Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор’євої І.В.,

суддів Слинька С.С., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 квітня 2011 року заяву Генерального прокурора України про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2008 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця Київської області,

не судимого

за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 152; ч. 2 ст. 153; ч. 2 ст. 15, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні із суворим наглядом.

У касаційному порядку справа не розглядалась.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1, будучи неосудним,

8 січня 2008 року близько 20 години в стані алкогольного сп’яніння в будинку АДРЕСА_1, із застосуванням фізичного насильства зґвалтував

ОСОБА_2, а потім під погрозою вбивства задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом. Із побоювань, що потерпіла може повідомити про вчинені щодо неї злочини, ОСОБА_1 вирішив її вбити. З цією метою повалив ОСОБА_2 на ліжко, однією рукою тримав її за голову, а іншою взяв ніж, яким завдав удар у шию, а коли потерпіла намагалась вирвати ніж, поранив її в ліву кисть. Для припинення посягання ОСОБА_1 на своє життя, ОСОБА_2 зробила вигляд, що втратила свідомість. Сприймаючи удавану втрату свідомості як смерть потерпілої, ОСОБА_1 накрив її пальтом та залишив будинок, тим самим не довів свій умисел на позбавлення життя ОСОБА_2 до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки вважав, що виконав всі необхідні для цього дії.

У заяві Генерального прокурора України про перегляд ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами, з підстав передбачених п. 3 ч. 2 ст. 400-5 КПК України, порушено питання про її скасування та направлення справи на нове розслідування з посиланням на те, що при постановленні судового рішення не були відомі обставини, які доводять неправильність застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру. Зазначає, що під час розслідування нововиявлених обставин призначено повторну стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, згідно з висновками якої ОСОБА_1 за своїм психічним станом у період вчинення суспільно небезпечних діянь міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, не страждав і не страждає на хронічні душевні хвороби.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про обґрунтованість заяви Генерального прокурора України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в заяві, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2008 року, ОСОБА_3 за обставин, викладених в ухвалі, вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 152; ч. 2 ст. 153; ч. 2 ст. 15, п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, перебуваючи у стані неосудності, під час скоєння інкримінованих винних дій та на час розгляду справи страждав на хронічне психічне захворювання у формі епілепсії із вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, сутінковими станами, судомними нападами та дисфоріями у анамнезі, що не дозволяло йому повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За висновками суду такий стан ОСОБА_3 й те, що останній потребує примусових заходів медичного характеру підтверджено даними акту амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи № 74 відділу судово-психіатричних експертиз Київської обласної психіатричної лікарні № 1 від 16 січня 2008 року (а. с. 70-72), який у цій частині визнано належним доказом. Ураховуючи дані зазначеного акту судом прийнято рішення про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні.

Як видно з матеріалів справи, 13 березня 2009 року прокурором відповідно до вимог ст. 400-8 КПК України було призначено розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі щодо ОСОБА_1

Підставами прийняття такого рішення стало те, що 11 березня 2009 року до прокуратури Київської області надійшла заява Головного лікаря Української психіатричної лікарні з суворим наглядом МОЗ України ОСОБА_4 із актом психіатричного огляду ОСОБА_1 від 12 лютого 2009 року, складеного комісією в складі 3 лікарів-психіатрів вищої категорії. Згідно з цим актом, ОСОБА_1 з часу перебування з 18 вересня 2008 року в психіатричній лікарні антисудомного лікування не отримував, у нього не спостерігалось судомних нападів та інших пароксизмальних порушень свідомості, дисфорій, сутінкових розладів свідомості, будь-яких інших психотичних порушень. Виражена емоційно-вольова нестійкість та інтелектуально-мнестичні порушення в межах хронічного психічного захворювання у формі епілепсії, які було діагностовано у ОСОБА_1 амбулаторною комплексною судово-психіатричною експертизою від 16 січня 2008 року не знайшли свого підтвердження під час клінічного спостереження та параклінічного обстеження в умовах психіатричної лікарні.

З огляду на викладені у зазначеному документі фактичні дані, в ході розслідування нововиявлених обставин 29 квітня 2009 року прокурором було призначено повторну комплексну стаціонарну судово-психолого-психіатричну експертизу, що проведена експертами відділення судово-психіатричних експертиз комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня". Згідно з актом № 251 від 02 вересня 2010 року вказаної експертизи, за результатами досліджень комісія експертів дійшла висновку, що ОСОБА_1 у період інкримінованих йому дій та на час його обстеження на хронічні душевні захворювання не страждав і не страждає, не виявляв і не виявляє ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності; за своїм психічним станом у період вчинення злочину він міг у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є осудним, й застосування до нього примусових заходів не потребує.

Також у ході розслідування нововиявлених обставин прокурором перевірялись обставини визнання ОСОБА_1 неосудним відповідно до акта № 74 від 16 січня 2008 року, складеного експертами Київської обласної психіатричної лікарні № 1. З цього питання допитано експерта, зокрема, лікаря - доповідача ОСОБА_8, який погодився з висновками, викладеними в акті № 251 від 02 вересня 2010 року. Водночас, за результатами перевірки встановлено, що експерти Київської обласної психіатричної лікарні № 1 діяли в межах прав і повноважень, визначених Законом України від 25 лютого 1994 року "Про судову експертизу" (4038-12) та Інструкцією про проведення судово-психіатричної експертизи в Україні, розбіжності висновків амбулаторної комплексної та повторної стаціонарної комплексної судово-психолого-психіатричної експертиз виникли у зв’язку з проведенням додаткових пароклінічних досліджень стану ОСОБА_1, які були виконані в умовах відділення судово-психіатричних експертиз комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня". Тому прокурором в порушенні кримінальної справи стосовно експертів Київської обласної психіатричної лікарні № 1 за фактом складання ними зазначеного акту № 74 про неосудність ОСОБА_1 відмовлено за відсутністю в їх діяннях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 367, 384 КК України.

Наведені обставини щодо стану осудності ОСОБА_1, який вчинив суспільно небезпечні діяння, відповідно до вимог ст. 400-5 КПК України є нововиявленими, оскільки не були відомі суду при ухваленні рішення по справі. Ці обставини самі по собі доводять неправильність застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи викладене, ухвала Апеляційного суду Київської області щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами, а справа – направленню на нове розслідування.

Керуючись ст. ст. 394- 396, ч. 1 ст. 400-10 КПК України, колегія суддів

заяву Генерального прокурора України про перегляд кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Запобіжних захід ОСОБА_1, обраний на досудовому слідстві у виді взяття під варту, залишити без зміни.