Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф.,

суддів Крижановського В.Я., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 1 листопада 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше судимого, останній раз 24.10.1995 року

за ст. 94 КК України на 12 років позбавлення волі,

звільненого 14.10.2004 року умовно-достроково

на 2 роки 10 місяців 5 днів,

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання – довічне позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за умисне вбивство ОСОБА_2, вчинене ним як особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, та замах на умисне вбивство ОСОБА_3 за обтяжуючих обставин.

Злочини, як визнав суд, вчинені за таких обставин.

5 січня 2009 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1, його співмешканка ОСОБА_4 і знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 розпивали спиртні напої.

Приблизно о 23 годині між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_3 вигнав останню з квартири, після чого сам пішов до зали і заснув, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 продовжили розпивати спиртне.

Приблизно о 6 годині 6 січня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виникла сварка з приводу попередніх їх судимостей, у зв’язку з чим у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство ОСОБА_2 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків.

Коли ОСОБА_2 вийшов до зали, ОСОБА_1 взяв на кухні ніж, зайшов до кімнати, де ОСОБА_2 збирався спати, покликав останнього і, коли той повернувся обличчям, наніс йому удар ножем у праву скроню і ще один удар в область шиї справа, від чого ОСОБА_2 впав на підлогу і помер на місці події.

Після цього, приблизно о 7 годині, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 після пробудження виявить мертвого ОСОБА_2 і повідомить про це у правоохоронні органи, ОСОБА_1 вирішив вбити його з метою приховання раніше вчиненого вбивства.

Підійшовши до сплячого ОСОБА_3, ОСОБА_1 наніс йому шість ударів ножем в тім’яну і потиличну область голови з двох боків, проте довести свій умисел до кінця не зміг з причин, незалежних від його волі, оскільки в момент нанесення ударів ножем ОСОБА_3 прокинувся і, присікаючи злочинні дії ОСОБА_1, вдарив його кулаком в обличчя та груди, збивши з ніг, зв’язав останнього. При цьому ОСОБА_1 чинив опір і наніс ОСОБА_3 удар кулаком в обличчя.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, заперечуючи свою причетність до вчинених злочинів, порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку з направленням справи на нове розслідування з мотивів неповноти та однобічності досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що справу сфабриковано. Стверджує, що ОСОБА_3 сам заподіяв собі тілесні ушкодження, прямі докази на підтвердження вчинення ним вбивства ОСОБА_2 у справі відсутні. Вказує на те, що на досудовому слідстві він себе обмовив, оскільки знаходився у стані неосудності. При призначенні покарання суд не врахував обставини, що пом’якшують покарання, і призначив йому максимальне покарання.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу та просив вирок суду скасувати, оскільки злочинів не вчиняв та був засуджений необгрунтовано, прокурора, яка касаційну скаргу не підтримала і вважає, що для задоволення касаційної скарги засудженого підстав не вбачається, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства та замаху на умисне вбивство за обставин, встановлених судом, ґрунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є правильним.

Так, потерпілий ОСОБА_3 показав, що коли він залишився в квартирі разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то пішов спати, а останні продовжили розпивати спиртні напої на кухні. Прокинувся він від болю в області голови і побачив над собою ОСОБА_1 з ножем в руці. Захищаючись від ОСОБА_1, він наніс останньому сильний удар кулаком в обличчя та вибив у нього з руки ніж. Після цього він побачив лежачого на підлозі ОСОБА_2, який не подавав ознак життя. Зрозумівши, що ОСОБА_1 вбив ОСОБА_2 та хотів позбавити життя його, він- ОСОБА_3. зв’язав ОСОБА_1, при цьому останній не заперечував того, що він вбив ОСОБА_2, після чого до квартири повернулась ОСОБА_4, яка зателефонувала до швидкої допомоги та в міліцію.

Зазначені показання потерпілого ОСОБА_3 судом обгрунтовано взяті до уваги, як правдиві, оскільки вони не тільки відповідають фактичним обставинам справи і нічим не спростовані, а й об’єктивно узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_4, з яких убачається, що ОСОБА_1 особисто визнав себе винним у тому, що саме він позбавив життя ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_5 та підтверджуються даними висновків судово-медичних експертиз про причину смерті ОСОБА_2 та заподіяні ОСОБА_3 тілесні ушкодження, даними протоколів слідчих дій у справі, іншими доказами, аналіз яких дано судом у вироку.

Вважати, що зазначені у вироку потерпілий ОСОБА_3 та свідки обмовили ОСОБА_1, чи він сам себе обмовив на досудовому слідстві, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, у суду підстав не було.

Так, сам ОСОБА_1 на досудовому слідстві, в тому числі і в присутності захисника, добровільно та послідовно розповів, за яких обставин і як він позбавив життя ОСОБА_2 та заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_3 після вчиненого вбивства. При цьому він вказував на окремі деталі, які могли бути відомі лише особі, яка вчинила зазначені злочини. При відтворенні обстановки і обставин події в присутності понятих і судмедексперта він підтвердив свої показання.

Згідно даних висновку стаціонарної судової психолого-психіатрічної експертизи ОСОБА_1 визнаний осудним та таким, що не страждав хронічним психічним захворюванням, слабоумством на час проведення експертизи та інкримінованих йому діянь.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення для справи.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилається у касаційній скарзі засуджений, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Виходячи з фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України судом кваліфіковані правильно.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду та істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли скасування чи зміну постановленого судового рішення, не встановлено.

Висновки суду є переконливими, грунтуються на достатніх та допустимих доказах і сумніву у колегії суддів не викликають.

Призначене покарання ОСОБА_1 у виді довічного позбавлення волі відповідає положенням ст. ст. 50, 64, 65 КК України. Судом ураховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, відсутність обставин, що пом’якшують покарання засудженому, дані про його особу, зокрема те, що ОСОБА_1 раніше був неодноразово судимий за умисні злочини, в тому числі й за умисне вбивство, проте на шлях виправлення не став та знову вчинив особливо тяжкі злочини, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що свідчить про його підвищену небезпечність для суспільства. Зазначене та відсутність даних для застосування позбавлення волі на певний строк було для суду підставою призначити ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.

На переконання колегії суддів таке покарання є справедливим й необхідним для досягнення його мети.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 396, 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Луганської області від 1 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.