трибуналом або іншим чином не припиняє будь-яке судове або адміністративне провадження стосовно таких питань у спосіб, що відповідає такому взаємному узгодженню.

ii) якщо остаточне рішення судів однієї з Договірних юрисдикцій визнає, що арбітражне рішення є юридично недійсним. У такому випадку, запит про арбітраж відповідно до пункту 1 вважається неподаним, і арбітражне провадження вважається таким, що не відбулося (окрім як для цілей статей 21 (Конфіденційність арбітражного провадження) і 25 (Витрати на арбітражні процедури)). У такому випадку, новий запит про арбітраж може бути поданий, якщо компетентні органи не домовляються про заборону подання такого нового запиту.

iii) якщо особа, якої безпосередньо стосується справа, наполягає на судовому розгляді щодо спірних питань, які вирішувались шляхом взаємного узгодження, яке запроваджує арбітражне рішення, в будь-якому суді або адміністративному трибуналі.

5. Компетентний орган, який отримав первинний запит про процедуру взаємного узгодження, як зазначено у підпункті a) пункту 1, протягом двох календарних місяців з моменту отримання запиту:

a) надсилає повідомлення особі, яка передала справу, про те, що він отримав запит; і

b) надсилає повідомлення про цей запит, разом з копією запиту, компетентному органу іншої Договірної юрисдикції.

6. Протягом трьох календарних місяців після того, як компетентний орган отримає запит про процедуру взаємного узгодження (або його копію від компетентного органу іншої Договірної юрисдикції) він або:

a) повідомляє особу, яка передала справу, і другий компетентний орган про те, що він отримав інформацію, необхідну для здійснення розгляду справи по суті; або

b) затребує додаткову інформацію для цього у зазначеної особи.

7. Якщо на виконання підпункту b) пункту 6, один або обидва компетентні органи затребували від особи, яка передала справу, додаткову інформацію, необхідну для розгляду справи по суті, компетентний орган, який затребував додаткову інформацію, протягом трьох календарних місяців з моменту отримання додаткової інформації від такої особи повідомляє таку особу та інший компетентний орган або:

a) що він отримав затребувану інформацію; або

b) що деяка затребувана інформація все ще відсутня.

8. Якщо жоден компетентний орган не затребував додаткову інформацію відповідно до підпункту b) пункту 6, початкова дата, що згадується у пункті 1, буде перша з таких дат:

a) дата, на яку обидва компетентні органи сповістили особу, яка передала справу, відповідно до підпункту a) пункту 6; або

b) дата, яка настає через три календарних місяці після повідомлення компетентного органу іншої Договірної юрисдикції відповідно до підпункту b) пункту 5.

9. Якщо додаткову інформацію було затребувано відповідно до підпункту b) пункту 6, початкова дата, яка згадується у пункті 1, буде перша з таких дат:

a) найпізніша дата, коли компетентні органи, які затребували додаткову інформацію, повідомили особу, яка передала справу, а також інший компетентний орган відповідно до підпункту a) пункту 7; або

b) дата, яка настає через три календарних місяці після того, як обидва компетентні органи отримали всю інформацію, затребувану будь-яким компетентним органом від особи, яка передала справу.

Проте, якщо один або обидва компетентні органи надіслали повідомлення, що згадується у підпункті b) пункту 7, таке повідомлення розглядається як запит про отримання додаткової інформації відповідно до підпункту b) пункту 6.

10. Компетентні органи Договірних юрисдикцій за взаємною згодою (відповідно до статті відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, стосовно процедур взаємного узгодження) визначають спосіб застосування положень, що містяться в цій Частині, включаючи мінімум інформації, необхідної для кожного компетентного органу для здійснення розгляду справи по суті. Така угода має бути укладена до дати, коли невирішені проблемні питання у справі вперше є такими, що відповідають критеріям для подання на арбітраж, і в подальшому може періодично змінюватись.

11. Для цілей застосування цієї статті до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, будь-яка Сторона може зберігати за собою право замінити дворічний період, передбачений у підпункті b) пункту 1 на трирічний період.

12. Будь-яка Сторона може зберігати за собою право застосовувати такі правила стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, незважаючи на інші положення цієї Статті:

a) будь-яке невирішене спірне питання, що стосується справи щодо процедури взаємного узгодження іншим чином, ніж у рамках арбітражного процесу, передбаченого цією Конвенцією, не передається в арбітраж, якщо рішення щодо цього питання вже винесене судом або адміністративним трибуналом будь-якої з Договірних юрисдикцій;

b) якщо, у будь-який час після подання запиту про арбітраж і до офіційної передачі рішення арбітражної комісії до компетентних органів Договірних юрисдикцій, рішення щодо справи виноситься судом або адміністративним трибуналом однієї з Договірних юрисдикцій, арбітражний процес припиняється.

Стаття 20 - Призначення арбітрів

1. За виключенням випадку, коли компетентні органи Договірних юрисдикцій взаємно погодились щодо інших правил, пункти з 2 по 4 застосовуються для цілей цієї Частини.

2. Призначення членів арбітражної комісії регулюються такими правилами:

a) Арбітражна комісія складається з трьох незалежних членів з професійними знаннями і досвідом в питаннях міжнародного оподаткування.

b) Кожний компетентний орган призначає одного члена арбітражної комісії протягом 60 днів з дати подання запиту про арбітраж згідно пунктом 1 Статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу). Обидва члени арбітражної комісії, призначені таким чином, протягом 60 днів з дати більш пізнього призначення, призначають третього члена, який виконує функцію Голови арбітражної комісії. Голова не є громадянином або резидентом будь-якої Договірної юрисдикції.

c) Кожний член арбітражної комісії, призначений до неї, має бути неупередженим і незалежним від компетентних органів, податкових адміністрацій і міністерств фінансів Договірних юрисдикцій, а також від усіх осіб, що безпосередньо впливають на справу (а також їхніх радників), на момент прийняття призначення, зберігати свою неупередженість і незалежність протягом розгляду справи і уникати будь-яких вчинків протягом відповідного періоду часу після цього, що можуть зашкодити сприйняттю арбітрів як неупереджених і незалежних стосовно провадження.

3. У випадку, коли компетентний орган Договірної юрисдикції не призначає члена арбітражної комісії у спосіб і у строки, визначені у пункті 2 або узгоджені компетентними органами Договірних юрисдикцій, член комісії призначається від імені того компетентного органу високопосадовою офіційною особою Центру податкової політики та адміністрування Організації економічного співробітництва та розвитку, який не є громадянином будь-якої з Договірних юрисдикцій.

4. Якщо два перші члени арбітражної комісії не призначають Голову у спосіб і протягом строку, визначеного у пункті 2 або погодженого компетентними органами Договірних юрисдикцій, Голова призначається високопосадовою офіційною особою Центру податкової політики та адміністрування Організації економічного співробітництва та розвитку, яка не є громадянином будь-якої з Договірних юрисдикцій.

Стаття 21 - Конфіденційність арбітражних процедур

1. Виключно для цілей застосування положень цієї Частини і положень відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також національного законодавства Договірних юрисдикцій, пов’язаних з обміном інформацією, конфіденційністю і адміністративною допомогою, члени арбітражної комісії і щонайбільше три співробітники на кожного члена (а також ймовірні арбітри, лише в межах, необхідних для підтвердження їхньої здатності задовольняти вимоги до арбітрів) вважаються особами або органами, яким інформація може бути розкрита. Інформація, отримана арбітражною комісією або ймовірними арбітрами, а також інформація, яку отримують компетентні органи від арбітражної комісії, вважається інформацією, якою обмінюються відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що пов’язані з обміном інформацією і адміністративною допомогою.

2. Компетентні органи Договірних юрисдикцій гарантують, що члени арбітражної комісії і їхні співробітники погоджуються у письмовій формі, до здійснення ними арбітражного провадження, розглядати будь-яку інформацію, яка стосується арбітражного провадження, відповідно до зобов’язань щодо конфіденційності і не розкриття, зазначених у положеннях Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що пов’язані з обміном інформацією і адміністративною допомогою, і відповідно до діючих законів Договірних юрисдикцій.

Стаття 22 - Вирішення справи до завершення арбітражу

Для цілей цієї Частини і положень відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають вирішення справ шляхом взаємної згоди, процедура взаємного узгодження, а також арбітражний процес стосовно справи припиняються, якщо у будь-який час після подання запиту про арбітраж і до офіційної передачі арбітражною комісією свого рішення до компетентних органів Договірних юрисдикцій:

a) компетентні органи Договірних юрисдикцій досягли згоди у вирішенні справи; або

b) особа, яка передала справу, відкликає запит про арбітраж або запит про процедуру взаємного узгодження.

Стаття 23 - Вид арбітражного процесу

1. Крім випадку, коли компетентні органи Договірних юрисдикцій взаємно домовляються щодо інших правил, наведені нижче правила застосовуються стосовно арбітражного провадження відповідно до цієї Частини:

a) Після того як справа передається до арбітражу, компетентні органи кожної Договірної юрисдикції передають арбітражній комісії, до дати, встановленої за взаємною згодою, проект рішення, який розглядає всі невирішені питання у справі (з урахування всіх раніше досягнутих угод в тій справі між компетентними органами Договірних юрисдикцій). Проект рішення обмежується розподілом конкретних грошових сум (наприклад, доходів або витрат) або, якщо визначено, максимальною ставкою податку, що нараховується, відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для кожного коригування або подібного спірного питання у справі. У справі, в якій компетентні органи Договірних юрисдикцій не змогли досягти згоди стосовно питання щодо умов застосування положення відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (далі - "вирішальне питання"), зокрема про те, чи є фізична особа резидентом або чи існує постійне представництво, компетентні органи можуть надати альтернативні проекти рішень стосовно спірних питань, вирішення яких залежить від вирішення таких вирішальних питань.

b) Компетентний орган кожної Договірної юрисдикції може також подати на розгляд арбітражної комісії додатковий документ з викладенням позиції. Кожний компетентний орган, який надає проект рішення або додатковий документ з викладенням позиції, надає копію іншому компетентному органу до дати, коли належало подати проект рішення і додатковий документ з викладенням позиції. Кожний компетентний орган може також подати арбітражній комісії, до дати, встановленої за взаємною згодою, заяву у відповідь стосовно проекту рішення і додаткового документа з викладенням позиції, наданих іншим компетентним органом. Копія будь-якої заяви у відповідь надається іншому компетентному органу додати, коли належало подати заяву у відповідь.

c) Арбітражна комісія обирає як своє рішення один з проектів рішення у справі, переданих компетентними органами, стосовно кожного спірного питання і будь-яких вирішальних питань, і не включає обґрунтування або будь-яке інше пояснення свого рішення. Арбітражне рішення приймається простою більшістю членів комісії. Арбітражна комісія передає своє рішення у письмовій формі компетентним органам Договірних юрисдикцій. Арбітражне рішення не має прецедентного значення.

2. Для цілей застосування цієї статті стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, будь-яка Сторона може зберігати право не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції. В такій справі, крім випадку, коли компетентні органи Договірних юрисдикцій взаємно домовляються щодо інших правил, наведені нижче правила застосовуються стосовно арбітражного процесу:

a) Після того як справа передається до арбітражу, компетентний орган кожної Договірної юрисдикції надає будь-яку інформацію, яка може бути необхідною для винесення арбітражного рішення для усіх членів комісії без невиправданої затримки. Якщо компетентні органи Договірних юрисдикцій не домовляться про інше, будь-яка інформація, що не була доступною для обох компетентних органів до того як запит про арбітраж було отримано ними, не береться до уваги для цілей винесення рішення.

b) Арбітражна комісія виносить рішення з питань, переданих до арбітражу, відповідно до положень, що застосовуються в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, і, з урахуванням цих положень, також положень національного законодавств Договірних юрисдикцій. Члени комісії розглядають також будь-які інші джерела, які можуть однозначно визначити компетентні органи Договірних юрисдикцій за взаємною згодою.

c) Арбітражне рішення представляється компетентним органам Договірних юрисдикцій у письмовій формі і визначає джерела права, на яких воно ґрунтується, і викладає мотиви, які призвели до його результату. Арбітражне рішення приймається простою більшістю членів комісії. Арбітражне рішення не має прецедентного значення.

3. Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного в пункті 2, може зберігати право не застосовувати попередні пункти статті стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, зі Сторонами, які зробили таке застереження. У такому випадку компетентні органи Договірних юрисдикцій кожної такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, намагаються досягти згоди щодо виду арбітражного процесу, який застосовується стосовно такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Поки такої згоди не досягнуто, стаття 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу) не застосовується стосовно такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

4. Сторона може також обрати застосування пункту 5 стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, і повідомляє про це Депозитарій відповідним чином. Пункт 5 застосовується до двох Договірних юрисдикцій стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, коли будь-яка з Договірних юрисдикцій надіслала таке повідомлення.

5. До початку арбітражного процесу компетентні органи Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, забезпечують, щоб кожна особа, яка передала справу, і їхні радники дали згоду у письмовій формі не розкривати будь-якій особі будь-яку інформацію, отриману під час арбітражного провадження від будь-якого компетентного органу або арбітражної комісії. Процедура взаємного узгодження відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також арбітражне провадження відповідно до цієї Частини стосовно справи припиняється, якщо у будь-який час після подання запиту про арбітраж і до офіційної передачі арбітражною комісією свого рішення до компетентних органів Договірних юрисдикцій, особа, яка передала справу, або один з радників тієї особи порушує ту угоду по суті.

6. Незважаючи на пункт 4, будь-яка Сторона, яка не вирішила застосовувати пункт 5, може зберігати за собою право не застосовувати пункт 5 стосовно однієї або кількох визначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

7. Сторона, яка обирає можливість застосовувати пункт 5, може зберігати за собою право не застосовувати цю Частину стосовно усіх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, для яких інша Договірна юрисдикція робить застереження відповідно до пункту 6.

Стаття 24 - Угода про інше рішення

1. Для цілей застосування цієї Частини стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, будь-яка Сторона може обрати можливість застосовувати пункт 2 і повідомити відповідним чином Депозитарій. Пункт 2 застосовується до двох Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли обидві Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення.

2. Незважаючи на пункт 4 Статті 19 (Обов’язкове для виконання рішення арбітражу), арбітражне рішення відповідно до цієї Частини не є обов’язковим для Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, і не виконується, якщо компетентні органи Договірних юрисдикцій домовляються щодо іншого вирішення усіх спірних питань протягом трьох календарних місяців після надання їм рішення.

3. Сторона, яка обирає можливість застосовувати пункт 2, може зберігати право застосовувати пункт 2 лише стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, для яких застосовується пункт 2 статті 23 (Вид арбітражного процесу).

Стаття 25 - Витрати на арбітражні процедури

Під час арбітражної процедури відповідно до цієї Частини винагорода і витрати членів арбітражної комісії, а також будь-які витрати, понесені у зв’язку з арбітражною процедурою Договірними юрисдикціями, несуть Договірні юрисдикції у спосіб, що визначається взаємною угодою між компетентними органами Договірних юрисдикцій. За відсутності такої угоди кожна Договірна юрисдикція несе свої власні витрати і витрати свого призначеного члена комісії. Витрати голови арбітражної комісії та інші витрати, пов’язані з веденням арбітражного процесу несуть Договірні юрисдикції у рівних частках.

Стаття 26 - Сумісність

1. З урахуванням статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI), положення цієї Частини застосовуються замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають арбітражне провадження щодо невирішених питань, що стосуються справи щодо процедури взаємного узгодження. Кожна Сторона, яка обирає застосування цієї Частини, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, крім тих, що підпадають під дію застереження відповідно до пункту 4, містить таке положення, і, якщо це так, номер статті і пункту кожного такого положення. Коли дві Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями цієї Частини у відношеннях між цими Договірними юрисдикціями.

2. Будь-яке невирішене питання, що стосується справи щодо процедури взаємного узгодження іншим способом, ніж у рамках арбітражного процесу, передбаченого цією Частиною, не передається до арбітражу, якщо питання не відноситься до справи, стосовно якої арбітражна комісія або подібний орган був попередньо створений відповідно до двосторонньої або багатосторонньої конвенції, яка передбачає обов’язкове до виконання рішення арбітражу щодо невирішених спірних питань, які стосуються справи щодо процедури взаємного узгодження.

3. З урахуванням пункту 1, ніщо в цій Частині не впливає на виконання більш широких зобов’язань стосовно арбітражу невирішених спірних питань, що випливають в контексті процедури взаємного узгодження, яка є результатом інших конвенцій, сторонами яких є або стануть Договірні юрисдикції.

4. Сторона може зберігати за собою право не застосовувати цю Частину стосовно однієї або кількох визначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції), які вже передбачають обов’язкове до виконання рішення арбітражу щодо невирішених спірних питань, що випливають зі справи щодо процедури взаємного узгодження.

Стаття 27 - Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження

1. Починаючи з 31 грудня 2016 року ця Конвенція є відкритою для підписання:

a) усіма державами;

b) Гернсі (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії); островом Мен (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії); Джерсі (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії); і

c) будь-якою іншою юрисдикцією, яка має право стати Стороною шляхом винесення рішення за загальною згодою Сторін і Сторін, що підписали цю Конвенцію.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню.

Стаття 28 - Застереження

1. З урахуванням пункту 2, до цієї Конвенції не можуть бути зроблені жодні застереження, за винятком тих, що безпосередньо дозволені:

a) пунктом 5 статті 3 (Фіскально-прозорі особи);

b) пунктом 3 статті 4 (Особи, що є резидентами двох юрисдикцій);

c) пунктами 8 і 9 статті 5 (Застосування методів усунення подвійного оподаткування);

d) пунктом 4 статті 6 (Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

e) пунктами 15 і 16 статті 7 (Попередження зловживань положеннями договору);

f) пунктом 3 статті 8 (Операції з переказу дивідендів);

g) пунктом 6 статті 9 (Доходи від відчуження акцій або частки участі особи, вартість яких одержується переважно з нерухомого майна);

h) пунктом 5 статті 10 (Правило протидії зловживань для постійних представництв, розташованих в третіх юрисдикціях);

i) пунктом 3 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподаткування своїх резидентів);

j) пунктом 4 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісії та подібних стратегій);

k) Пунктом 6 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності);

l) пунктом 3 статті 14 (Розділення контрактів);

m) пунктом 2 статті 15 (Визначення особи, тісно пов’язаної з підприємством);

n) пунктом 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження);

o) пунктом 3 статті 17 (Відповідні коригування);

p) пунктами 11 і 12 статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу);

q) пунктами 2, 3, 6 і 7 статті 23 (Вид арбітражного процесу);

r) пунктом 3 статті 24 (Угода про інше рішення);

s) пунктом 4 статті 26 (Сумісність);

t) пунктами 6 і 7 статті 35 (Введення в дію);

u) пунктом 2 статті 36 (Введення в дію Частини VI).

2. a) Незважаючи на пункт 1, будь-яка Сторона, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж), може сформулювати одне або декілька застережень стосовно змісту справ, які підлягають арбітражу відповідно до положення Частини VI (Арбітраж). Для Сторони, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж) після того, як вона стала Стороною цієї Конвенції, робляться застереження відповідно до цього підпункту одночасно з надсиланням Стороною повідомлення Депозитарію відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI).

b) Застереження, зроблені відповідно до підпункту a) підлягають прийняттю. Застереження, зроблене відповідно до підпункту a) вважається прийнятим Стороною, якщо вона не повідомила Депозитарій про те, що вона заперечує проти застереження, до закінчення строку у дванадцять календарних місяців, що починається на дату повідомлення про застереження Депозитарієм або до дати, на яку вона депонує свій документ про ратифікацію, прийняття або затвердження, в залежності від того, яка є пізнішою. Для Сторони, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж) після того, як вона стала Стороною цієї Конвенції, заперечення щодо попередніх застережень, зроблені іншими Сторонами відповідно до підпункту a), можуть бути зроблені під час надсилання Стороною, яка була зазначена першою, повідомлення до Депозитарію відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI). Якщо Сторона висловлює заперечення проти застереження, зробленого згідно з підпунктом a), Частина VI (Арбітраж) не застосовується повністю у відносинах між Стороною, що заперечує, і Стороною, що робить застереження.

3. Якщо інше спеціально не передбачено у відповідних положеннях цієї Конвенції, застереження, зроблене відповідно до пункту 1 або 2:

a) змінює положення цієї Конвенції, яких стосується застереження в межах застереження, для Сторони, що робить застереження, у її відносинах з іншою Стороною; і

b) змінює ці положення в тих самих межах для іншої Сторони у її відносинах зі Стороною, яка робить застереження.

4. Застереження, що застосовуються до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, укладених юрисдикцією або від її імені, за чиї міжнародні відносини Сторона є відповідальною, якщо така юрисдикція не є Стороною Конвенції відповідно до підпункту b) або c) пункту 1 статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження), робиться відповідальною Стороною і може відрізнятись від застережень, зроблених Стороною для своїх власних угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

5. Застереження робляться на момент підписання або при депонуванні документа про ратифікацію, прийняття або затвердження, з урахуванням положень пунктів 2, 6 і 9 цієї статті і пункту 5 статті 29 (Повідомлення). Проте для Сторони, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж) після того, як вона стала Стороною цієї Конвенції, застереження, зазначені у підпунктах p), q), r) та s) пункту 1 цієї статті робляться під час надсилання Стороною, яка була зазначена першою, повідомлення до Депозитарію відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI).

6. Якщо застереження робляться на момент підписання, вони підтверджуються після депонування документа про ратифікацію, прийняття або затвердження, якщо документ, який містить застереження, безпосередньо не визначає, що він вважається остаточним, з урахуванням положень пунктів 2, 5 і 9 цієї Статті і пункту 5 статті 29 (Повідомлення).

7. Якщо застереження не робляться на момент підписання, попередній перелік очікуваних застережень надається Депозитарію на цей момент.

8. Для застережень, зроблених відповідно до кожного з наведених нижче положень, перелік угод, про які повідомлено відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), які підпадають під сферу застосування застереження, як це визначено у відповідному положенні (і, у випадку застереження відповідно до будь-яких з таких положень, окрім положень, перелічених у підпунктах c), d) і n), номер статті і пункту кожного відповідного положення), надається тоді, коли робляться такі застереження:

a) підпунктів b), c), d), e) і g) пункту 5 статті 3 (Фіскально-прозорі особи);

b) підпунктів b), c) і d) пункту 3 статті 4 (Особи, які є резидентами двох юрисдикцій);

c) пунктів 8 і 9 статті 5 (Застосування методів усунення подвійного оподаткування);

d) пункту 4 статті 6 (Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

e) підпунктів b) і c) пункту 15 статті 7 (Попередження зловживань положеннями договору);

f) абзаців i), ii), і iii) підпункту b) пункту 3 статті 8 (Операції з переказу дивідендів);

g) підпунктів d), e) і f) пункту 6 статті 9 (Прибуток на капітал від відчуження акцій або прав участі осіб, вартість яких одержується переважно з нерухомого майна);

h) підпунктів b) і c) пункту 5 статті 10 (Правило протидії зловживань для постійних представництв, розташованих у третіх юрисдикціях);

i) підпункту b) пункту 3 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподаткування своїх резидентів);

j) підпункту b) пункту 6 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності);

k) підпункту b) пункту 3 статті 14 (Розділення контрактів);

l) підпункту b) пункту 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження);

m) підпункту a) пункту 3 статті 17 (Відповідні коригування);

n) пункту 6 статті 23 (Вид арбітражного процесу); і

o) пункту 4 статті 26 (Сумісність).

Застереження, зазначені у підпунктах a) - o) вище, не застосовуються до будь-якої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, яка не включена до переліку, зазначеному в цьому пункті.

9. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження відповідно до пункту 1 або 2, може у будь-який час відкликати його або замінити його більш обмеженим застереженням шляхом повідомлення, направленого Депозитарію. Така сторона робить будь-яке додаткове повідомлення відповідно до пункту 6 статті 29 (Повідомлення), яке може бути необхідним в результаті відкликання або заміни застереження. З урахуванням пункту 7 статті 35 (Введення в дію), відкликання або заміна набирає чинності:

a) стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, лише з державами або юрисдикціями, які є Сторонами Конвенції, коли повідомлення про відкликання або заміну застереження отримує Депозитарій:

i) для застережень стосовно положень, що стосуються податків, утриманих у джерела, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається 1 січня року, наступного після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну застереження, або пізніше; і

ii) для застережень стосовно усіх інших положень, для податків, утриманих стосовно податкових періодів, що починаються з 1 січня року, наступного після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну застереження, або пізніше; і

b) стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для якої одна або декілька Договірних юрисдикцій стає Стороною цієї Конвенції після дати отримання Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну: з останньої із дат, на які Конвенція набирає чинності для цих Договірних юрисдикцій.

Стаття 29 - Повідомлення

1. З урахуванням пунктів 5 і 6 цієї статті, а також пункту 7 статті 35 (Набрання чинності), повідомлення відповідно до нижчезгаданих положень, направляється на момент підписання або при депонуванні документа про ратифікацію, прийняття або схвалення:

a) абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів);

b) пункту 6 статті 3 (Фіскально-прозорі особи);

c) пункту 4 статті 4 (Особи, які є резидентами двох юрисдикцій);

d) пункту 10 статті 5 (Застосування методів усунення подвійного оподаткування);

e) пунктів 5 і 6 статті 6 (Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

f) пункту 17 статті 7 (Попередження зловживань положеннями договору);

g) пункту 4 статті 8 (Операції з переказу дивідендів);

h) пунктів 7 і 8 статті 9 (Доходи від відчуження акцій або частки участі особи, вартість яких одержується здебільшого з нерухомого майна);

i) пункту 6 статті 10 (Правило протидії зловживанню для постійних представництв, розташованих у третіх юрисдикціях);

j) пункту 4 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподаткування своїх резидентів);

k) пунктів 5 і 6 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісії та подібних стратегій);

l) пунктів 7 і 8 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень окремих видів діяльності);

m) пункту 4 статті 14 (Розділення контрактів);

n) пункту 6 статті 16 (Процедура взаємного узгодження);

o) пункту 4 статті 17 (Відповідні коригування);

p) статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI);

q) пункту 4 статті 23 (Вид арбітражного процесу);

r) пункту 1 статті 24 (Угода про інше рішення);

s) пункту 1 статті 26 (Сумісність); і

t) пунктів 1, 2, 3, 5 і 7 статті 35 (Введення в дію).

2. Повідомлення стосовно угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, укладених юрисдикцією або від її імені, за чиї міжнародні відносини Сторона є відповідальною, якщо така юрисдикція не є Стороною Конвенції відповідно до підпункту b) або c) пункту 1 статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження), готуються відповідальною Стороною і можуть відрізнятись від повідомлень, підготовлених Стороною стосовно своїх власних угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

3. Якщо повідомлення робляться на момент підписання, вони підтверджуються після депонування документа про ратифікацію, прийняття або затвердження, якщо документ, що містить повідомлення, не має прямої вказівки, що він вважається остаточним, з урахуванням положень пунктів 5 і 6 цієї статті і пункту 7 статті 35 (Введення в дію).

4. Якщо повідомлення не робляться на момент підписання, попередній перелік очікуваних повідомлень надається на той момент.

5. Будь-яка Сторона може у будь-який час розширити перелік угод, щодо яких відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів) було направлено повідомлення Депозитарію. Сторона визначає в цьому застереженні, чи підпадає угода під сферу застосування будь-яких застережень, зроблених Стороною, які зазначаються у пункті 8 статті 28 (Застереження). Сторона може також зробити нове застереження, зазначене у пункті 8 статті 28 (Застереження), якщо додаткова угода вперше підпадатиме під сферу застосування такого застереження. Сторона також визначає будь-які додаткові повідомлення, які можуть бути необхідними відповідно до підпунктів b) - s) пункту 1 для відображення включення додаткових угод. Крім того, якщо розширення вперше призводить до включення угоди про оподаткування, укладеною юрисдикцією або від її імені, за чиї міжнародні відносини Сторона є відповідальною, така Сторона визначає будь-які застереження (відповідно до пункту 4 статті 28 (Застереження) або повідомлення (відповідно до пункту 2 цієї статті), що застосовуються до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, внесених такою юрисдикцією або від її імені. З дати, коли додаткова угода (угоди), щодо якої зроблено повідомлення відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), стають угодами про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, положення статті 35 (Введення в дію) регулюють дату, з якої зміни до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, є чинними.

6. Сторона може робити додаткові повідомлення відповідно до підпунктів b) - s) пункту 1 шляхом повідомлення, направленого Депозитарію. Ці повідомлення набирають чинності:

a) стосовно угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, лише з Державами або юрисдикціями, які є Сторонами Конвенції, коли додаткове повідомлення отримує Депозитарій:

i) для повідомлень стосовно положень, пов’язаних з податками, утриманими з джерела, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається з або після першого січня року, що настає після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарію додаткового повідомлення; і

ii) для повідомлень стосовно усіх інших положень, пов’язаних з податками, утриманими стосовно податкових періодів, що починаються 1 січня року, наступного після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарієм додаткового повідомлення, або пізніше; і

b) стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для якої одна або декілька Договірних юрисдикцій стає Стороною цієї Конвенції після дати отримання Депозитарієм додаткового повідомлення: з останньої із дат, коли Конвенція набирає чинності для тих Договірних юрисдикцій.

Стаття 30 - Подальші зміни до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції,

Положення цієї Конвенції не перешкоджають подальшим змінам до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які можуть бути погоджені між Договірними юрисдикціями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

Стаття 31 - Конференція Сторін

1. Сторони можуть скликати Конференцію Сторін для цілей винесення будь-яких рішень або здійснення будь-яких функцій, які можуть бути необхідними або доречними відповідно до положень цієї Конвенції.

2. Конференція Сторін забезпечується Депозитарієм.

3. Будь-яка Сторона може направити запит про проведення Конференції Сторін шляхом передачі запиту Депозитарію. Депозитарій інформує всі Сторони про будь-який запит. Після цього Депозитарій скликає Конференцію Сторін, за умови, що запит підтримується однією третиною Сторін, протягом шести календарних місяців з моменту повідомлення Депозитарієм про запит.

Стаття 32 - Тлумачення і виконання

1. Будь-яке питання, що виникає в результаті тлумачення або виконання положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, зі змінами, внесеними цією Конвенцію, вирішується відповідно до положення (положень) Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються вирішення шляхом взаємної згоди щодо питань тлумачення або застосування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (оскільки такі положення можуть бути змінені цією Конвенцією).

2. Будь-яке питання, що виникає стосовно тлумачення або виконання цієї Конвенції, може розглядатись Конференцією Сторін, що скликається відповідно до пункту 3 статті 31 (Конференція Сторін).

Стаття 33 - Внесення змін

1. Будь-яка сторона може запропонувати внести зміну до цієї Конвенції шляхом направлення запропонованої зміни Депозитарію.

2. Конференція Сторін може скликатись для розгляду запропонованої зміни відповідно до пункту 3 Статті 31 (Конференція Сторін).

Стаття 34 - Набрання чинності

1. Ця Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення періоду в три календарних місяці, що починається з дати направлення п’ятого документа про ратифікацію, прийняття або затвердження на зберігання.

2. Для кожної Сторони, що підписала цю Конвенцію, і яка ратифікує, приймає або схвалює цю Конвенцію після направлення п’ятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або затвердження на зберігання, Конвенція набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення періоду в три календарних місяці, що починається з дати здачі на зберігання такою Стороною, що підписала цю Конвенцію, своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або затвердження.

Стаття 35 - Введення в дію

1. Положення цієї Конвенції діють в кожній Договірній юрисдикції стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) стосовно податків, утриманих у джерела з сум, сплачених або перерахованих нерезидентам, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається першого або після першого дня наступного календарного року, що починається з останньої із дат набирання Конвенцією чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; і

b) стосовно усіх інших податків, утриманих тією Договірною юрисдикцією, для податків, утриманих стосовно податкових періодів, що починаються з або після закінчення періоду у шість календарних місяців (або більш короткого періоду, якщо усі Договірні юрисдикції повідомляють Депозитарію, що вони мають намір застосувати такий коротший період) з найбільш пізньої з дат, коли ця Конвенція набуває чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Лише для цілі власного застосування підпункту a) пункту 1 і підпункту a) пункту 5, Сторона може вибрати можливість замінити "податковий період" на "календарний рік", і належним чином повідомити про це Депозитарій.

3. Лише для цілі власного застосування підпункту b) пункту 1 і підпункту b) пункту 5, Сторона може вибрати можливість замінити посилання на "податкові періоди, які починаються з або після закінчення періоду" посиланням "податкові періоди, які починаються першого або після першого січня наступного року, що починається з або після закінчення періоду", і належним чином повідомити про це Депозитарій.

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, стаття 16 (Процедура взаємного узгодження) є чинною стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для справи, переданої до компетентного органу Договірної юрисдикції, з або після останньої із дат, коли Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, за винятком справ, які були не прийнятними для подання на ту дату відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, до внесення змін до неї Конвенцією, без урахування податкового періоду, якого справа стосується.

5. Для нової Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що є результатом розширення відповідно до пункту 5 статті 29 (Повідомлення) переліку угод, щодо яких зроблено повідомлення відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), положення цієї Конвенції є чинними в кожній Договірній юрисдикції:

a) стосовно податків, утриманих у джерела з сум, сплачених або перерахованих нерезидентам, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається першого або після першого дня наступного календарного року, що починається з або після 30 днів після дати передачі Депозитарієм повідомлення про розширення переліку угод; і

b) стосовно усіх інших податків, утриманих такою Договірною юрисдикцією, для податків, утриманих стосовно податкових періодів, що починаються з або після закінчення періоду у дев’ять календарних місяців, (або більш короткого періоду, якщо усі Договірні юрисдикції повідомляють Депозитарію, що вони мають намір застосувати такий коротший період) з дати передачі Депозитарієм повідомлення про розширення переліку угод.

6. Будь-яка Сторона може зберігати право не застосовувати пункт 4 стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

7. a) Будь-яка Сторона може зберігати право замінити:

i) посилання у пунктах з 1 і 4 на "найбільш пізню з дат, на яку Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції"; і

ii) посилання у пункті 5 на "дату передачі Депозитарієм повідомлення про розширення переліку угод";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того, щоб положення цієї Конвенції набули чинності стосовно тієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

iii) посилання у підпункті a) пункту 9 статті 28 (Застереження) на "з дати передачі Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну застереження"; і

iv) посилання у підпункті b) пункту 9 статті 28 (Застереження) на "з останньої із дат, коли Конвенція набирає чинності для тих Договірних юрисдикцій";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того, щоб відкликання або заміна застереження набрали чинності стосовно такої конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

v) посилання у підпункті a) пункту 6 статті 29 (Повідомлення) на "з дати повідомлення Депозитарієм про додаткове повідомлення"; і

vi) посилання у підпункті b) пункту 6 статті 29 (Повідомлення) на "з останньої із дат, на яку Конвенція набирає чинності для тих Договірних юрисдикцій";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того, щоб додаткове повідомлення набуло чинності стосовно тієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

vii) посилання у пункті 1 і 2 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "останню із дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для набрання чинності положеннями цієї Конвенції стосовно цієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції"; і

viii) посилання у пункті 3 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про розширення переліку угод";

ix) посилання у пункті 4 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання застереження", "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про заміну застереження" і "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання заперечення до застереження"; і

x) посилання у пункті 5 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "дату повідомлення Депозитарієм про додаткове повідомлення";

посиланнями на "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того набрання чинності положеннями Частини VI (Арбітраж) стосовно цієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції".

b) Сторона, яка робить застереження відповідно до підпункту a), надсилає підтвердження про завершення своїх внутрішніх процедур одночасно Депозитарію та іншій Договірній юрисдикції.

c) Якщо одна або декілька Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, роблять застереження відповідно до цього пункту, дата набрання чинності положень Конвенції, відкликання або заміни застереження, додаткового повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або Частини VI (Арбітраж) регулюється цим пунктом для всіх Договірних юрисдикцій цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

Стаття 36 - Введення в дію Частини VI

1. Незважаючи на пункт 9 статті 28 (Застереження), пункт 6 статті 29 (Повідомлення) і пункти 1 - 6 статті 35 (Введення в дію), стосовно двох Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, положення Частини VI (Арбітраж) починають застосовуватись:

a) стосовно справ, переданих компетентному органу Договірної юрисдикції (як це зазначено у підпункті a) пункту 1 статті 19 (Обов’язкове для виконання рішення арбітражу), з або після більш пізньої з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; і

b) стосовно справ, переданих компетентному органу Договірної юрисдикції до більш пізньої з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, з дати, коли обидві Договірні юрисдикції повідомили Депозитарій, що вони досягли взаємної згоди відповідно до пункту 10 статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу), разом з інформацією стосовно дати або дат, з якої ці справи вважаються такими, що були представлені компетентному органу Договірної юрисдикції (як це зазначено у підпункті a) пункту 1 статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу) відповідно до умов цієї взаємної угоди.

2. Сторона може зберігати право на застосування Частини VI (Арбітраж) до справи, переданої компетентному органу Договірної юрисдикції, до більш пізньої з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, лише у тих випадках, коли компетентні органи обох Договірних юрисдикцій погоджуються, що вони будуть застосовувати її до такої конкретної справи.

3. У випадку нової Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що є результатом розширення відповідно до пункту 5 статті 29 (Повідомлення) переліку угод, про які було повідомлено відповідно до пункту ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), посилання у пунктах 1 і 2 цієї статті на "пізнішу з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції" замінюється посиланнями на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про розширення переліку угод".

4. Відкликання або заміна застереження, зробленого відповідно до пункту 4 статті 26 (Сумісність) відповідно до пункту 9 статті 28 (Застереження), або відкликання заперечення до застереження, поданого відповідно до пункту 2 статті 28 (Застереження), в результаті якого застосовується Частина VI (Арбітраж) між двома Договірними юрисдикціями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, будуть мати юридичну силу відповідно до підпунктів а) і b) пункту 1 цієї статті, окрім випадку, коли посилання на "пізнішу з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції" замінюється посиланнями на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання застереження", "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про заміну застереження" або "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання заперечення до застереження" відповідно.

5. Додаткове повідомлення, зроблене відповідно до підпункту p) пункту 1 статті 29 (Повідомлення), матиме юридичну силу відповідно до підпунктів a) і b) пункту 1, крім випадку, коли посилання у пунктах 1 і 2 цієї статті на "пізнішу з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції" замінюється посиланнями на "дату повідомлення Депозитарієм про додаткове повідомлення".

Стаття 37 - Денонсація

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення Депозитарію.

2. Денонсація відповідно до пункту 1 набирає чинності з дати отримання повідомлення Депозитарієм. У випадках, коли ця Конвенція почала застосовуватись до всіх Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, до дати, з якої набирає чинності денонсація Стороною Конвенції, така Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, залишається у зміненому цією Конвенцією вигляді.

Стаття 38 - Зв’язок з протоколами

1. Конвенція може бути доповнена одним або кількома протоколами.

2. Для того, щоб стати стороною протоколу, Держава або юрисдикція повинна також бути Стороною цієї Конвенції.

3. Сторона цієї Конвенції не має зобов’язань за протоколом, якщо вона не стає стороною протоколу відповідно до його положень.

Стаття 39 - Депозитарій

1. Генеральний секретар Організації економічного співробітництва та розвитку є Депозитарієм цієї Конвенції та будь-яких протоколів відповідно до статті 38 (Зв’язок з протоколами).

2. Депозитарій повідомляє Сторони і Сторони, що підписали цю Конвенцію, протягом одного календарного місяця про:

a) будь-яке підписання відповідно до Статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження);

b) зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти, документу про прийняття або затвердження відповідно до статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження);

c) будь-яке застереження або відкликання чи заміну застереження відповідно до статті 28 (Застереження);

d) будь-яке повідомлення або додаткове повідомлення відповідно до статті 29 (Повідомлення);

e) будь-яку запропоновану зміну до цієї Конвенції відповідно до статті 33 (Внесення змін);

f) будь-яку денонсацію цієї Конвенції відповідно до статті 37 (Денонсація); і

g) будь-яке інше повідомлення, пов’язане з цією Конвенцією.

3. Депозитарій веде загальнодоступні переліки:

a) угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) застережень, зроблених Сторонами; і

c) повідомлень, зроблених Сторонами.

На посвідчення чого ті, що нижче підписалися, відповідним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у м. Париж 24 листопада 2016 року, англійською і французькою мовами, обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архівах Організації економічного співробітництва та розвитку.

( Застереження та повідомлення до Багатосторонньої конвенції: Держава Ізраїль (376_001-16F533) Королівство Швеція (376_001-16F534) Литовська Республіка (376_001-16F535) РЕСПУБЛІКА АВСТРІЯ (376_001-16F536) РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА (376_001-16F537) Республіка Сербія (376_001-16F538) Республіка Словенія (376_001-16F539) Словацька Республіка (376_001-16F540) Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (376_001-16F541) Японія (376_001-16F542) )

БАГАТОСТОРОННЯ КОНВЕНЦІЯ

про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування

Стаття 1 - Сфера застосування Конвенції

Стаття 2 - Тлумачення термінів

Стаття 3 - Фіскально-прозорі особи

Стаття 4 - Особи, які є резидентами двох юрисдикцій

Стаття 5 - Застосування методів усунення подвійного оподаткування

Стаття 6 - Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції

Стаття 7 - Попередження зловживань положеннями договору

Стаття 8 - Операції з переказу дивідендів

Стаття 9 - Доходи від відчуження акцій або частки участі особи, вартість яких одержується здебільшого з нерухомого майна

Стаття 10 - Правило протидії зловживань постійними представництвами, розташованими в третіх юрисдикціях

Стаття 11 - Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподатковування своїх резидентів

Стаття 12 - Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій

Стаття 13 - Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності

Стаття 14 - Розділення контрактів

Стаття 15 - Визначення особи, тісно пов’язаної з підприємством

Стаття 16 - Процедура взаємного узгодження

Стаття 17 - Відповідні коригування

Стаття 18 - Вибір можливості застосовувати Частину VI

Стаття 19 - Обов’язкове виконання рішення арбітражу

Стаття 20 - Призначення арбітрів

Стаття 21 - Конфіденційність арбітражних процедур

Стаття 22 - Вирішення справи до завершення арбітражу

Стаття 23 - Вид арбітражного процесу

Стаття 24 - Угода про інше рішення

Стаття 25 - Витрати на арбітражні процедури

Стаття 26 - Сумісність

Стаття 27 - Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження

Стаття 28 - Застереження

Стаття 29 - Повідомлення

Стаття 30 - Подальші зміни до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції,

Стаття 31 - Конференція Сторін

Стаття 32 - Тлумачення і виконання

Стаття 33 - Внесення змін

Стаття 34 - Набрання чинності

Стаття 35 - Введення в дію

Стаття 36 - Введення в дію Частини VI

Стаття 37 - Денонсація

Стаття 38 - Зв’язок з протоколами

Стаття 39 - Депозитарій