Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, Адміністрації Київського району Харківської міської ради про скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року

У березні 2011 року ОСОБА_4 в Київському районному суді м. Харкова пред'явив позов до Харківської міської ради, Адміністрації Київського району Харківської міської ради про скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Харківської міської ради від 22 вересня 2010 року № 235/10 скасовано та визнано такими, що втратили чинність, рішення Харківської міської ради та її виконавчого комітету. Одним з додатків до рішення є перелік рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, які скасовуються. У першому пункті цього переліку вказано, що у зв'язку з порушенням вимог статей 20, 22 Земельного кодексу Української РСР від 08 липня 1970 року щодо оформлення права користування земельною ділянкою, враховуючи звернення ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 03 вересня 2010 року щодо наявності державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12 грудня 1990 року № 344-2 "Про виділ земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва" в частині виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Посилаючись на зазначене рішення рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 05 жовтня 2010 року № 184-3 "Про скасування рішень виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 02 липня 1991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462" скасовані рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 02 липня 1991 року № 235 "Про надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва" та рішення від 10 грудня 1991 року № 462 "Про відведення додаткових земельних ділянок в безстрокове користування" в частині надання та відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Вважає, що вказані рішення радою прийняті без дотримання вимог чинного законодавства та є таким, що прийняті з перевищенням наданих повноважень.

Просив скасувати рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 05 жовтня 2010 року № 184-3 "Про скасування рішень виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 02 липня 1991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462".

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2012 року позов задоволено.

Скасовано рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 05 жовтня 2010 року № 184-3 "Про скасування рішень виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 02 липня 1991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2012 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване рішення судом прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Харківської міської ради народних депутатів від 12 грудня 1990 року № 344-2 "Про відвід земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва" виконкомам районних Рад народних депутатів відведено земельні ділянки площею орієнтовно 0,06 га за рахунок вільних від забудови територій, реконструкція на яких діючим генеральним планом м. Харкова до 2005 року не передбачена, згідно з додатком для будівництва жилих будинків громадянами, які бажають поліпшити свої житлові умови. Згідно Додатку до вказаного рішення встановлено перелік земельних ділянок для будівництва індивідуальних жилих будинків, а саме по АДРЕСА_1.

Рішенням Харківської міської ради народних депутатів від 12 червня 1991 року № 196-22 "Про відвід земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва" виконкомам районних Рад народних депутатів також відведено земельні ділянки площею орієнтовно 0,06 га за рахунок вільних від забудови територій, реконструкція на яких діючим генеральним планом м. Харкова до 2005 року не передбачена, згідно з додатком, для будівництва жилих будинків громадянами, які бажають поліпшити свої житлові умови.

На підставі вказаних рішень рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Харкова від 02 липня 1991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462 ОСОБА_4 відведено у постійне користування земельні ділянки відповідно площею 400 кв. м. та 600 кв. м. відповідно по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.

20 січня 1992 року між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Київської ради народних депутатів м. Харкова укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки площею 1000 кв. м. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. Пунктом 4 зазначеного договору

ОСОБА_4 зобов'язано протягом року приступити до виконання робіт з будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд та закінчити його не пізніше 20 січня 1995 року.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 05 жовтня 2010 року № 184-3 скасовані рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 02 липня 1991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462 в частині надання та відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та скасовуючи рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 05 жовтня 2010 року № 184-3 суд першої інстанції виходив з того, що умови рішень виконкому від 02 липня І991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462 були виконані шляхом укладання 20 січня 1992 року між позивачем та виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, а тому, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), згідно з якими органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та прийнято відповідачем на підставі та в межах наданих повноважень.

Така правова позиція апеляційного суду є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, на час прийняття виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів рішень від 02 липня 1991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462 діяв Земельний кодекс України (2768-14) в редакції Закону № 561-XII від 18 грудня 1990 року (561-12) .

У відповідності до частини третьої статті 18 Земельного кодексу України, районні, а також міські Ради народних депутатів, в адміністративному підпорядкуванні яких є райони, надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно із статтею 23 цього ж Кодексу право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Отже, правовідносини щодо реалізації права користування землею на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування виникають з часу одержання землекористувачем зареєстрованого державного акту на право постійного користування землею.

Таким чином, є вірним висновок апеляційного суду, що наявність Договору від 20 січня 1992 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки не є підставою вважати рішення від 02 липня І991 року № 235 та рішення від 10 грудня 1991 року № 462 такими, що виконані.

Крім того, є безпідставним твердження позивача щодо фактичної реалізації ним суб'єктивних прав, пов'язаних з використанням земельної ділянки, оскільки це спростовується й актом обстеження земельної ділянки від 11 серпня 2011 року № 2221/11 по АДРЕСА_2, відповідно до якого надана ОСОБА_4 земельна ділянка не огороджена та вільна від забудов. Також відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 11 серпня 2011 року № 2222/11 по АДРЕСА_3 земельна ділянка частково огороджена, на ділянці самовільно розпочато будівництво власником домоволодіння № АДРЕСА_2.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 22 вересня 2010 року № 235/10 скасовано та визнано такими, що втратили чинність ряд рішень Харківської міської ради та її виконавчого комітету згідно із додатками. Одним з додатків до цього рішення є перелік рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, які скасовуються. Відповідно до першого пункту цього переліку скасовані рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12 грудня 1990 року № 344-2 "Про виділ земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва" в частині виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Зазначене рішення міської ради було оскаржене ОСОБА_4 у судовому порядку. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2012 року скасовано постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2011 року (справа № 2011/2а-4852/11, за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення). Прийнято нову постанову, якою ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У цій постанові судом зазначено, що Харківська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Регламенту Харківської міської ради, тобто її дії кореспондуються з приписами частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішення від 02 липня 1991 року № 235 та від 10 грудня 1991 року № 462 скасовані виконавчим комітетом Київської районної ради на законних підставах, який обґрунтовано зважав на обов'язковість рішення Харківської міської ради № 235-10 та ту обставину, що вони мали похідний характер та правові підстави для їх подальшої дії перестали існувати.

Зазначені обставини та норми матеріального права враховано судом апеляційної інстанції під час вирішення даного спору.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, Адміністрації Київського району Харківської міської ради про скасування рішення - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.