Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 5 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 8 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 вересня 2010 року.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2009 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК України на дев’ять років позбавлення волі.

На цей вирок захисником засуджено ОСОБА_6 було подано апеляцію, в якій порушувалось питання про перекваліфікацію дій засудженого на ст. 128 КК України та пом’якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня 2009 року зазначений вирок залишений без зміни, а апеляція захисника – без задоволення.

26 травня 2010 року ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2009 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня 2009 року, постановлених щодо ОСОБА_5

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 8 липня 2010 року в задоволенні клопотання захиснику ОСОБА_6про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень щодо засудженого ОСОБА_5 було відмовлено.

Це судове рішення засуджений ОСОБА_5 оскаржив в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28 вересня 2010 року постанову суду залишено без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати постанову районного суду про відмову в задоволенні клопотання його захисника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень щодо нього, посилаючись на те, що строк на касаційне оскарження захисник ОСОБА_6 пропустив із поважних причин, оскільки фізично не мав змоги своєчасно звернутись до суду у зв’язку з хворобою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 386 КПК України (в редакції Закону України №2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) ) касаційні скарги на судові рішення, визначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Пропущений строк може бути відновлений у випадках та в порядку, передбаченому ст. 353 КПК України, тобто за клопотанням особи, яка має право на оскарження вироку, до суду який його постановив.

У судовому засіданні 8 липня 2010 року при розгляді клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на касаційне оскарження, останній суду пояснив, що пропущення строку відбулось з причин незадовільного стану здоров’я та вказав, що після винесення ухвали апеляційним судом у червні 2009 року його було прооперовано, у подальшому близько двох місяців йому було важко ходити у зв’язку з проведеною йому операцією. Також пояснив, що ухвалу апеляційного суду, під час проголошення якої він був присутній, не мав наміру оскаржувати, і до такого рішення він прийшов після зустрічі із засудженим у травні 2010 року.

Як встановила колегія суддів, місцевий суд правильно визнав, що така затримка з подачею касаційної скарги ОСОБА_6 відбулася з причин, які не можна визнати поважними, а тому правильно відмовив у задоволенні клопотання про відновлення строку на подачу касаційної скарги. З висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, про що в ухвалі наведено мотиви прийнятого рішення.

Посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що його захисник пропустив строк на касаційне оскарження з поважних причин, є безпідставними і матеріалами справи не підтверджені. Крім того, сам засуджений у касаційній скарзі зазначає, що мав побачення із своїм захисником у 2009 році, тобто в період строку на касаційне оскарження. А долучена засудженим до скарги копія виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 про те, що він поступив в Житомирську обласну лікарню 27 липня 2009 року з діагнозом: варикозне розширення вен правої нижньої кінцівки та був виписаний 3 серпня 2009 року після проведеної операції, не спростовує висновків суду щодо можливостей захисника ОСОБА_6 оскаржити судові рішення щодо засудженого у касаційному порядку після закінчення лікування або до його початку.

Крім того, засуджений ОСОБА_5 вважає нелогічними посилання суду про відсутність у його захисника ОСОБА_6 наміру на касаційне оскарження судових рішень щодо нього, який виник у травні 2010 року після побачення з ним.

Однак, заперечень на протокол судового засідання по розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ОСОБА_6 не подавав, постанову суду з цього питання не оскаржував, що свідчить про надуманість доводів засудженого з цього приводу.

Враховуючи викладені обставини, місцевий суд обґрунтовано не визнав поважними причини пропуску захисником ОСОБА_6 строку на касаційне оскарження вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_5

За таких обставин, доводи касаційної скарги про незаконність відмови у відновленні строку на подачу касаційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими.

Тому у задоволенні касаційної скарги має бути відмовлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 8 липня 2010 року і та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 вересня 2010 року про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку від 31 березня 2009 року та ухвали апеляційного суду від 9 червня 2009 року залишити без зміни.