Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – Животова Г.О.,

суддів – Пузиревського Є.Б. та Сахна Р.І.,

з участю прокурора – Деруна А.І.,

та засудженого ОСОБА_1,

розглянула 5 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2010 року.

В цій справі вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 15.11.1988 року за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ст. ст. 42, 46-1 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 10.07.1990 року за ст. 17, ч. 3 ст. 81, ст. 43 КК України 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 15.08.1995 року за ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 229-6, ч. 3 ст. 229-1, ч. 2 ст. 229-4, ч. 2 ст. 229-5, ч. 2 ст. 229-16, ст. ст. 208, 42 КК України 1960 року на 8 років позбавлення волі; 24.12.2004 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, не відбута частина якого 07.09.2007 року замінена обмеженням волі, звільненого 29.05.2008 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 18 днів, громадянина України,

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України на 10 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 153 КК України на 11 років позбавлення волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 13 років позбавлення волі.

З засудженого стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд Чернігівської області 22 грудня 2010 року скасував цей вирок і постановив свій, яким засудив ОСОБА_1:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України на 10 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 153 КК України на 11 років позбавлення волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 13 років позбавлення волі.

Окрім того, апеляційний суд стягнув із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Згідно вироку апеляційного суду, ОСОБА_1 30 липня 2009 року, приблизно о 14 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння заманив малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у безлюдне місце неподалік будинку АДРЕСА_1, де, використовуючи її безпорадний стан, задовольнив з нею статеву пристрасть неприроднім способом, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, після чого, всупереч її волі, намагався здійснити з нею статевий акт, вдарив при цьому кулаком в живіт та схопив за горло з метою подолання опору, оскільки вона кликала матір і намагалась вирватись, але не довів злочин до кінця через втручання сторонніх осіб, які прибігли на крики дівчинки.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про пом’якшення призначеного покарання, зважаючи на дані про його особу. Посилаючись на те, що раніше його не засуджували за зґвалтування, касатор стверджує про помилковість кваліфікації його дії за такою ознакою, як вчинення "особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України". Окрім того, ОСОБА_1 вважає, що слідство проведено неповно та однобічно, зібрані у справі докази сфальсифіковані, зокрема - шляхом застосування незаконних методів слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою скаргу, та прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочинів за встановлених судом обставин, стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_1 запропонував їй купити морозиво, і вона пішла з ним у кущі в безлюдному місце за будинком, де незнайомець зняв з неї нижню білизну та намагався зґвалтувати, а коли вона почала звати матір – вдарив у живіт та почав душити. Після того, як "він полазив руками внизу її живота" в неї потекла кров.

Ці пояснення співвідносяться з показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та з даними висновку імунологічної експертизи, протоколів огляду місця події, огляду одягу потерпілої, відтворення обстановки і обставин події.

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у виді садна в верхній треті статевого органу справа та розрив дівочої пліви, які виникли від дії твердих тупих предметів і які характерні при скоєнні насильницького статевого акту (т. 1 а. с. 103-105).

За таких обставин апеляційний суд правильно визнав, що сукупністю зазначених доказів винуватість засудженого у вчиненні поставлених йому за вину злочинів повністю доведена, та правильно кваліфікував його дії, постановивши законний та обґрунтований вирок.

Твердження засудженого про неправильність кваліфікації його дій, касаційним судом не береться до уваги, оскільки апеляційний суд правильно встановив, що замах на зґвалтування відбувся після вчинення злочину, передбаченого ст. 153 КК України.

Заяви засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства ретельно перевірялись і спростовані даними прокурорської перевірки, за наслідками якої у порушенні кримінальної справи щодо відповідних працівників міліції було обґрунтовано відмовлено (т. 1 а. с. 271).

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, негативних даних про особу засудженого, та обставин, що обтяжують відповідальність. Обставини, що пом’якшують покарання, не встановлені.

Отже, підстави для пом’якшення призначеного касатору покарання відсутні.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.