Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 вересня 2010 року ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Донецьк, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 1700 гривень.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він, приблизно в 00 годин 30 хвилин, 28 грудня 2008 року, на території "Приморського парку" в м. Ялті, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що слідчим під час досудового слідства в порушення вимог ст. 122 КПК України йому не було роз’яснене право подання цивільного позову. Вважає, що суд, розглянувши справу за його відсутності, порушив вимоги ст. 290 КПК України та не вжив заходів по захисту його прав, позбавивши права подання цивільного позову.

Крім того, потерпілий вважає, що засудженому ОСОБА_6 призначене надто м’яке покарання, що не відповідає вчиненому злочину та заподіяній шкоді.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 125 КК України є вірними та у касаційній скарзі потерпілого не оскаржуються.

Доводи потерпілого про порушення органом досудового слідства положень ст. 122 КПК України та порушення судом першої інстанції вимог ст. 290 КПК України, що призвели до позбавлення його права заявляти цивільний позов у кримінальній справі, є безпідставними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. 122 КПК України слідчий, при винесенні постанови про визнання ОСОБА_5 потерпілим від злочину, роз’яснив йому права, передбачені ст. 49 КПК України, що засвідчено підписом самого потерпілого (а.с. 53). При поданні до суду скарги про порушення кримінальної справи в порядку ст. 27 КПК України (а.с. 2-6) та протягом всього досудового слідства цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 не заявлявся.

Також, з матеріалів справи не вбачається порушення судом вимог ст. 290 КПК України, оскільки потерпілий ОСОБА_5 належним чином повідомлявся про дату і час попереднього розгляду справи ( а.с. 187) та дату і час судового засідання (а.с. 191), однак не з’явився до суду з невідомих причин. При цьому суд, на виконання вимог ст. 290 КПК України, вислухавши думку учасників судового розгляду, та врахувавши обставини справи, вирішив питання про розгляд справи у відсутності потерпілого. Розгляд справи проводився з участю прокурора, який підтримував обвинувачення.

Твердження потерпілого про позбавлення його права на подачу цивільного позову не може бути підставою для скасування вироку, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Що стосується доводів потерпілого про м’якість призначеного ОСОБА_6 покарання, то вони не є переконливими.

У відповідності до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно з вказаною нормою закону, призначаючи покарання ОСОБА_6, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який працює, має позитивні характеристики, не судимий, а також обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання та призначив йому покарання в межах санкції статті, яке, на думку колегії суддів, є достатнім для його виправлення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 – без задоволення.