Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Міщенка С.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Шилової Т.С.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні 5 квітня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 1050 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він у період з 20-го по 25-е травня 2009 року шляхом вільного доступу таємно викрав гіпсоблоки у кількості 600 штук вартістю по 1,75 грн. за штуку, які знаходились на неогородженій території земельної ділянки №22 на вул.Жемчужній у м.Часів Яр Донецької області, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1050 грн.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на нове розслідування. Посилається на порушення кримінально-процесуального закону під час досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що дії засудженого неправильно кваліфіковані, оскільки злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб. Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, отримані в судовому засіданні, і не вказав у вироку, чому відкидає ці докази, не здійснив аналізу доказів. Вказує, що суд не усунув суперечності щодо розміру заподіяної злочином матеріальної шкоди. Посилається на поверховий розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, під час судового розгляду прокурор змінив обвинувачення ОСОБА_3, бо не вбачав підстав для кваліфікації його дій щодо інкримінованої крадіжки як вчиненої за попередньою змовою групою осіб спільно з особами кавказької національності. Тому у суду не було підстав для розгляду справи щодо ОСОБА_2 у обсязі обвинувачення більшому, ніж той, що йому був пред’явлений.

Зі змісту вироку видно, що, проаналізувавши докази, суд критично поставився до показань потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 про те, що кількість викрадених гіпсоблоків визначено неправильно, а також, що до вчинення крадіжки, крім засудженого, причетні інші особи, оскільки такі показання суперечать іншим доказам по справі, а саме показанням засудженого під час досудового слідства та у суді, які є послідовними та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Також суд взяв до уваги постанову слідчого від 14 листопада 2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознакою вчинення ним злочину за попередньою змовою групою осіб (а.с.117) та постанову про виділення в окреме провадження матеріалів щодо невстановленої особи за фактом викрадення у ОСОБА_1 гіпсоблоків у кількості 320 шт. та направлення матеріалів на додаткову перевірку (а.с.115).

Виходячи з обставин справи, встановлених судом, дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_3, суд урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, дані про особу засудженого, який визнав свою вину та щиро розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та призначив покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, у межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України. Вважати це покарання м’яким підстав нема.

Посилання у касаційній скарзі на те, що клопотання про направлення справи для проведення додаткового досудового слідства залишилося поза увагою суду є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявна постанова суду від 26 лютого 2010 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого (а.с.176), а тому колегія суддів вважає, що його вирішено у відповідності з вимогами ст. 281 КПК України.

Доводи потерпілого про те, що судом не усунуті суперечності щодо розміру заподіяної злочином шкоди, не ґрунтуються на матеріалах справи, бо зі змісту вироку видно, що при вирішенні цивільного позову суд правильно керувався даними щодо фактичної вартості викраденого майна, перенесених потерпілим моральних страждань, які він зазнав у зв’язку зі злочином. Своє рішення суд обґрунтував належним чином.

З матеріалів справи видно, що доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 є аналогічними доводам, що були викладені в його апеляції, були предметом розгляду апеляційним судом, який ретельно перевірив їх і визнав безпідставними, належно обґрунтувавши свій висновок в ухвалі. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень у справі, не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.