Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого: 01.03.1991 року за ст.ст. 94, ч. 3 ст. 142, 42 КК України – на 13 років позбавлення волі, звільненого 17.08.2001 року умовно-достроково на 2 роки 2 місяці і 27 днів; 16.03.2006 року за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 3 роки 7 місяців 28 днів позбавлення волі, звільненого із зали суду за відбуттям строку покарання,

засудженого за п.п. 1, 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та за цей злочин йому призначено довічне позбавлення волі.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_5 судові витрати в сумі 469 грн. 20 коп. за проведення експертизи.

ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

ОСОБА_5 зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 та у присутності її малолітньої доньки ОСОБА_7 9 липня 2009 року з 20 години перебували на березі Орлового ставка у м. Алчевську Луганської області разом із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та під час вживання алкогольних напоїв між останнім та ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, стався словесний конфлікт та ОСОБА_14 став висловлювати наміри спричинити ОСОБА_5 тілесні ушкодження.

Для запобігання конфлікту ОСОБА_5 зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 та її донькою ОСОБА_7 близько 22 години пішли до ОСОБА_5 Поблизу помешкання останнього за адресою АДРЕСА_1 їх наздогнали ОСОБА_13 та ОСОБА_14, де останній став погрожувати ОСОБА_5 ножем. Після того, як ОСОБА_5 вибив ножа із рук ОСОБА_14, заволодів ним, а ОСОБА_14 заспокоївся та не становив ніякої загрози, у ОСОБА_5, на ґрунті неприязні та помсти, виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_14 Будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, ОСОБА_5 з особливою жорстокістю – у присутності співмешканки останнього ОСОБА_13, завдав потерпілому 6 ударів вищезазначеним ножем у життєво важливі органи, а саме у тіло та грудну клітку. Смерть ОСОБА_14 настала від множинних колото-різаних поранень тулуба, ускладнених масивною крововтратою.

Після цього у ОСОБА_5, на ґрунті особистих неприязних відносин, виник умисел на вбивство ОСОБА_13, яка стала кричати та штовхати його. З цією метою, засуджений схватив її за волосся та з особливою жорстокістю завдав потерпілій 12 ударів ножем у життєво важливі органи. Смерть ОСОБА_13 настала від множинних колото-різаних поранень голови, тулуба, правої верхньої кінцівки, ускладнених масивною крововтратою.

В касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України, оскільки він захищався від дій ОСОБА_14, який знаходився у стані сильного алкогольного сп’яніння, та будучи значно молодшим і сильнішим, з ножем у руках зненацька напав на нього. Засуджений вказує на порушення його права на захист, оскільки судом не задоволено його прохання про відмову від захисника ОСОБА_15

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора Волошиної В.Т. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 59 та у п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України, закріплено право громадян на захист від обвинувачення. Згідно зі ст.ст. 43, 44 КПК України це право обвинувачений реалізує як особисто, так і за допомогою захисника. Відповідно до вимог ст. 46 КПК України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитись від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.

Наведених вимог закону судом дотримано не було. Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_5 до початку розгляду справи щодо нього, надіслав в Апеляційний суд Луганської області дві заяви в яких вказував на відмову від захисника ОСОБА_15 та просив запросити для його захисту в судовому засіданні адвоката ОСОБА_16 (т. 3 а.с. 136, 138). В судовому засіданні 13 вересня 2010 року ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та наполягав на його задоволенні (т. 3 а.с. 171).

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 13 вересня 2010 року ОСОБА_5 в задоволенні його клопотання про допуск захисника ОСОБА_16 було відмовлено. Суд обґрунтував своє рішення тим, що захисник ОСОБА_16 відмовляється надавати правову допомогу ОСОБА_5, а також послався на те, що права останнього захищає адвокат ОСОБА_15 від послуг якого ОСОБА_5 не відмовляється. Проте суд не звернув уваги на те, що засуджений в обох заявах, посилаючись на ст. 46, 61 та 611 КПК України, вказував на відмову від захисника ОСОБА_15 та не розв’язав зазначені клопотання. Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про допуск захисника ОСОБА_16, суд в порушення вимог ст. 46 КПК України не з’ясував у засудженого чи потрібні йому послуги іншого, крім ОСОБА_15, захисника та не надав можливості реалізувати своє право на захист.

За таких обставин вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно звернути увагу на вказані недоліки, усунути їх та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.