Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Животова Г.О.,

суддів Сахна Р.І., Пузиревського Є.Б.,

з участю прокурора Саленка І.В.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 липня 2010 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово

судимого Кременецьким районним судом Тернопільської області, останнього разу

14.05.2003 року за ч. 1 ст. 297, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладено на нього обов’язки, передбачені п. 3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з засудженого судові витрати в сумі 375,36 гривень на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 30 березня 2010 року в с. Града Кременецького району Тернопільської області під час проведення працівниками ВБНОН УМВС України в Тернопільській області оперативної закупівлі наркотичного засобу, збув працівникам міліції подрібнену речовину рослинного походження світло – коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – макову солому, маса якої в перерахунку на суху речовину становить 55,45 грама.

У касаційній скарзі заступник Генерального прокурора України, не оспорюючи доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, порушує питання про скасування постановленого щодо

ОСОБА_2 вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. При цьому посилається на те, що застосування судом до засудженого ст. 75 КК України є безпідставним і належним чином не мотивованим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, про підтримання касаційної скарги, захисника, який просив вирок районного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Матеріалами справи з’ясовано, що при призначенні засудженому покарання суд хоча і послався у вироку на те, що він враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, визнання засудженим своєї вини, його щире каяття, активне сприяття встановленню істини по справі, а також дані про особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, однак у достатній мірі не врахував того, що ОСОБА_2 не працює, раніше чотири рази судимий, двічі з застосуванням ст. 75 КК України, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин, який відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким.

Цим обставинам суд у вироку належної оцінки не дав та безпідставно при призначенні ОСОБА_2 покарання дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не зазначивши при цьому у мотивувальній частині вироку відповідних аргументів прийнятого рішення.

У зв’язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги прокурора щодо м’якості призначеного ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України покарання, є обґрунтованими.

Оскільки, призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину, то на підставі ч.1 ст. 398 КПК України вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо суд дійде висновку про підтвердження винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то необхідно призначити покарання, яке б відповідало вимогам ст. 65 КК України тому, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м`яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області

від 08 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.