Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – Животова Г.О.,

суддів – Пузиревського Є.Б. та Сахна Р.І.,

з участю прокурора – Парусова А.М.,

розглянула 5 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В цій справі вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року засуджено:

ОСОБА_1, 1979 року народження, не судимого, громадянина України,

- за ст. 118 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілих задоволено і з засудженого стягнуто на користь ОСОБА_3 34 246 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по 20 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_9 і ОСОБА_2 по 40 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд Вінницької області 19 серпня 2010 року, частково задовольнивши апеляції захисника засудженого та прокурора, цей вирок:

- змінив, звільнивши засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням протягом дворічного іспитового строку та покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- скасував в частині розв’язання цивільного позову, справу в цій частині направив на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства;

- в решті залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні 10 серпня 2008 року в нічний час у м. Вінниці умисного вбивства ОСОБА_5 при перевищенні меж необхідної оборони за наступних обставин.

Під час сварки нетверезі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вдарили кулаками один одного, а після того, як їх розборонили, останній пішов з місця події. Оскільки ОСОБА_5 та дві невстановлені слідством особи наздогнали ОСОБА_1 і намагались продовжити бійку, останній, з метою захисту, але явно перевищуючи межі необхідної оборони та усвідомлюючи, що його дії не відповідають небезпечності посягання, вдарив першого складаним ножем в живіт, допускаючи при цьому його смерть, чим заподіяв проникаюче поранення черевної порожнини, внаслідок чого потерпілий помер.

В касаційній скарзі потерпілі просять скасувати судові рішення через необґрунтоване застосування ст. 75 КК України, м’якість призначеного засудженому покарання та порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважає обґрунтованим звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та просить залишити без задоволення касаційну скаргу потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного злочину та правильність кваліфікації його дій за ст. 118 КК України, у касаційній скарзі потерпілих не оспорюються.

Місцевий суд, призначаючи покарання, та апеляційний суд, звільняючи від його відбування, врахували невелику тяжкість скоєного злочину, позитивні характеристики засудженого, вчинення ним злочину вперше, таку пом’якшуючу покарання обставину, як активне сприяння розкриттю злочину, агресивну поведінку потерпілого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та напав на ОСОБА_1 разом з двома спільниками.

Отже, призначене із застосуванням ст. 75 КК України покарання, є справедливим.

Розмір відшкодування моральної шкоди правильно визначений судом з урахуванням усіх обставин її заподіяння тощо.

Зважаючи на зазначене та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.