Суддя Вищого адміністративного суду України Маслій В.І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 щодо звернення Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року та ухвалу иївського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконними дій щодо стягнення податку та збору з пенсії та зобов"язання повернути утримані суми,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконними дій щодо стягнення податку та збору з пенсії та зобов"язання повернути утримані суми.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішеня, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з клопотанням про звернення Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) .

На думку позивача, зазначений Закон не відповідає Контитуції України (254к/96-ВР) , має суперечливі норми подвійного оподаткування непрацездатних верств населення, змінює умови пенсійного забезпечення, які держава гарантувала раніше, суперечить осоновним засадам податкового законодавства України, зокрема ст. 4 пп. 4.1.6 Податкового кодексу України (2755-17) , в якому проголошено дотримання принципу соціальної справедливості - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків. Крім того позивач зазначає, що норми вказаного Закону не можуть застосовуватись до громадян, які досягли пенсійного віку до набуття чинності зазначеним Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акту Конституції Ураїни, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду УКраїни для вирішення питання стосовно внесення до Констиуційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Розглянувши доводи клопотання, суд не знаходить підстав для звернення до Верховного Суду України стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) .

Керуючись ст.ст. 9, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання щодо звернення Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) .

ухвала оскарженню не підлягає.