Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Орлової С.О.

суддів: Орлянської В.І., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 2 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1

Вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 119 КК України до обмеження волі строком на 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вбивстві з необережності малолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, вчиненому близько 16 год. 20 хв. 10 грудня 2009 року в квартирі АДРЕСА_1, вчиненому за наступних обставин.

10 грудня 2009 року ОСОБА_1 у відсутності цивільної дружини ОСОБА_3 за вищевказаною адресою наглядав за їх малолітніми дітьми – сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_2.

Близько 16 год. 20 хв. цього дня ОСОБА_2 почала плакати у дитячій колясці, а ОСОБА_1 почав укачувати її на руках, а коли підняв поцілувати доньку, вона вдарилася своєю головою об його голову.

ОСОБА_1 розгубився та взяв дитину за шию ззаду правою рукою, але вона почала вислизувати з його рук, і він рефлекторно здавив на долі секунди шию дитини правою рукою, щоб утримати, а потім прижав її до грудей і почав укачувати. Коли ОСОБА_2 перестала плакати, засуджений поклав її на диван, а сам пішов на кухню остудити приготовану для неї кашу.

Повернувшись з кухні, ОСОБА_1 виявив, що донька не дихає, почав здійснювати заходи для виклику лікаря і реанімаційні заходи, які виявились безрезультатними.

Від необережних дій ОСОБА_1 настала смерть малолітньої ОСОБА_2 від механічної асфіксії.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону, і просить направити справу на новий судовий розгляд.

Свою скаргу прокурор обґрунтовує тим, що суд не дав належної оцінки непослідовним показанням засудженого, не взяв до уваги наявність розбіжностей у показаннях експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит експертів, які проводили комплексну психолого-психіатричну експертизу ОСОБА_1

Прокурор вважає, що неповнота судового слідства і невідповідність викладених у вироку суду висновків фактичним обставинам призвели до неправильного застосування кримінального закону, оскільки, на його думку, дії засудженого слід було кваліфікувати за п.2 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство малолітньої дитини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, яки визначають ступень тяжкості скоєного злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. При цьому суд має проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підсудних, висновках експертів та в інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а також, керуючись законом, дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності й достатності.

Як вбачається з вироку суду, вказаних вимог закону суд не дотримався.

Згідно з вироком, суд визнав засудженого винним у вбивстві через необережність, посилаючись на його показання у суді і при відтворенні обстановки і обставин події; на висновки повторної судово-медичної експертизи №60-к від 21.07.2010 року і додаткової судово-медичної експертизи №104-к від 30.09.2010 року, якими не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень на трупі потерпілої у тому числі, за обставин, вказаних ОСОБА_1 при допитах від 11.12.2009 року і 23.12.2009 року, а також при відтворенні обстановки і обставин події; на показання у судовому засіданні експерта ОСОБА_5 про те, що утворення тілесних ушкоджень найбільш вірогідно при обставинах, вказаних ОСОБА_1 під час відтворення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в суді щодо обставин і механізму утворення у потерпілої тілесних ушкоджень мали сутеві розбіжності.

У першому поясненні ОСОБА_1 повідомив, що доньці було погано, він робив їй штучне дихання, масаж серця, причину такого стану пояснити не може (т.1 а.с.15).

В заяві про скоєння злочину, при допиті ОСОБА_1 в якості підозрюваного від 11.12.2009 року він показав, що донька плакала, бажав її заспокоїти, для чого двічі стиснув їй шию пальцями руки, після чого вона обм’якла і стала ікати. Після пред’явлення звинувачення у скоєні навмисного злочину, вину визнав повністю, від пояснень відмовився. На додатковому допиті в якості обвинуваченого від 23.12.2009 року ОСОБА_1 показав, що хотів поправити одяг на дитині і, попереджаючи можливість її падіння, пальцями лівої руки двічі натиснув на шию доньки. Надати пояснення щодо тривалості тиску відмовився. При проходженні судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 пояснив, що донька була неспокійна, він посварився з незнайомим чоловіком, почував агресію, дуже нервував і зі злості надавив їй двома пальцями на шию (т.1 а. с. 15,30,42-43,69, 70-71,81-89; т.2 а.с.89-95).

Свідки ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у судовому засіданні показали, що, прибувши на квартиру засудженого і переконавшись у тому, що дитина мертва, вони запитали в ОСОБА_1 про причину її смерті. Останній повідомив, що коли дитина прокинулася, він поклав її на диван і пішов підігріти їй кашу. Коли він повернувся, донька не дихала (т.2 а.с.89-95). При відтворенні події злочину та в судовому засіданні засуджений вказав на те, що смерть доньки настала в результаті необережного одноразового натиснення на її шию пальцями рук (т.1 а.с.235-249, т.2 а.с.95-97)

За вказаних обставин висновок суду про те, що всі показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в судовому засіданні не мають протиріч і свідчать про його необережне поводження з дитиною, не відповідає матеріалам справи.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 звинувачено в скоєні навмисного вбивства своєї малолітньої доньки шляхом стиснення її шиї руками не менше двох разів і утримання руки на горлі доти, поки вона не перестала кричати і її тіло не обм’якло. При цьому, звинувачення в якості доказів посилалося, у тому числі, на показання ОСОБА_1, в яких він визнавав свою вину, і висновки судово-медичної експертизи №1986 про наявність зв’язку між тілесними пошкодженнями в області шиї потерпілої і настанням її смерті.

При цьому у висновку вказаної експертизи зазначено, що в області шиї потерпілої мали місто перелами рожків щитовидного хряща і пластини, яки спричинені від стискання органів шиї руками.

Наявність вказаних пошкоджень шиї потерпілої підтверджено й висновками експерта № 60-к (т.1 а. с. 95-97, т. 2 а.с.64-71)

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 показала, що для утворення вказаних пошкоджень потрібно натиснути на шию з достатньою силою з двох сторін.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дійшли різних висновків щодо можливого механізму спричинення тілесних ушкоджень у результаті одноразової або подвійної дії на шию потерпілої.

Суд у вироку виключив з переліку доказів п.11 висновку судово-медичної експертизи №1986 про те, що утворення тілесних ушкоджень на трупі потерпілої за обставин, вказаних ОСОБА_1 на додатковому допиті в якості звинуваченого, малоймовірно, оскільки цей вивід зроблено з порушенням процедури, не вказав на обставини за яких він прийняв до уваги показання експерта ОСОБА_13, яка приймала участь в проведенні експертизи за матеріалами справи і не погодився з експертом ОСОБА_6, яка проводила безпосереднє дослідження трупу потерпілої.

Всупереч вимогам ч.3 ст. 311 КПК України при допиті експертів у суді поставлені їм питання не занесені до протоколу судового засідання.

Крім того, не погодившись визнати за доказ вини підсудного його пояснення про обставини спричинення смерті доньці експертам

при проведенні судово-психіатричної експертизи, суд безпідставно відмовив прокурору у перевірці цієї обставини шляхом допиту експертів у суді.

При визначенні форми вини засудженого судом не взято до уваги наявність на голові і тулубі потерпілої тілесних ушкоджень, які виникли за декілька днів до її смерті, не знаходяться у причинному зв’язку зі смертю і у спричиненні яких засуджений не звинувачується. Разом з тим, наявність таких ушкоджень свідчить про ставлення до дитини батьків, жоден з яких не зміг пояснити обставини їх походження.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи, є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку. За таких обставин є немотивованими застосування кримінального закону і кваліфікація дій засудженого за ст. 119 КК України

З огляду на викладене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно повно й всебічно дослідити обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку та постановити законне і обґрунтоване судове рішення, правильно кваліфікувавши дії засудженого і призначивши йому покарання у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України.

У зв’язку зі скасуванням вироку суду підлягають скасуванню і окремі ухвали, постановлені по справі.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок апеляційного суду Миколаївської області від 2 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1, а також окремі ухвали, постановлені на адресу керівника Миколаївського бюро судово-медичної експертизи і прокурора Миколаївської області скасувати. Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складу суду.