Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Міщенка С.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Шилової Т.С.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні 5 квітня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2

Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2010 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 визначено 9 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2010 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 5 березня 2009 року близько 14 год. за попередньою змовою з ОСОБА_3 з метою вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 проник у квартиру АДРЕСА_1, де наніс потерпілому кілька ударів та зав’язав йому рот, щоб він не кликав на допомогу. Після цього засуджені почали шукати гроші у квартирі та бити ОСОБА_4, внаслідок чого заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням кримінально-процесуального закону, разом з тим просить призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнити засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що у справі відсутні докази участі ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, а тому дії ОСОБА_2 безпідставно кваліфіковані як такі, що вчинені за попередньою змовою групою осіб. У той же час захисник зазначає, що ОСОБА_2 наніс лише один удар потерпілому, а решту ударів, від яких настала смерть потерпілого, завдала інша особа, тому засудженого необхідно виправдати за ч. 2 ст. 121 КК України. Вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів кримінальної справи видно, що доводи касаційної скарги захисника є аналогічними доводам, які були викладені у його апеляції, вони були ретельно перевірені апеляційним судом, який визнав їх необґрунтованими, належно мотивувавши свій висновок в ухвалі. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4. ст. 187 КК України, зроблено судом на підставі доказів, яким він дав належну оцінку. Зокрема, участь засудженого у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5 на досудовому слідстві і в суді про те, що вона бачила, як з вікна її квартири вискочив спочатку один молодий чоловік, якого вона бачила тільки зі спини, а потім другий, якого вона добре роздивилася і запам’ятала, а тому під час проведення впізнання вона впевнено вказала на ОСОБА_3 як на цього чоловіка. Свідок ОСОБА_6 показала, що чоловік, який цікавився у неї місцем проживання ОСОБА_1, який продає спирт і пересувається на милицях, був не один, а з іншим молодим чоловіком. На пляшці, виявленій на місці злочину, виявлено сліди пальців рук як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 З показань свідка ОСОБА_7 видно, що від ОСОБА_2 йому стало відомо про те, що він разом іншим чоловіком (при цьому він вказував на ОСОБА_3) були у квартирі потерпілого та нічого не знайшли. Згідно з наданою мобільним оператором "Київстар" інформацією, вихідний дзвінок з номеру мобільного телефону, належного ОСОБА_8, виходив з базової вишки, розташованої у м. Балта Одеської області. Наведеними доказами спростовуються доводи захисника про недоведеність участі ОСОБА_3 та необхідність виключення у зв’язку з цим з обвинувачення ОСОБА_2 кваліфікуючої ознаки – "вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб".

Необґрунтованими є доводи у касаційній скарзі про те, що судом не виключено можливість настання смерті потерпілого від одноособових дій ОСОБА_3, на вчинення яких у останнього не було попередньої домовленості з ОСОБА_2 Так, згідно з висновками судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_4 були виявлені численні тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, які виникли внаслідок неодноразових ударів кулаками, а також внаслідок здавлювання шиї потерпілого руками, що свідчить про те, що тілесні ушкодження були заподіяні потерпілому спільними діями засуджених під час розбійного нападу. Посилання захисника на те, що суд не надав належної оцінки показанням потерпілої, яка на досудовому слідстві пояснювала, що бачила, як ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 удар ногою по голові вже після того, як ОСОБА_2 залишив квартиру, суперечать матеріалам справи, зокрема, спростовуються протоколом судового засідання, з якого видно, що потерпіла ОСОБА_5 на уточнюючі питання не підтвердила того, що бачила, як ОСОБА_3 ударив ногою її чоловіка, і показала, що лише чула, як він нецензурно висловлювався на адресу потерпілого і потім почула гучний звук, схожий на звук падіння меблевого ящика, а тому вона припускала, що він вдарив її чоловіка, оскільки той після цього замовк.

Отже, суд повно і всебічно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку і правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 4 ст. 187 та ч. 2 ст. 121 КК України.

Обираючи ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Зокрема, взяв до уваги позитивну характеристику засудженого, наявність у нього хронічних хвороб, перебування на утриманні двох малолітніх дітей і призначив покарання, наближене до мінімальних меж, які передбачені відповідними санкціями статей кримінального закону. Призначене покарання відповідає вимогам ст. ст. 65, 75 КК України, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, підстав для його пом’якшення із застосуванням ст. 69 КК України, а також для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання не вбачається.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б потягли скасування чи зміну судових рішень щодо ОСОБА_2, не встановлено.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.