СТОРОНИ,

ВВАЖАЮЧИ, що хабарництво є широко розповсюдженим явищем під час проведення міжнародних ділових операцій, включно із торгівлею та інвестиціями, що викликає серйозні моральні та політичні занепокоєння, підриває належне врядування та економічний розвиток, а також спотворює умови міжнародної конкуренції;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ ТЕ, що на всіх країнах лежить спільна відповідальність за боротьбу з хабарництвом під час проведення міжнародних ділових операцій;

ВРАХОВУЮЧИ положення переглянутої Рекомендації по боротьбі з хабарництвом при проведенні міжнародних ділових операцій, прийняту Радою Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 23 травня 1997 року, C(97)123/FINAL, яка, серед іншого, закликає до ефективних заходів зі стримування, запобігання та боротьби з підкупом іноземних посадових осіб у зв'язку з міжнародними діловими операціями, зокрема до негайної криміналізації такого підкупу в ефективний і скоординований спосіб та відповідно до узгоджених загальних елементів, викладених у цій Рекомендації, а також до юридичних та інших базових правових принципів кожної країни;

ВІТАЮЧИ інші нещодавні досягнення, які сприяють подальшому поглибленню міжнародного взаєморозуміння та співробітництва у боротьбі з підкупом посадових осіб, включаючи дії Організації Об'єднаних Націй, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Світової організації торгівлі, Організації американських держав, Ради Європи та Європейського Союзу;

ВІТАЮЧИ зусилля компаній, комерційних організацій і профспілок, а також інших неурядових організацій у сфері боротьби з хабарництвом;

ВИЗНАЮЧИ роль урядів у запобіганні випадкам вимагання хабарів від фізичних осіб та компаній під час проведення міжнародних ділових операцій;

ВИЗНАЮЧИ, що досягнення прогресу у цій сфері потребує не тільки зусиль на рівні окремих держав, а і багатостороннього співробітництва, поточного контролю та проведення подальших заходів;

ВИЗНАЮЧИ, що досягнення рівнозначності між заходами, які вживаються Сторонами, є суттєвим завданням і метою Конвенції, котрі вимагають, щоб Конвенція була ратифікована без послаблень, які впливають на цю рівнозначність;

домовилися про таке:

1. Кожна Сторона вживатиме таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення того, що згідно з її законодавством кримінальним злочином для будь-якої особи є умисна пропозиція, обіцянка або надання будь-якої неправомірної матеріальної або іншої вигоди, безпосередньо або через посередників, іноземній посадовій особі, для цієї посадової особи або для третьої сторони, з тим, щоб ця посадова особа вчинила дії або утрималася від вчинення дій у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків, з метою одержання або збереження ділової чи іншої неправомірної вигоди у здійсненні міжнародної комерційної діяльності.

2. Кожна Сторона вживає всіх необхідних заходів для встановлення того, що співучасть, включаючи підбурювання, пособництво та сприяння або дозвіл на вчинення діяння підкупу іноземної посадової особи, є кримінальним злочином. Спроба та змова з метою підкупу іноземної посадової особи є кримінальним злочином у тій самій мірі, що й спроба та змова з метою підкупу посадової особи цієї Сторони.

3. Правопорушення, викладені в пунктах 1 і 2, далі іменуються як "підкуп іноземної посадової особи".

4. Для цілей цієї Конвенції:

a. термін "іноземна посадова особа" означає будь-яку особу, яка обіймає призначувану або виборну посаду в органі законодавчої, адміністративної або судової влади іноземної держави; а також будь-яку особу, яка виконує державні функції для іноземної держави, в тому числі для державного органу або державного підприємства; та будь-яку посадову особу або представника громадської міжнародної організації;

b. термін "іноземна держава" включає всі рівні та структури системи державного управління, від центральних до місцевих органів влади;

c. поняття "дія або бездіяльність у зв'язку з виконанням посадових обов'язків" включає будь-яке використання посадовою особою свого службового становища, незалежно від того, входить це до її повноважень посадової особи, чи ні.

Кожна Сторона, відповідно до своїх правових принципів, вживатиме всіх необхідних заходів для того, щоб визначити відповідальність юридичних осіб за підкуп іноземної посадової особи.

1. Підкуп іноземної посадової особи карається ефективними, пропорційними та стримуючими кримінальними покараннями. Спектр покарань повинен бути співставним з тими, що застосовуються за підкуп власних державних службовців Сторони, та, у випадку із фізичними особами, має включати позбавлення волі на строк, достатній для надання взаємної правової допомоги та екстрадиції.

2. У разі, якщо відповідно до правової системи Сторони, кримінальна відповідальність не застосовується до юридичних осіб, ця Сторона повинна забезпечити застосування до юридичних осіб ефективних, пропорційних і попереджувальних некримінальних санкцій, у тому числі грошових санкцій, за підкуп іноземних посадових осіб.

3. Кожна Сторона має вжити таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення того, щоб хабар і доходи, отримані від підкупу іноземної посадової особи або майно, вартість якого відповідає вартості таких доходів, підлягали арешту та конфіскації або щоб до них застосовувались грошові санкції з аналогічним ефектом.

4. Кожна Сторона розгляне можливість накладання додаткових цивільних або адміністративних санкцій проти особи, яка підпадає під санкції за підкуп іноземної посадової особи.

1. Кожна Сторона вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення її юрисдикції щодо підкупу іноземної посадової особи, коли злочин вчинено повністю або частково на її території.

2. Кожна Сторона, яка має юрисдикцію переслідувати своїх громадян за злочини, вчинені за кордоном, вживатиме таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення її юрисдикції вчиняти так стосовно підкупу іноземної посадової особи, згідно з такими самими принципами.

3. Якщо більше ніж одна Сторона має юрисдикцію щодо ймовірного злочину, описаного в цій Конвенції, відповідні Сторони, на прохання однієї з них, проводять консультації з метою визначення найбільш відповідної юрисдикції для здійснення кримінального переслідування.

4. Кожна Сторона розглядає, чи є її нинішня система юрисдикції ефективною у боротьбі з підкупом іноземних посадових осіб, і якщо ні, то вживає заходів для виправлення ситуації.

Розслідування та кримінальне переслідування підкупу іноземної посадової особи здійснюються відповідно до правил і принципів, що застосовуються кожною Стороною. На них не повинні впливати питання національних економічних інтересів, потенційний вплив на відносини з іншою державою або особистість причетних фізичних або юридичних осіб.

Будь-яка позовна давність, яка може бути застосована до такого злочину як підкуп іноземної посадової особи, повинна передбачати надання достатнього періоду часу для розслідування та кримінального переслідування цього злочину.

Кожна Сторона, яка оголосила підкуп своїх посадових осіб предикатним злочином з метою застосування власного законодавства про відмивання коштів, чинитиме аналогічним чином щодо підкупу посадових осіб іноземних держав, незалежно від того, де мав місце факт підкупу.

1. З метою ефективної боротьби з підкупом іноземних посадових осіб кожна Сторона вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, в рамках своїх законів і нормативних актів, що стосуються ведення бухгалтерського обліку, розкриття інформації фінансової звітності, а також стандартів бухгалтерського обліку та аудиту, з метою заборони створення неофіційних рахунків, здійснення неофіційних або неналежним чином ідентифікованих операцій, запису неіснуючих витрат, взяття зобов'язань з неправильною ідентифікацією їх предмету, а також використання підроблених документів компаніями, на які поширюється дія цих законів і нормативних актів, з метою підкупу іноземних посадових осіб або приховування такого підкупу.

2. Кожна Сторона передбачає ефективні, пропорційні та стримуючі цивільні, адміністративні або кримінальні покарання за такі порушення та фальсифікації щодо книг, записів, рахунків та фінансової звітності таких компаній.

1. Кожна Сторона, в максимально можливій мірі згідно з її законодавством та відповідними договорами і домовленостями, надає оперативну та ефективну правову допомогу іншій Стороні з метою кримінальних розслідувань і переслідувань, порушених Стороною стосовно злочинів, які підпадають під дію цієї Конвенції, а також для некримінальних проваджень, що підпадають під дію цієї Конвенції, порушених Стороною проти юридичної особи. Запитувана Сторона невідкладно інформує запитуючу Сторону про будь-яку додаткову інформацію або документи, необхідні для обґрунтування запиту про надання допомоги, а також, якщо запитується, про стан та результати розгляду запиту про надання допомоги.

2. Якщо Сторона обумовлює надання взаємної правової допомоги наявністю подвійної кримінальної відповідальності, вважається, що подвійна кримінальна відповідальність існує, якщо злочин, у зв'язку з яким запитується допомога, підпадає під дію положень цієї Конвенції.

3. Сторона не може відмовити в наданні взаємної правової допомоги у кримінальних справах, що підпадають під сферу дії цієї Конвенції, на підставі банківської таємниці.

1. Підкуп іноземної посадової особи вважається злочином, що тягне за собою видачу відповідно до законодавства Сторін та укладених між ними договорів про екстрадицію.

2. Якщо Сторона, яка обумовлює видачу наявністю договору про екстрадицію, отримує запит про видачу від іншої Сторони, з якою вона не має договору про екстрадицію, то вона може розглядати цю Конвенцію як правову підставу для видачі у зв'язку зі злочином щодо підкупу іноземної посадової особи.

3. Кожна Сторона вживає всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб гарантувати або можливість видачі своїх громадян, або можливість кримінального переслідування своїх громадян за злочини, пов'язані з підкупом іноземної посадової особи. Сторона, яка відхиляє запит про видачу особи за підкуп іноземної посадової особи виключно на тій підставі, що ця особа є її громадянином, передає справу своїм компетентним органам для здійснення кримінального переслідування.

4. Видача за підкуп іноземної посадової особи здійснюється на умовах, викладених у національному законодавстві та чинних договорах і домовленостях кожної Сторони. Якщо Сторона обумовлює видачу наявністю подвійної кримінальної відповідальності, ця умова вважається виконаною, якщо злочин, у зв'язку з яким запитується видача, підпадає під дію статті 1 цієї Конвенції.

Для цілей пункту 3 статті 4 про консультації, статті 9 про взаємну правову допомогу та статті 10 про екстрадицію кожна Сторона повідомляє Генеральному секретарю ОЕСР про орган або органи, відповідальні за направлення та отримання запитів, які мають слугувати каналом зв'язку з цих питань для цієї Сторони, без шкоди для інших домовленостей між Сторонами.

Сторони співпрацюватимуть у виконанні програми систематичних заходів з метою поточного контролю та сприяння повній реалізації цієї Конвенції. Якщо не буде прийнято інше рішення шляхом консенсусу Сторін, це має здійснюватися в рамках діяльності Робочої групи ОЕСР по боротьбі з хабарництвом у міжнародних ділових операціях та відповідно до її повноважень, або в рамках і в межах повноважень будь-якого правонаступника її функцій, а Сторони несуть витрати на програму відповідно до правил, що застосовуються до такого органу.

1. До набрання чинності ця Конвенція буде відкрита для підписання країнами-членами ОЕСР і тими країнами, які не є членами ОЕСР, які одержали запрошення стати повноправними учасниками Робочої Групи по боротьбі з хабарництвом у міжнародних ділових операціях.

2. Після набрання чинності ця Конвенція буде відкрита для приєднання будь-якої країни, яка її не підписала і є членом ОЕСР або стала повноправною учасницею Робочої Групи по боротьбі з хабарництвом у міжнародних ділових операціях або будь-якого іншого правонаступника функцій цієї Групи. Для кожної такої країни, яка не підписала Конвенцію, Конвенція набуватиме чинності на шістдесятий день, починаючи з дати депонування її документа про приєднання.

1. Ця Конвенція підлягає прийняттю, затвердженню або ратифікації Сторонами-підписантами відповідно до їхніх законів.

2. Документи про прийняття, затвердження, ратифікацію або приєднання депонуються Генеральним секретарем ОЕСР, який буде Депозитарієм цієї Конвенції.

1. Ця Конвенція набирає чинності на шістдесятий день після дати, коли п'ять з десяти країн, які мають десять найбільших часток експорту, зазначених у документі, що додається, та на які припадає щонайменше шістдесят відсотків сукупного обсягу експорту цих десяти країн, передали на зберігання свої документи про прийняття, схвалення або ратифікацію. Для кожної Сторони-підписанта, що здає на зберігання свій документ після такого набрання чинності, Конвенція набирає чинності на шістдесятий день після передачі на зберігання її документа.

2. Якщо після 31 грудня 1998 року Конвенція не набула чинності відповідно до вказаного вище пункту 1, будь-яка Сторона-підписант, яка передала на зберігання свій документ про прийняття, затвердження або ратифікацію, може письмово заявити Депозитарію про свою готовність прийняти набуття чинності цієї Конвенції згідно з цим пунктом 2. Конвенція набирає чинності для такого підписанта на шістдесятий день після дати, коли такі заяви передані на зберігання принаймні двома підписантами. Для кожного підписанта, який передає на зберігання свою заяву після такого набрання чинності, Конвенція набирає чинності на шістдесятий день після дати передачі на зберігання.

Будь-яка Сторона може запропонувати поправку до цієї Конвенції. Запропонована поправка подається Депозитарію, який надсилає її іншим Сторонам принаймні за шістдесят днів до скликання засідання Сторін для розгляду запропонованої поправки. Поправка, прийнята Сторонами на засадах консенсусу або в інший спосіб, який Сторони можуть визначити на основі консенсусу, набуває чинності через шістдесят днів після передачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття чи затвердження всіма Сторонами, або за інших обставин, які можуть бути визначені Сторонами під час прийняття поправки.

Сторона може вийти з цієї Конвенції шляхом подання письмового повідомлення Депозитарію. Такий вихід набирає чинності через один рік з дати отримання повідомлення. Після виходу співробітництво між Сторонами та Стороною, яка вийшла, продовжується у виконанні всіх запитів про надання допомоги або про екстрадицію, які залишились нерозглянутими, і зроблених до дати набрання чинності таким виходом.

ВЧИНЕНО В ПАРИЖІ сімнадцятого грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто сьомого року французькою та англійською мовами, при цьому всі тексти є однаково автентичними.

Примітки: * 1990 - 1995; ** 1991 - 1996; *** 1993 - 1996.

Джерело: ОЕСР, (1) МВФ