5-620км11 Про таємне викрадення майна з проникненням на територію бази відпочинку - 05.04.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 1 жовтня 2010 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості, згідно зі ст. 89 КК

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладено обов’язки, передбачені п. п. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Херсонський завод карданних валів" 1 210 грн. матеріальної шкоди.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у період часу з 4 по 25 січня 2010 року шляхом вільного доступу проникав на територію бази "Примор'є" в с. Красне Скадовського району Херсонської області, звідки таємно викрав 27 листів шиферу та 2 куба дерев'яних дощок, загальною вартістю 1 210 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку районного суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд не врахував дані про особу винного, який тричі засуджувався з встановленням йому іспитового строку, знову вчинив умисний корисливий злочин середньої тяжкості, завдані збитки не відшкодував. Також вважає необґрунтованим посилання суду про перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох малолітніх дітей, оскільки він не працює.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185 КК України, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини цього діяння, його наслідки. Досліджуючи дані про особу винного, суд з’ясував, що ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно. Крім того суд врахував обставину, яка пом’якшує покарання, зокрема, щире каяття засудженого у скоєному, та прийняв до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Із матеріалів справи також убачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у судових дебатах просив призначити ОСОБА_1 покарання, не пов’язане з ізоляцією від суспільства, яке, на його переконання, є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Урахувавши наведені обставини, суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Те, що ОСОБА_1 раніше засуджувався за вчинення злочинів із застосуванням ст. 75 КК України само по собі не свідчить про неможливість його виправлення без реального відбування покарання, оскільки новий злочин засуджений вчинив після спливу значного строку з моменту відбуття ним іспитового строку та його судимості, в силу закону, погашені.

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже судом вимоги ст. ст. 50, 65 КК України дотримано. Тому підстав для скасування вироку, як про це ставиться питання в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 1 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.