Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Міщенка С.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Шилової Т.С.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні 5 квітня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 364 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 2 роки обмеження волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч. 1 ст. 366 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 1 рік обмеження волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі, без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він, будучи службовою особою, яка наділена владними повноваженнями, та обіймаючи посаду заступника начальника управління ветеринарної медицини у Щорському районі, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, з метою штучного нарощування кількісних показників з адміністративної практики управління ветеринарної медицини у Щорському районі, 20 серпня 2010 року у службовому кабінеті заступника голови правління Щорської райспоживспілки у м. Щорсі, без проведення відповідних перевірок та складання актів перевірок, виніс три постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за вчинення останніми адміністративних правопорушень, передбачених ст. 107 КпАП, до яких власноручно вніс завідомо неправдиві відомості про відсутність на торгових точках ветеринарних свідоцтв про якість тваринної продукції, і в подальшому без присутності названих вище осіб наклав на них стягнення у виді штрафу, про що виписав квитанції. Завідомо неправдиві постанови і квитанції, не вручаючи продавцям, передав заступнику голови правління Щорської райспоживспілки для виконання.

Своїми діями засуджений здійснив підрив авторитету та престижу державного органу – управління ветеринарної медицини, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам та правам громадян при притягненні їх до адміністративної відповідальності.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає необґрунтованим рішення суду про застосування судом ст. 69 КК України при вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а вирок – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Обґрунтованість призначення основного покарання ОСОБА_1, а також рішення суду про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Зі змісту вироку видно, що обираючи засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд послався на те, що ОСОБА_1 визнав свою вину та щиро розкаявся, тобто на єдину обставину, що пом’якшує покарання засудженого. Разом з тим, суд не надав оцінки тому, що засуджений вчинив злочини у зв’язку з займаною ним посадою, а також не взяв до уваги, що, будучи наділеним владними повноваженнями, засуджений знехтував правами потерпілих, щодо яких виніс постанови про адміністративні правопорушення, своїми діями підірвав авторитет державного органу.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду про обрання ОСОБА_1 покарання без призначення відповідного додаткового покарання – позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не буде сприяти попередженню вчинення засудженим нових злочинів.

У зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, на підставі п. п. 2 та 3 ч. 1 ст. 398 КПК України, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене і в разі доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його притягнуто до кримінальної відповідальності, призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України – без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.