Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_6 за ст. 125 ч.2 КК України, судове рішення щодо якого не оскаржується.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

08 листопада 2009 року близько 8 години ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будучі в стані алкогольного сп’яніння, пішли на територію історичного пам’ятника "Угочанський замок – Канко" у м. Виноградові Закарпатської області, де в процесі спільного вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_5 завдав потерпілому удари кулаками у різні частини тіла, від яких той впав на землю. У цей час ОСОБА_6, який стояв в стороні, підійшов до ОСОБА_7, який лежав на землі, та завдав йому також декілька ударів кулаками по тулубу і відійшов в сторону.

Після чого ОСОБА_5 із землі взяв камінь, яким з висоти власного росту з метою вбивства, на ґрунті раптово виниклих неприязнених стосунків, завдав потерпілому удар по голові. Потім, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 відтягнули непритомного ОСОБА_7 до отвору в стіні, через який ОСОБА_5 скинув його з висоти близько трьох метрів на нижній ярус основи руїн, кинувши в нього камінь. Після цього ОСОБА_6, спустившись на нижню терасу, намагався витягнути ОСОБА_7 з ями, але не зміг і залишив його там.

Потерпілому ОСОБА_7 діями ОСОБА_5 умисно заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток основи черепа та забою базально-стовбурових відділів головного мозку, яке ускладнилось набряком мозку з вклиненням у великій потиличний отвір, що явилось причиною смерті.

Діями ж ОСОБА_6 ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забійних ран різних частин тіла, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

Як убачається із касаційної скарги засудженого ОСОБА_5, у ній порушується питання про зміну постановленого щодо нього вироку та перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, або відміну вироку з направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складу суду. ОСОБА_5 стверджує, що вчинив вбивство свого товариша – потерпілого ОСОБА_7, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, яке виниклого після тяжкої образи його матері потерпілим, тому умисел на його вбивство виник раптово. Ці обставини скоєння злочину остались по за увагою слідства, суду і потягли за собою неправильне застосуванням кримінального закону. Також, посилається на застосування до нього тиску с боку працівників міліції, тому на слідстві він визнавав себе винним в вмисному вбивстві свого товариша.

Засудженим ОСОБА_6 і іншими учасниками процесу вирок не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно зі ст. 334 КПК України, у мотивувальній частині вироку суд має проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях свідків, потерпілого, підсудного, висновку експерта та інших джерелах доказів, навести докази, на яких ґрунтуються його висновки, та зазначити мотиви, з яких суд відкинув інші докази.

Зазначені вимоги судом були дотримані.

Висновок суду про винуватість засудженого в скоєнні інкримінованого йому злочину є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи встановлених судом, грунтуеться на відносних, достатніх та допустимих доказах, досліджених судом в повному обсязі і оцінених належним чином, факт вбивства потерпілого та механізм скоєння цього злочину не оспорюеться і ОСОБА_5

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сам засуджений в процесі досудового слідства повністю визнавав себе винним в навмисному вбивстві потерпілого, не вказував, що останній під час сварки наніс тяжку образу його матері, що визвало в нього сильне душевне хвилювання і в цьому стані він вбив свого товариша. ОСОБА_5 стверджував, що ОСОБА_7 ображав його матір раніше, а під час сварки він про це згадав тому почали бійку, а потім він вбив його навмисно камінням, замахувався з висоти свого росту, потім ще й скинув в отвір шахти, при цьому, на досудовому слідстві не посилався, що визнавав себе винним під тиском с боку працівників міліції ( при допиті в якості підозрюваного; при відтворенні обстановки та обставин події з відеозаписом; в судовому засіданні при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в процесі очної ставки з ОСОБА_6 не заперечував, що ініціатором сварки був сам, першій почав ображати й бити ОСОБА_7, про це повідомляв експертам при його експертному огляді психіатрами та медиками на предмет тілесних ушкоджень, скарг на працівників міліції не висловлював, не говорив, що синця та садни шкірних покровів чола спричинили останні; при допити в якості обвинуваченого (том 1 а.с. 72. ; 73-81, 87, 112-114, 117, 175-176; 121-122; том 2 а.с. 60-63; 101-103; )

Засуджений ОСОБА_6 також в процесі досудового і судового слідства стверджував, що сварку почав ОСОБА_5, став ображати ОСОБА_7, поводився агресивно, заставив потерпілого битися з ним, першим наніс удари по обличчю ОСОБА_7, який впав на землю, потім взяв камінь і з висоти власного росту вдарив ним по голові потерпілого. Потім ОСОБА_5 заставив його, ОСОБА_6, допомогти дотягти ОСОБА_7 до отвору в шахті, куди ОСОБА_5 скинув свого друга, ці обставини не заперечував і ОСОБА_5 при проведенні очної ставки з ОСОБА_6 (том 1 а.с. 92-102, 110, 112-114, 126, 130-132; том 2 а.с. 129- 132).

свідок ОСОБА_8 повідомив, що 08.11.2009 року приблизно 08.30 години бачив ОСОБА_5 з ОСОБА_6, які розповіли про вбивство чоловіка і не казали, що потерпілий до вбивства тяжко образив матір ОСОБА_5.(том 1 а.с. 59); зі слів потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_5 мешкав у ОСОБА_9, та до вбивства неодноразово спричиняв її чоловіку побої(том 1 а.с. 38);

при огляді місця події 08.11.2009 року був знайдений труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті, з тілесними пошкодженнями на голові і тулубі, знайдені та оглянуті каміння з слідами крові ОСОБА_9, приєднанні до справу в якості речових доказів( том 1 а.с. 10 -20, 144-146)

Смерть ОСОБА_10 настала від відкритого перелому кісток основи черепа та забою базально-стовбурових відділів головного мозку, яке ускладнилось набряком мозку з вклиненням у великій потиличний отвір( том 1 а.с. 162-169) що явилось причиною смерті.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" № 2 від 07.02.2003 року (v0002700-03) зазначено, що необхідною умовою кваліфікації дій за ст. 116 КК України е сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Як встановив суд, вбивству потерпілого ці обставини у ОСОБА_5 не передували.

Крім того, суб’ективна сторона діяння, передбаченого ст. 116 КК України характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

А, згідно з висновком судово - психіатричної експертизи № 185 від 17-27 листопада 2009 року, такого емоційного стану у ОСОБА_5 не встановлено, також зазначено, що ОСОБА_5 в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння психічним захворювання не страждав і не страждає ним в теперішній час, а виявляє ознаки синдрому алкогольної залежності. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння міг усвідомлювати значення свої дій, керувати ними, розуміти їх протизаконність та наказуємість (том 2 а.с. 45-53).

Ці всі докази, як і інші, були судом повно, об’єктивно досліджені, належним чином проаналізовані і оцінені за їх сукупністю, після чого прийнято законне рішення про винуватість ОСОБА_5 в вбивстві ОСОБА_9 навмисно, тому не вбачається підстав вважати, що засуджений вбив потерпілого в стані сильного душевного хвилювання, а відповідно і для перекваліфікації його дій з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України.

Перевірялась судом й висунута ОСОБА_5 на свій захист версія про обмову у вчиненні злочину внаслідок застосування до нього працівниками міліції психічного й фізичного насильства, яка підтвердження не знайшла. З цього ж питання проводилась перевірка прокурором по дорученню суду, за її результатами заступником прокурора Виноградівського району Закарпатської області винесено постанову від 19 травня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатської області( том 2 а.с. 214-215). Крім того, за матеріалами справи ОСОБА_5 на досудовому слідстві зі скаргами на дії працівників міліції не звертався, показання, в яких він вказував про обставини навмисного вбивства ОСОБА_9 давав за участю захисника.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_5, що на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні інкримінованого злочину внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства.

Призначене покарання ОСОБА_5 відповідає положенням

ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим й необхідним для досягнення його мети, виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.

При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких, передбачених ст. 398 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_5, а тому його касаційна скарга задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без змін.