Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пузиревського Є.Б.

суддів Квасневської Н.Д., Крещенка А.М., Міщенка С.М. Швеця В.А.

розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України Гаврилюка М.І. про допуск до провадження Верховного Суду України справи щодо ОСОБА_4 для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року,-

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 7 квітня 2009 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 8 жовтня 2009 року вказаний вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року касаційне подання прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_4 – без зміни.

У своїй заяві до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заступник Генерального прокурора порушує питання про допуск в порядку Глави 32-1 КПК України (1001-05) справи щодо ОСОБА_4 до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року. При цьому посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно-небезпечних діянь.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, викладені у заяві, дослідивши надані копії судових рішень, колегія суддів вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Як вбачається із заяви заступника Генерального прокурора України та доданих до неї документів, ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі з конфіскацією всього майна. В апеляції на вирок прокурор просив виключити додаткове покарання у виді конфіскації майна, посилаючись на те, що засуджений вчинив злочин не з корисливих мотивів. Апеляційний суд відхилив подану апеляцію, як необґрунтовану, та залишив вирок суду без зміни.

Касаційне подання, внесене прокурором з аналогічних підстав, ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року було залишене без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду – без зміни. При цьому суд касаційної інстанції послався на те, що рішення суду про призначення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна є обґрунтованим і законним, оскільки воно передбачене спеціальним законом як обов’язкове.

Разом з тим, з наданої копії ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 вбачається, що за аналогічних обставин суд касаційної інстанції виніс рішення про те, що на підставі ч. 2 ст. 59 КК України призначення за ч. 2 ст. 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна підлягає виключенню, оскільки таке покарання може бути призначене лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

Таким чином, долучені до заяви заступника Генерального прокурора України ухвали Верховного Суду України, свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що є підставою для перегляду зазначеного у заяві судового рішення.

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за заявою заступника Генерального прокурора України Гаврилюка М.І. про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах від 23 грудня 2010 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала оскарженню не підлягає.